Рішення

від 02.09.2013 по справі 901/2475/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.2013 Справа № 901/2475/13 за позовом Кримського республіканського підприємства «Вода Криму»

(вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, АР Крим, 95053)

до комунального підприємства «Сервисний центр» Перовської сільської ради

(вул. Ленінського комсомолу, буд. 1-Б, с. Партизанське, Сімферопольський район, АР Крим, 97566)

(вул. Шкільна, 7, с. Перово, Сімферопольський район, АР Крим, 95000)

про стягнення 119 033.85 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: Шараборін Олександр Миколайович, представник, довіреність № 48/1 від 19.07.2013, Кримське республіканське підприємство «Вода Криму»;

Від відповідача не з'явився, КП «Сервисний центр» Перовської сільської ради;

Суть спору Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до комунального підприємства «Сервисний центр» Перовської сільської ради та просить суд стягнути 119 033.85 грн., а саме - заборгованість у розмірі 108 058.85 грн., інфляційні втрати у розмірі 486.89 грн., пеню у розмірі 8 081.91 грн. та 3% річних у розмірі 2 406.20 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 6090 від 02 листопада 2011 року на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію в частині своєчасної оплати наданих послуг.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Також надав суду документи, які були долучені судом до справи.

Представник відповідача явку у судове засідання не забезпечив, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на даний час триває підготовка документів по відшкодуванню заборгованості в сумі 269504.00 грн. (а.с. 66).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

02 листопада 2011 року між Кримським Республіканським Підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство «Вода Криму», (виробник) та комунальним підприємством «Сервисний центр» Перовської сільської ради (споживач) укладений договір № 6090 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію, відповідно до пункту 2.2 якого виробник бере на себе зобов'язання на умовах даного договору забезпечити споживача питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) за наявності води в джерелах і виробляти водовідведення споживача (а.с. 9-14).

15 травня 2012 року між Кримським Республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство «Вода Криму», (виробник) та комунальним підприємством «Сервисний центр» Перовської сільської ради (споживач) укладений договір про внесення змін до договору № 6090 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію, відповідно до пункту 2.2 якого виробник бере на себе зобов'язання на умовах даного договору забезпечити споживача питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) за наявності води в джерелах і виробляти водовідведення споживача (а.с. 15-20).

Згідно з пунктом 2.5 цього договору споживач приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги по водопостачанню та водовідведенню, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж виробника, через які споживачу здійснюється подача води та виробляється водовідведення, та які знаходяться на балансі виробника (споживача), прилади та пристрої на них відповідно з цим договором та правилами користування, правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, правилами прийому стічних вод підприємств у міську систему каналізації міста Євпаторії, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення.

Відповідно до пункту 3.1 виробник надає споживачу послуги по водопостачанню та водовідведенню по тарифах, визначених у відповідності до законодавства України.

Пунктом 3.2 сторони визначили, що тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення вказуються в окремому додатку, складеному виробником, який є невід'ємною частиною цього договору. Тарифи за послуги водопостачання та водовідведення є обов'язковими для застосування виробником і оплати споживачем.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору остаточний розрахунок за послуги водопостачання та водовідведення здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту отримання споживачем виставленого виробником рахунку за спожиті послуги.

Згідно з пунктом 11.1.1 договору після закінчення строку на оплату, зазначеного в розділі 4 даного договору, споживач за кожний день прострочки сплачує виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу.

Відповідно до пункту 14.1 договору він укладений строком до 15 травня 2013 року включно та діє з дати його укладення.

Як зазначає позивач, на підтвердження обсягів спожитої води та водовідведення між ним та відповідачем були складені та підписані акти № 6090: від 16 липня 2012 року, від 21 серпня 2012 року, від 17 вересня 2012 року, від 01 жовтня 2012 року (а.с. 21-24).

На підставі вказаних актів відповідачу були виставлені рахунки № 6090 від 16 липня 2012 року, від 21 серпня 2012 року, від 17 вересня 20012 року, від 01 жовтня 2012 року на загальну суму 155 580.69 грн., які були підписані та скріплені печаткою підприємства відповідача (а.с. 21-24).

Однак, відповідач наявну заборгованість сплатив частково на суму 47 521.84 грн..

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем за період з 18 червня 2012 року по 01 жовтня 2012 року складає 108 058.85 грн. та на даний час не є погашеною.

Вказане з'явилося підставою для звернення Кримського Республіканського Підприємства «Вода Криму» із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже зазначалося, 02 листопада 2011 року між Кримським Республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство «Вода Криму», (виробник) та комунальним підприємством «Сервисний центр» Перовської сільської ради (споживач) укладений договір № 6090 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію, відповідно до пункту 2.2 якого виробник бере на себе зобов'язання на умовах даного договору забезпечити споживача питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) за наявності води в джерелах і виробляти водовідведення споживача (а.с. 9-14).

15 травня 2012 року між Кримським Республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство «Вода Криму», (виробник) та комунальним підприємством «Сервисний центр» Перовської сільської ради (споживач) укладений договір про внесення змін до договору № 6090 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію (а.с. 15-20).

Згідно з пунктом 2.5 цього договору споживач приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги по водопостачанню та водовідведенню, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж виробника, через які споживачу здійснюється подача води та виробляється водовідведення, та які знаходяться на балансі виробника.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було надано відповідачу послуги з водопостачання, що підтверджується підписаними сторонами актами № 6090: від 16 липня 2012 року, від 21 серпня 2012 року, від 17 вересня 2012 року, від 01 жовтня 2012 року (а.с. 21-24).

Так, на підставі вказаних актів відповідачу були виставлені рахунки № 6090 від 16 липня 2012 року, від 21 серпня 2012 року, від 17 вересня 20012 року, від 01 жовтня 2012 року на загальну суму 155 580.69 грн., які були підписані та скріплені печаткою підприємства відповідача (а.с. 21-24).

Однак, відповідач наявну заборгованість сплатив частково на суму 47 521.84 грн..

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем за період з 18 червня 2012 року по 01 жовтня 2012 року склала 108 058.85 грн..

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю суттю є платним договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього обов'язку оплачувати отримані послуги.

Доказів сплати заборгованості в сумі 108 058.85 грн. відповідачем суду не представлено.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором стягнення заборгованості в сумі 108 058.85 грн., суд визнав їх такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 8081.91 грн., 3% річних в сумі 2406.20 грн. та 486.89 грн. інфляційних втрат.

Так, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2406.20 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з 20 липня 2012 року по 31 травня 2013 року та 486.89 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за період з серпня 2012 року по травень 2013 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір 3% річних за період, вказаний у позові, розраховано вірно, складає 2406.20 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Однак, перевіряючи правильність розрахунку заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат, суд встановив, що Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» при нарахуванні зазначених сум для розрахунку інфляційних втрат визначило період з серпня 2012 року по травень 2013 року з порушенням вимог статті 625 Цивільного кодексу України, а саме - неправомірно штучно завищило розмір інфляційних втрат через неврахування дефляції у серпні, листопаді 2012 року та лютому 2013 року.

Таким чином, у зв'язку із виключенням з розрахованого періоду місяців, у яких відбувалася дефляція, результат такого розрахунку виявився штучно завищеним, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Методика нарахування інфляційного відшкодування, яку використовує позивач є невірною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Враховуючи викладене, суд не може погодитися із правильністю проведених позивачем нарахувань, однак, одночасно й позбавлений можливості провести самостійно перерахунок, з огляду на те, що позивачем визначений чіткий період, за який ним нараховані інфляційні втрати, тоді як визначення судом іншого періоду потягне вихід за межі обсягу позовних вимог, права на що суд позбавлений за відсутності відповідної заяви на це.

Відповідно до пункту 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11 квітня 2005 року N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок» замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 486.89 грн..

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 8081.91 грн., нараховану на суму заборгованості за період з 01 грудня 2012 року по 31 травня 2013 року.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 11.1.1 договору після закінчення строку на оплату, зазначеного в розділі 4 даного договору, споживач за кожний день прострочки сплачує виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розрахунок пені за період, вказаний у позові, складено вірно, складає 8081.91 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 05 вересня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Сервисний центр» Перовської сільської ради (вул. Ленінського комсомолу, буд. 1-Б, с. Партизанське, Сімферопольський район, АР Крим, 97566; вул. Шкільна, 7, с. Перово, Сімферопольський район, АР Крим, 95000, код ЄДРПОУ 37915904) на користь Кримського Республіканського Підприємства «Вода Криму» (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, АР Крим, 95053, поточний рахунок 26008401944 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 20671506) 108 058.85 грн. заборгованості, пеню в сумі 8081.91 грн. та 3% річних в розмірі 2406.20 грн..

3. Стягнути з комунального підприємства «Сервисний центр» Перовської сільської ради (вул. Ленінського комсомолу, буд. 1-Б, с. Партизанське, Сімферопольський район, АР Крим, 97566; вул. Шкільна, 7, с. Перово, Сімферопольський район, АР Крим, 95000, код ЄДРПОУ 37915904) на користь Кримського Республіканського Підприємства «Вода Криму» (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, АР Крим, 95053, код ЄДРПОУ 20671506) 2370.94 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні вимог про стягнення з комунального підприємства «Сервисний центр» Перовської сільської ради на користь Кримського Республіканського Підприємства «Вода Криму» інфляційних втрат в сумі 486.89 грн. - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська