Рішення

від 30.03.2009 по справі 3/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.09                                                                                           Справа№ 3/21

Суддя Н.Березяк  при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи  

За позовом: ВАТ „Західенерго”, м. Львів

До відповідача: ПВБФ „Руслана”, м. Львів

Про стягнення 42 000,00 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Копійчак П.М. –представник

від відповідача: не з'явився

          Представнику позивача роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

          Суть спору: Подано позов ВАТ „Західенерго” до ПВБФ „Руслана” про стягнення 42 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених  в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в жодне судове засідання не з'являвся, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 30.03.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

           Суд заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.07.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Західенерго”  поставило ПВБФ „Руслана” шлаковий гравій на суму 42 000,00 грн. який відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання не виконав.

02.12.2008 року позивачем була направлена претензія –вимога №119-199К від 24.11.2008 року про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 42 000,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

                    Як вбачається з матеріалів справи, 1 липня 2008 року відповідач отримав від позивача шлаковий гравій на суму 42 000,00 грн., що підтверджується накладною №2936.

                    Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої зобов'язання відповідач не виконав заборгувавши 42 00,00 грн. за отриманий шлаковий гравій.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на день розгляду справи становить  42 000,00 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи  відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення .

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 420,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись  ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.  Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватної виробничо-будівельної фірми „Руслана” (79019, м. Львів вул.Караїмська, 11 Б, код ЄДРПОУ 22331594) на користь Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555) –42 000,00 грн. –заборгованості, 420,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.