Постанова

від 30.08.2013 по справі 805/3896/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Скріпнік А.І.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року справа №805/3896/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участі представника апелянта Кобилянського М.Ю., представника позивача Косенка С.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі № 805/3896/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат СВ» до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 26.03.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Реєстраційну службу Маріупольського міського управління юстиції Донецької області зареєструвати право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, б. 13.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат СВ» задоволено. Зобов'язано Реєстраційну службу Маріупольського міського управління юстиції Донецької області зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРЕГАТ СВ» право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, б.13.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» як особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки, подало апеляційну скаргу. Апелянт посилався на ст.ст. 1, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року та зазначав, що відмова відповідача від реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем на підставі договору іпотеки, який не відповідає приписам закону, є обґрунтованою та справедливою.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача не прибув у судове засідання, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів не прийняла заяву про відмову від апеляційної скарги з огляду на вимоги ч. 4 ст. 112, ч. 4 ст. 193 КАС України, тим більше що в судовому засіданні представник апелянта наполягав на розгляді апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги апеляційної скарги задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

06 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРЕГАТ СВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» був укладений договір позики грошових коштів № 1/06/03, згідно умов якого ТОВ «ФРЕГАТ СВ» передало у власність ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» грошові кошти у розмірі 500000,00 грн. (п'ятсот тисяч грн.), а останній зобов'язаний був повернути отримані кошти у строк до 22 березня 2013 року включно (а.с. 15-18).

У зв'язку із невиконанням ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» вимог договору позики від 06.03.2013 року, а також на підставі того, що хоча й у договорі іпотеки і передбачена умова про його обов'язкове нотаріальне посвідчення протягом 3-х днів з моменту укладення, але вона не була виконана, позивач звернувся до Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» із позовом до ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» про звернення стягнення за договором позики та про визнання договору іпотеки від 06.03.2013 року дійсним.

Рішенням Донецького обласного постійно діючого третейського суду від 25.03.2013 року у справі № 3-17/2013 позовні вимоги ТОВ «Фрегат СВ» задоволено в повному обсязі, договір іпотеки від 06.03.2013 року визнано дійсним та звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 06.03.2013 року на предмет іпотеки: а саме нерухоме майно з усіма надвірними будівлями і спорудами за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, б.13 (а.с. 4-6).

На підставі зазначеного рішення позивач вважав, що відповідач зобов'язаний зареєструвати за ним право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, б.13.

Колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, та зазначає, що судом невірно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Пунктом 7 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (далі - Закон № 1701) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.

Статтею 56 Закону № 1701 передбачено порядок видачі виконавчого документа, яким визначено, що заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.

При розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена до компетентного суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було отримано в установленому законом порядку виконавчого документу, без якого рішення третейського суду не може бути реалізовано. Якби позивач дотримався вищевказаного порядку, то питання законності рішення третейського суду виникло б в першу чергу саме у компетентного суду.

Суд першої інстанції залишив поза своєю увагою і питання щодо належного відповідача у даній справі.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 Закону № 1952 державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Саме частина 2 статті 9 визначає повноваження державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень у сфері прийняття рішень і вчинення дій щодо реєстрації нерухомого майна.

За приписами частини другої статті 30 Закону № 1952 дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Слід мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Колегія суддів за правовим аналізом Закону № 1952 прийшла до висновку, що відповідачем у даній справі повинен бути тільки державний реєстратор Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, і аж ніяк не реєстраційний орган.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач взагалі не звертався з заявою і документами про реєстрацію нерухомого майна.

У даному випадку взагалі відсутній предмет позову, оскільки за таких обставин не можна казати про наявність у позивача порушеного права. Які дії відповідача в справі перевіряв і оцінював суд першої інстанції, з оскаржуваного рішення не вбачається.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Доводи апеляційної скарги є цілком слушними і доцільними.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» у справі № 805/3896/13-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі № 805/3896/13-а - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат СВ» до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 4 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Г.М.Міронова

Судді І.В.Юрко

А.А.Блохін