Постанова

від 06.09.2013 по справі 825/2734/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 825/2734/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луара-Груп» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Луара-Груп» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУМ у Чернігівській області) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 22.04.2013 № 0001351750, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 550,00 грн., від 23.04.2013 № 0002232200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 675 600,00 грн. (450 400,00 грн. за основним платежем та 225 200,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 23.04.2013 № 0002242200, яким позивачу зменшено розмір від ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 44 964,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на протязі грудня 2012 року останній мав господарські взаємовідносини з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Готельно-ресторанний комплекс «Ріко» (далі - ТОВ «ГРК «Ріко») з приводу купівлі аміачної селітри в мішках. Так, між позивачем та вищезазначеним контрагентом укладено договір поставки № 171 від 01.11.2012. Реальність здійснення господарської операції позивача підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договором, податковими та видатковими накладними. Отже, позивачем правомірно віднесено суму ПДВ сплачену в ціні товару (робіт, послуг) до податкового кредиту. Також, позивачем жодним чином не було порушено Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу. Таким чином, позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки від 09.04.2013 № 863/22/37298904, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просить розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити, справу розглянути за його відсутності. Також, надано заперечення в яких зазначено, що ДПІ у м. Чернігові ДПС проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 27.09.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 09.04.2013 № 863/22/37298904. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 450 400,00 грн. за грудень 2012 року та встановлено завищення рядка 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» на суму 44 964,00 грн. за грудень 2012 року; п.1,3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 22.04.2013 № 0001351750, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 550,00 грн., від 23.04.2013 № 0002232200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 675 600,00 грн. (450 400,00 грн. за основним платежем та 225 200,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 23.04.2013 № 0002242200, яким позивачу зменшено розмір від ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 44 964,00 грн. Також податковий орган посилається на акт ДПІ у м. Чернігові ДПС від 13.02.2013 № 403/22/34924649 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРК Ріко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс» за жовтень, листопад 2012 року та з податку на прибуток за відповідні періоди, яким встановлено, що господарські операції за жовтень, листопад 2012 року в складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Сінтезпродсервіс» щодо придбання ТОВ «ГРК Ріко» товарів (робіт, послуг) контрагентам покупцям не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Враховуючи вищевикладене вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а отже операції задекларовані ТОВ «ГРК Ріко» за жовтень, листопад 2012 року з ТОВ «Сінтезпродсервіс» по придбанню товарів (робіт, послуг) не містять реального характеру, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судове засідання здійснювалось в порядку передбаченому ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач (код 37298904) зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 24.09.2010, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 583098 (а.с.44).

Відповідно до довідки АА № 865969 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 82.92 пакування; 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (а.с.45).

Судом встановлено, що ДПІ у м. Чернігові ДПС на підставі направлень від 27.03.2013 № 1083, № 1084, № 1085, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.2 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 27.03.2013 № 1025 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.09.2010 по 31.12.2012, іншого законодавства за період з 27.09.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 09.04.2013 № 863/22/37298904 (далі - акт перевірки) (а.с.12-39).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 450 400,00 грн. за грудень 2012 року та встановлено завищення рядка 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» на суму 44 964,00 грн. за грудень 2012 року;

п.1,3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

від 22.04.2013 № 0001351750, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 550,00 грн. (а.с.40);

від 23.04.2013 № 0002232200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 675 600,00 грн. (450 400,00 грн. за основним платежем та 225 200,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.42);

від 23.04.2013 № 0002242200, яким позивачу зменшено розмір від ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 44 964,00 грн. (а.с.41).

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 01.11.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ «ГРК Ріко» (Постачальник) укладено договір поставки № 171 (а.с.84-87). Відповідно до вказаного договору Постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в даному Договорі, передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в даному Договорі, прийняти і оплатити товари в асортименті, визначені в даному Договорі. Під товаром в даному Договорі розуміється аміачна селітра в мішках (30-50 кг).

На підтвердження реальності виконання господарської операції з ТОВ «ГРК Ріко» позивачем надано видаткові та податкові накладні (а.с.88-205).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що в ході проведення перевірки контролюючим органом були встановлені наступні обставини.

Актом перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС від 13.02.2013 № 403/22/34924649 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРК Ріко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс» за жовтень, листопад 2012 року та з податку на прибуток за відповідні періоди, встановлено, що господарські операції за жовтень, листопад 2012 року в складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Сінтезпродсервіс» щодо придбання ТОВ «ГРК Ріко» товарів (робіт, послуг) контрагентам покупцям не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а отже операції задекларовані ТОВ «ГРК Ріко» за жовтень, листопад 2012 року з ТОВ «Сінтезпродсервіс» по придбанню товарів (робіт, послуг) не містять реального характеру.

Перевіркою не підтверджено витрати всього в сумі 2 426 832,00 грн., у тому числі за 4 кв. 2012 року - 2 426 832,00 грн. та не підтверджено доходи у загальній сумі 2 476 818,00 грн., у тому числі за 4 кв. 2012 року - у сумі 2 476 818,00 грн.

Також, перевіркою не підтверджено суму податкового кредиту по декларації у загальній сумі 485 366,00 грн., у тому числі за жовтень 2012 року - 208 903,00 грн., за листопад 2012 року - 276 463,00 грн., та не підтверджено суму податкових зобов'язань у загальній сумі 495 364,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року у сумі - 495 364,00 грн. (а.с.62-71).

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «ГРК Ріко» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем на підтвердження господарських операцій з контрагентом надано лише видаткові та податкові накладні, доказів оплати за товар не надано.

Також, необхідно зазначити, що підприємством до складу собівартості не віднесені витрати по списанню аміачної селітри в 4 кварталі 2012 року, станом на 31.12.2012 вона обліковується по рахунку 28 «товар», а доказів щодо зберігання придбаного товару і перебування його на складі не надано.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ виникає зокрема, у разі: реального здійснення операцій; документального підтвердження фактично вчинених операцій сукупністю первинних та інших документів (у т.ч. податкових накладних), які є юридично значимими та які зазвичай супроводжують такого роду операції (в залежності від характеру товарів, умов їх постачання, тощо); наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); придбання товарів та послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності платника податку та зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків.

При цьому, суд зазначає, що наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Аналогічна позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справах № К/9991/411/1, № К-37491/10.

Враховуючи вищезазначене, позивач не мав права на включення сум по взаємовідносинам з ТОВ «ГРК Ріко» до податкового кредиту.

Таким чином, позивачем порушено вимоги ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на 495 364,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року - 495 364,00 грн.

При проведенні документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, збору за першу реєстрацію транспортного засобу згідно Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», ПК України та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів згідно Закону України від 11.12.1991 № 1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» за період з 27.09.2010 по 31.12.2012 встановлено наступне.

Підприємством за 2-4 квартали 2011 року та 1-2 квартали 2012 року не в повному обсязі включена, надана та отримана фінансова допомога, чим порушено п.1,3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу.

Відповідно до пп. б) п.176.2. ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Підпунктом 14.1.180. пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та порядок її заповнення і подання податковими агентами до органу державної податкової служби, затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».

Відповідно до п.119.2. ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Таким чином, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 550,00 грн. (2-4 квартали 2011 року та 1-2 квартали 2012 року).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Докази надані позивачем не підтверджують обставини, на які він посилається в адміністративному позові, та були спростовані доводами відповідача, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій.

Керуючись ст.ст. 41, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Тихоненко