Постанова

від 02.09.2013 по справі 811/2286/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2013 року Справа № 811/2286/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромкор» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромкор» (надалі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.07.2013 року №0000042207 та №0000052207.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 18.06.13 по 18.06.13 р. відповідачем було проведено позапланову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Віп-Партнер» за грудень 2012 р., січень 2013 р.. По закінченню перевірки було складено акт №102/22-7/23235125 від 20.06.2013 р..

Як пояснив позивач, згідно протиправних та необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті, перевіркою встановлені такі порушення: 1) п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями ), в результаті чого, підприємством завищено витрати, що доховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за IV квартал 2012 р. на загальну суму 32730 грн.; 2) п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №275 5-ІУ (зі змінами та доповненнями), в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, чим завищено суму податкового кредиту за грудень 2012 р. у сумі 6546 грн., за січень 2013 р. - 3811 грн..

На підставі вказаного, відповідачем було винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 05.07.2013 р. №0000042207 про сплату 10357 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 2590 грн. штрафних санкції, №0000052207 від 05.07.2013 р. про сплату 6873 грн. основного платежу з податку на прибуток та 1719 грн. штрафних санкції. На думку позивача, відповідачем неправомірно нараховано суму грошового зобов'язання та застосовано штрафні санкції, що суперечить чинному законодавству з питань оподаткування. Тому, користуючись своїм правом, позивач звернувся до суду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи без його участі в порядку письмового провадження /а.с.124-125/.

Відповідачем подано заперечення на заявлені позивачем вимоги, згідно яких зазначено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «ВІП-Партнер» за грудень 2012 р., січень 2013 р.. В ході проведення даної перевірки враховано результати акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВІП-Партнер» (код за ЄДРПОУ 38268514) від 08.04.2013 р. №294/1520/38268514.

Як зазначено відповідачем, в зв'язку з не підтвердженням податкових зобов'язань з ПП «ВІП-Партнер» (код за ЄДРПОУ 38268514) у позивача відсутнє право формування податкового кредиту за грудень 2012 року в сумі 6546 грн. та за січень 2013 року в сумі 3811 грн.. Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат, у «ВІП-Партнер» (код за ЄДРПОУ 38268514) відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів підприємству-покупцю /а.с.86-87/.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, заяв (клопотань) суду не надав. При цьому, відповідно до розписки /а.с.104/, представник повідомлений вчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, суд вважає за недоцільне відкладати розгляд справи на іншу дату, а розглянути її в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

ТОВ «Ромкор» (код 23235125), зареєстроване як юридична особа, перебуваю на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ /а.с.26-27/.

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача, згідно наказу від 17.06.2013 року №151 на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75. п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «РОМКОР» (код 23235125) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «ВІП-Партнер» (код 38268514) за грудень 2012 р. та січень 2013 р., за результатами якої 20.06.2013 р. складено акт №102/22-7/23235125 /а.с.7-22/.

На підставі акту 05.07.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000042207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 20947 грн., з яких 10357 грн. основного платежу, 2590 грн. за штрафної (фінансової) санкції (штрафу) /а.с.23/;

- №0000052207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 8592 грн., з яких 6873 грн. основного платежу, 1719 грн. штрафної (фінансової) санкції (штрафу) /а.с.24/.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену вище норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи оцінку податкових повідомлень-рішень, суд виходить із наступних обставин справи.

1. Щодо порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042207 від 05 липня 2013 року.

Як встановлено в ході перевірки, згідно автоматизованої системи співставлення на рівні ДПА України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та Додатком №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем було відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів у ПП «ВІП-Партнер»' (код ЄДРПОУ 38268514) за грудень 2012 року на суму ПДВ 6546 грн. та за січень 2013 року на суму ПДВ 3811 грн.. Враховуючи результати акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВІП-Партнер» (код 38268514) від 08.04.2013 року №294/1520/38268514 відповідач приходить до висновку, що позивачем завищено податковий кредит за грудень 2012 року в сумі 6546 грн., за січень 2013 року в сумі 3811 грн. по взаємовідносинам з ПП «ВІП-Партнер» (код ЄДРПОУ 38268514).

Відповідачем наголошено на тому, що у зв'язку з не підтвердженням податкових зобов'язань з ПП «ВІП-Партнер» (код ЄДРПОУ 38268514) у позивача відсутнє право формування податкового кредиту за грудень 2012 року в сумі 6546 грн. та за січень 2013 року в сумі 3811 грн..

Проте суд не погоджується з цим.

Слід зазначити, що в акті перевірки від 20.06.13 р. №102/22-7/23235125 не зазначено жодного порушення, допущеного саме позивачем, як платником податків.

Чинне податкове законодавство України не ставило і не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації).

Згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно до Витягу з ЄДР, станом на 17.07.2013 р. ПП «ВІП-Партнер» (код ЄДРПОУ 38268514) зареєстроване як юридична особа /а.с.33-35/. Доказів того, що дане підприємства не є платником ПДВ відповідачем суду не надано.

Встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП «ВІП-Партнер» (Постачальник) укладено договір поставки №60/1 від 19.12.2012 року /а.с.58-59/.

Виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором підтверджено:

- видатковими накладними: №12/020-1 від 20.12.2012 р., №1/023-1 від 23.01.2013 р. /а.с.53-54/;

- виписками по особовому рахунку /а.с.60-61/;

- рахунками: №11/20 від 20.12.2012 р., №12/23 від 23.01.2013 р. /а.с.83-84/.

ПП «ВІП-Партнер» виписано позивачу податкові накладні №29 від 23.01.2013 р., №32 від 20.12.2012 р. /а.с.55-57/, які останнім внесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних /а.с.46-52/.

Використання позивачем придбаного у ПП «ВІП-Партнер» товару підтверджено:

- довідками про вартість виконаних будівельних робі (витрати) за грудень 2012 р, лютий 2013 р. /а.с.62, 72/;

- актами приймання виконаних будівельних робі за грудень 2012 р., лютий 2013 р. /а.с.63-71, 73-76/.

Відтак, суд приходить до висновку про спростування тверджень відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2012 року в сумі 6546 грн., за січень 2013 року в сумі 3811 грн. по взаємовідносинам з ПП «ВІП-Партнер» (код 38268514), а тому податкове повідомлення-рішення від 05.07.2013 р. №0000042207 є протиправним та підлягає скасуванню.

2. Щодо порушення вимог п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення №0000052207 від 05 липня 2013 року.

Згідно до вимог п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В ході перевірки встановлено, що позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік в сумі 2 852 887 грн., при цьому, на думку відповідача, завищено витрати за грудень 2012 року в сумі 32730 грн. по взаємовідносинам з ПП «ВІП-Партнер» (код ЄДРПОУ 38268514). Відповідач посилається на п.3.1.1 та п.3 р.3 акту перевірки, де нібито встановлено відсутність об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств в частині взаємовідносин з контрагентом-постачальником ПП «ВІП-Партнер» (код 38268514) щодо придбання товарів за IV кв. 2012 року у сумі 32730 грн. за відсутності фактичної поставки таких товарів по ланцюгу постачання від контрагентів ПП «ВІП-Партнер» (код 38268514) до позивача.

Тобто, з позиції відповідача має місце відображення безтоварних операцій в податковому обліку з метою заниження податків до сплати в бюджет.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, господарські операції між позивачем та ПП «ВІП-Партнер» у грудні 2012 р. та січні 2013 р. мали реальний фінансово-господарський характер, а саме:

1) підтвердженні відповідними первинними документами,

2) товар використано позивачем у власній господарській діяльності,

а тому суд вважає безпідставними доводи відповідача в частині завищення валових витрат за грудень 2012 р. в сумі 32730 грн. по взаємовідносинам з ПП «ВІП-Партнер» (код ЄДРПОУ 38268514).

Відтак, податкове повідомлення-рішення №0000052207 від 05.07.2013 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї правової позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем.

Відповідачем не доведено наявності фактів допущення позивачем, як платником податків, порушень податкового законодавства, зміст яких викладено в акті від 20.06.2013 р. №102/22-7/23235125.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 215,39 грн. /а.с.2/ підлягає присудженню з держбюджету шляхом його безспірного списання з рахунків відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 05 липня 2013 року №0000042207.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 05 липня 2013 року №0000052207.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромкор» (код 23235125), судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 215,39 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько