Рішення

від 23.03.2009 по справі 57/18-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/18-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2009 р.                                                            Справа № 57/18-09

вх. № 651/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Титова О.Є., довір. б/н від 23.02.2009 року  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ВАТ КБ "Надра" м. Київ  

до  ТОВ фірма "Шанс", смт. Борова  

про стягнення 26294,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ВАТ КБ „Надра” звернувся до господарського суду Харківськоїобласті з позовом про стягнення з відповідача -  ТОВ фірми „Шанс”  заборгованості в розмірі 26294,91 грн., з яких 23830,34 грн.- заборгованість по кредиту, 912,43 грн. - заборгованість по процентам, 1552,14 грн. - заборгованість по пені; також позивач просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 6/5/13/2007/980-К/004 від 15.01.2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 лютого 2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17 лютого 2009 року о 10: 40 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 17 лютого 2009 року та 10 березня 2009 року, розгляд справи відкладався, в зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконанням сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів.

У призначеному 23 березня 2009 року судовому засіданні представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 05068662 від 10 лютого 2009 року, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача. судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Шанс»  (далі - відповідач) був укладений кредитний договір № 6/5/13/2007/980-К/004 (далі –договір кредиту), у відповідності до умов якого.  банк (позивач) зобов'язався надати позичальнику  (відповідачу) грошові кошти в сумі 100000,00 грн. (далі - кредит) для поповнення оборотних коштів строком по 14 січня 2009 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки із розрахунку 18,9 % річних, що обчислюються виходячи з 360 днів у році.

Розділами 2, 3 договору кредиту сторони передбачили, що надання кредиту відбувається за умови надання позичальником (відповідачем) відповідного забезпечення виконання зобов'язань по договору, які полягають у повернені кредиту, сплати відсотків за користування за кредитом, можливої сплати неустойки, відшкодування збитків в зв'язку з порушенням договору кредиту.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3  договору кредиту  позичальник  (відповідач) передає у заставу/ іпотеку бурякозбиральний комбайн Kleine KR 2, який знаходиться за адресою (місце стоянки) Харківська область, смт. Борова, вул. Підлісна, б.2 згідно договору застави 6/5/13/2007/980-3/005 від 15.01.2007 року, умови передачі майна в заставу, звернення стягнення на майно та інші питання стосовно заставленого майна узгоджується в договорі застави/іпотеки, при непогашенні заборгованості позичальника (відповідача) перед банком у повному обсязі за рахунок заставленого майна, банк (позивач) має право звернути стягнення на грошові кошти та інше майно позичальника (відповідача) у відповідності до діючого законодавства України.

Розділом 4 договору кредиту передбачено, що повернення кредиту, нарахування та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється в такому порядку: повернення кредиту здійснюється на рахунок позивача згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною цього договору; відсотки за користування кредитом нараховуються банком (позивачем) наступним чином: починаючи з дати надання кредиту, відсотки за користування кредитом встановлюються у розмірі 18,9 % річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням, у випадках прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення кредиту, позичальник (відповідач) сплачує банку (позивачу) відсотки за користуванням кредитом або його частини у розмірі 37,8 5 згідно з графіком.

Згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків (додаток № 1 до кредитного договору № 6/5/13/2007/980-К/004 від 15 січня 2007 року)  позичальник (відповідач) зобов'язується уплатити  банку суму кредиту і відсотків по ньому, всього у сумі 121171,81 грн.  в період з 15.02.2007 року по 14.01.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за договором кредиту, надавши відповідачеві кредит у сумі 100000,00 грн., про що свідчить копія меморіального ордеру № 1 від 15 січня 2007 року.

Проте. відповідач виконав свої зобов'язання частково, сплативши 76169,66 грн. кредиту та 20259,38 грн. відсотків по ньому.           

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, у відповідачів виникла заборгованість по кредиту у сумі 23830,34  грн. та по відсоткам у сумі 912,43  грн.

Як вбачається з пояснень, наданих позивачем у судових засіданнях, звернення стягнення на заставлене майно банком (позивачем) не здійснювалось.

Як свідчать матеріали справи,  11.07.2008 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога вих. № 403-ССПА про повернення кредиту та сплати відсотків по ньому, проте зазначена вимога залишилися без відповіді, позичальник (відповідач) заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.   

На момент прийняття рішення по справі. в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

          У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1. 2 договору та  графіком повернення кредиту та сплати відсотків (додаток № 1 до кредитного договору) передбачено, що термін повного погашення кредиту 14.01.2009 року включно.

Відповідно до п. п. 1.3, 4.2.1 договору кредиту за користування кредитом у період з дати підписання договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 18,9 % на місяць від суми кредиту.

У відповідності до статей 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, він визначається календарною датою або вказівкою на подію яка має неминуче настати. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Тобто сторонами у правочині був визначений термін - день надання кредиту та строк повернення кредиту – 14.01.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін кредит не повернув, відсотки за користування ним не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.                                                                                                                                  Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом такими, що прострочив виконання зобов'язання по кредитного договору № 6/5/13/2007/980-К/004 від 15 січня 2007 року: по кредиту у сумі 23830,34 грн. та по відсоткам по ньому у сумі 912,43 грн.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надали суду жодного документу, які б підтверджували сплату заборгованості по кредитному договору № 6/5/13/2007/980-К/004 від 15 січня 2007 року у сумі 23830,34 грн. та по відсоткам у сумі 912,43 грн., документів, що спростовували викладене у позові,  суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу всього у сумі 26294,91 грн. правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачами та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

          Згідно з пунктами 9.1, 9.2 договору кредиту у випадку порушення позичальником зобов'язань за договором, у тому числі термінів погашення заборгованості за кредитом, оплати відсотків за користування кредитом, банк (позивач) має право нарахувати, а позичальник (відповідач) зобов'язаний оплатити кредитору пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредиту та відсотків за користування ним, позивач нарахував відповідачу  пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня у сумі 1552,14 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховані  відповідачам пеню на всю суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі  1552,14 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 1552,14 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в рівних долях на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 251,252, 526, 530, 543,  554, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.                     

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Шанс» (адреса: 63801, Харківська область, смт Борова, вул. Леніна, буд. 15, код ЄДРПОУ 32468931, відомості щодо р/р відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» (04052, м. Київ, вул. Артема, 15, кор/р № 32002180102 в НБУ м. Київ, МФО 321024, код ЄДРПОУ) 26294,91 грн. боргу, 1552,14 грн. пені,  262,95 грн. державного мита   та   118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 30.03.2009 року

справа № 57/18-09