Рішення

від 31.03.2009 по справі 613-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

613-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

31.03.2009Справа №2-2/613-2009

за позовом - Приватного підприємства "Автобуд-САНІО" (49128, м. Дніпропетровськ, ж/м Комунар, буд. 5-В/5)

до відповідача - ТОВ Фірми "Консоль ЛТД" (95022, АР Крим, м. Сімферополь,   вул. Бородіна,  16)

про стягнення  15 840,00 грн.  

                                                                                                           Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Дрофенко – предст, довір у справі.

Від відповідача : Бєлов -  предст, довір у справі.  

Суть спору Позивач  звернувся до Господарського суд АРК із позовною заявою до відповідача про стягнення   15 840,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.10.2008 р. позивачем  за попередньою  домовленістю було  виставлено рахунок-фактуру  на попередню оплату послуг. Згідно акту здачі-приймання  позивачем були наданні філіалу відповідача відповідні послуги ескаватора. 22.12.2008 р.  філіалу ТОВ Фірми "Консоль ЛТД"  було надіслано претензію, однак, до цього часу зобов'язань щодо оплати  вартості виконаних робіт відповідач не виконав, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.   

20лютого від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог,  якою просить суд стягнути 5000,00грн.  збитків, які виникли  у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань, оскільки позивач був змушений звернутися за юридичною допомогою та понести відповідні витрати.

23 березня 2009 року до суду від  позивача надійшло клопотання  про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а ведення судового засідання проводити на українській мові.

Також 23.3.2009 року до суду від позивача надійшло доповнення до позовної заяви, у якому додатково обґрунтовує позовні вимога та зазначає, що заявлена позовна вимога у частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00грн обгрунтована та відповідає розміру заявлених позовних вимог та волевиявленню сторін договору про надання правової допомоги.

У судовому засіданні  представник позивача надав суду заяву про зміну банківських реквізитів позивача.

Також у судовому засіданні позивач відмовився від фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відображено у протоколі судового засідання.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив, відповідно до якого визнає позовні вимоги позивача окрім суми збитків на правову допомогу у розмірі  5 000,00грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,  встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України допускається  укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Частиною  1 ст.530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору  або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

За  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст..901 ЦК України).

Згідно акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 17.10.2008 року №ОУ-0000071 позивачем були надані філіалу ТОВ фірма  «Консоль ЛТД» ВО «Консоль-Фундамент» згідно рахунку  №СФ-0000070 від 01.10.2008р відповідні послуги екскаватора, в кількості 80 годин, на загальну суму 15 840 грн. ( в т.ч. 2 640 грн. ПДВ).

Вищезазначений акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 17.10.2008 року №ОУ -0000071   був   підписаний   замовником, затверджений   директором   філіалу   ТОВ фірма  «Консоль  ЛТД»   ВО   «Консоль-Фундамент»   -  Чистяковим   А.Г.   та  претензій   щодо виконаних робіт заявлено не було.

Також   філіалу   ТОВ фірма  «Консоль   ЛТД»   ВО   «Консоль-Фундамент»   зі   сторони позивача було видано податкову накладну від 17.10.2008р. №73 на загальну суму 15 840 і. ( в т.ч. 2 640 грн. ПДВ).

Позивачем на адресу філіалу   ТОВ фірма  «Консоль   ЛТД»   ВО   «Консоль-Фундамент»   було спрямовано лист-претензію від 22.12.2008 р. із вимогою оплатити пред'явлений рахунок, проте, вимоги даної претензії ТОВ фірма  «Консоль  ЛТД»   ВО   «Консоль-Фундамент» проігноровані і сума заборгованості несплачена.

Отже, у даному випадку належним суб'єктом відповідальності є ТОВ   «Консоль   ЛТД».

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів  виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 15 840,00грн. боргу та позивач не підтверджує надходження  вказаної суми  на його рахунок. Більш того, відповідно до відзиву на позов, відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 15 840,00грн.

Таким чином, позов  у частині стягнення 15 840,00грн. боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлена вимога про стягнення 5000,00грн.  збитків, які виникли  у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.  Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.  Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом вході розгляду  спору  встановлено наступне:

Позивач звернувся  у суд з позовом до ТОВ Фірми "Консоль ЛТД" про  стягнення з відповідача суми 15840,00грн, витрат по оплаті судового збору та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Потім позивач спрямував у Господарський суд АРК заяву від 16.02.2009р, що надійшла до суду 20.02.2009р про збільшення позовних вимог, у прохальній частині якого просить  стягнути з відповідача 5 000,00грн.

У обґрунтування стягнення з відповідача 5 000,00грн позивач у даній заяві посилається на ст..612, 623 ЦК України та вказує, що боржник, який прострочив  виконання зобов'язання,  відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані  цим збитки.  Тому як  відповідач порушив зобов'язання, позивач був змушений звернутися за юридичною допомогою та понести витрати на юридичні послуги у сумі 5 000,00грн, тобто неправомірні дії  відповідача призвели до витрат у сумі 5 000,00грн.

Також позивач посилається на ст..22 ЦК України, яка передбачає відшкодування збитків.

Вказав позивач також на ст..49 ГПК України, роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/78 від 04.3.1998р «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» щодо розподілу витрат сторін, пов'язаних з оплатою послуг  адвокатів, адвокатських бюро та об'єднань.

Крім того, у Господарський суд АРК 23.3.2009р  від позивача надійшло доповнення від 19.3.2009р до позовної заяви по справі, у якому  позивач додатково обґрунтовує вимогу про стягнення з відповідача 15 840,00грн, а також знов зазначив щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог у частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00грн.

Також, позивач  вимогу про стягнення з відповідача 5 000,00грн оплатив держмитом у сумі 102,00грн.

З усього вищезазначеного суд дійшов до висновку, що позивач суму 5 000,00грн визначив не як  господарські витрати, порядок розподілу яких встановлений ст..49 ГПК України, а як збитки, заявлені до стягнення у позовному провадженні.

Але вказані збитки не підлягають стягненню виходячи з наступного:

У силу п.8.ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту  цивільних прав та інтересів являється відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди.

Боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір   збитків,   завданих   порушенням   зобов'язання, доказується кредитором (ч.1, 2 ст.623 ЦК України).

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому  збитками є: 1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);  2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються у тому числі: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною (ч.1ст.225 ГК України).

Але, віднесення  позивачем до складу збитків витрат на юридичну допомогу суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням статей 22, 611, 623 ЦК України, оскільки такі витрати не являються обов'язковими.

Такої ж позиції дотримується  Верховний суд України у постанові від 04.3.2002р, де зазначено, що віднесення до збитків витратна правове обслуговування суперечить закону. Зокрема  положенням ст.. 611, 623  ЦК України, оскільки такі витрати не носять обов'язкового характеру, та факт їх наявності та розмір не мають необхідного зв'язку  з боргом, що стягується позивачем.

Отже, витрати на оплату юридичної допомоги у суді не мають необхідних ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог чинного законодавства. Подібна позиція має сталий характер та простежується за багатьма справами.

Крім цього, відповідальність є наслідком правопорушення, склад якого утворюють суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом правопорушення є зобов'язальні правовідносини, в які вступили кредитор і боржник. Суб'єктивну сторону цивільного правопорушення утворює провина. Об'єктивну сторону правопорушення створюють: - наявність збитків, протиправність поведінки боржника, що виразилася в невиконанні або неналежному виконанні узятого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.

Отже, за загальними принципами відповідальності за надання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно - наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Тоді як подібні витрати на юридичну допомогу не знаходяться у причинному зв'язку щодо збитків за основним позовом та позивач не довів  наявність причинно - наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками.

У заяві про збільшення  позовних вимог від 16.02.2009, у доповненні від 19.3.2009р до позовної заяви  позивач зазначає статті Господарського процесуального кодексу України, роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/78 від 04.3.1998р, у яких йде питання про відшкодування судових витрат за послуги адвокату.  Незважаючи на те, що вході судового розгляду суд дійшов до висновку про те, що 5 000,00грн позивачем заявлені до стягнення  у позовному порядку у вигляді збитків, слід також зазначити, що позивач не представив до суду належних документів, які підтверджують адвокатські витрати у сумі 5 000,00грн у рамках даної справи, тому як  договір про надання правової допомоги №4/09 від 12.01.2009р не містить відомостей про те, що «консультант» надає клієнту  (позивачу) послуги по підготовці позову до стягнення боргу за  надані позивачем відповідачу послуги по виконанню робіт, прийнятих по акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 17.10.2008 року №ОУ-0000071, тобто за роботи за несплату яких заявлений даний  позов.

Крім того, у п.1.1 договору №4/09 від 12.01.2009р вказано, що  адвокатське об'єднання «КСК Партнери» (консультант) у рамках договору надає  послуги по представленню інтересів позивача у виконавчій службі та ці послуги входять у вартість  послуг, тобто у 5 000,00грн.  проте адвокатські послуги по представленню інтересів позивача у виконавчій службі не можуть бути віднесені до складу судових витрат.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні оголошувалась перерва на 31.3.2009 року для підготовки рішення

Рішення оголошене 31.3.2009р

Керуючись ст.ст. 49,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву про зміну банківських реквізитів позивача.

2.          Прийняти відмову позивача від фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3.          Прийняти відзив на позовну заяву.

4.          Позов задовольнити частково.

5.          Стягнути ТОВ Фірми "Консоль ЛТД" (95022, АР Крим, м. Сімферополь,   вул. Бородіна,  16, ІНН 20676633) на користь Приватного підприємства "Автобуд-САНІО" (49128, м. Дніпропетровськ, ж/м Комунар, буд. 5-В/5, р/р 2600201300706 у ДФ ТОВ «Укрпромбанк», МФО 307208, ЄДРПОУ 33275800) 15 840,00грн боргу, 158грн40коп державного мита, 89грн.69коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

6.          У частині стягнення 5 000,00грн збитків відмовити.

7.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.