Постанова

від 19.03.2009 по справі 8/200пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/200пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 березня 2009 р.                                                                                    № 8/200пн  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГрейц К.В.

суддів:Бакуліної С.В.,

Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області

на постанову від 10.12.2008 року Донецького апеляційного господарського суду

у справі господарського суду№ 8/200пнДонецької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Лінарус та партнери”

до відповідача:1.          Донецької міської ради;2.          Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у м. Донецьку Донецької області;3.          Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства;4.          Державного підприємства “Донецьке лісове                 господарство”;5.          Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області

провизнання права оренди

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:від відповідача-1:не з'явилисьне з'явились

від відповідача-2:від відповідача-3:від відповідача-4:від відповідача-5:не з'явилисьне з'явилисьне з'явилисьКолеснікова С.В. (довіреність № 02-102 від 13.01.2009р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Ємельянов А.С.) від 29.10.2008 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Запорощенко М.Д., судді –Калантай М.В., Акулова Н.В.) від 10.12.2008 року, у справі № 8/200пн позовні вимоги задоволено повністю; визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю “Лінарус та партнери” на набуття в оренду земельної ділянки строком на 15 років орієнтовною площею 0,9924 га, в тому числі: 0,9924 га –землі лісогосподарського призначення Кіровського лісництва Державного підприємства “Донецьке лісове господарство” у Кіровському районі міста Донецька для будівництва об'єкту –котеджного містечка за адресою: вул. Вані Дреля, Кіровський район, м. Донецьк шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі” в редакції, яка діяла на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Лінарус та партнери” з заявою до Донецького міського голови; визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю “Лінарус та партнери” на зміну цільового призначення земельної ділянки орієнтовною площею 0,9924 га, в тому числі: 0,9924 га –землі лісогосподарського призначення Кіровського лісництва Державного підприємства “Донецьке лісове господарство” у Кіровському районі міста Донецька із земель лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, з метою її використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства в порядку, передбаченому законодавством України, яке діяло на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Лінарус та партнери” з заявою до Донецького міського голови; державне мито та судові витрати покладено на відповідачів порівну.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.11.2008 року (суддя Ємельянов А.С.) було роз'яснено, що рішення Господарського суду Донецької області 29.10.2008 року по справі № 8/200пн за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лінарус та партнери” до Донецької міської ради; Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у м. Донецьку Донецької області; Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства; Державного підприємства “Донецьке лісове господарство”; Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області встановлює право Товариства з обмеженою відповідальністю “Лінарус та партнери” на проведення дій, пов'язаних із зміною цільового призначення земельної ділянки орієнтовною площею 0,9924 га, в тому числі: 0,9924 га –землі лісогосподарського призначення Кіровського лісництва Державного підприємства “Донецьке лісове господарство” у Кіровському районі міста Донецька із земель лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, з метою її використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, а також проведення дій щодо отримання у користування на правах оренди вказаної земельної ділянки та обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх відділів та служб, державних підприємств, в тому числі, Донецької міської ради; Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у м. Донецьку Донецької області; Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства; Державного підприємства “Донецьке лісове господарство”; Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області, не чинити перешкод та проводити дії щодо зміни цільового призначення та укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Вані Дреля, Кіровський район,  м. Донецьк в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі” в редакції, яка діяла на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Лінарус та партнери” з заявою до Донецького міського голови.

В касаційній скарзі Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині задоволення вимог відносно Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог відносно Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України, ст.57 Лісового кодексу України, норм Положення про Держуправління в Донецькій області, затвердженого наказом Мінприроди від 19.02.2007 року №55, приписів Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Мінприроди від 05.11.2004 року №434, ст.ст.12, 13, 77, 80, 104 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач та відповідачі-1,2,3,4 не надіслали.

Позивач, відповідачі-1,2,3,4 не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-5, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.11.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Лінарус та партнери” звернулось до Донецького міського голови з заявою про надання у користування земельної ділянки по вул. Вані Дреля Кіровського району м. Донецька для будівництва котеджного містечка.

На підставі рішення Донецької міської ради від 30.09.2005 року №21/2 “Про затвердження правил забудови м. Донецька”, рішення Донецького міського голови (віза) з питання щодо надання позивачу в оренду земельної ділянки було передано на розгляд постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, якою Товариству з обмеженою відповідальністю “Лінарус та партнери” було приписано розробити, погодити та затвердити містобудівне обґрунтування розміщення вказаних вище об'єктів нерухомості.

Акціонерним товариством закритого типу “Територіальний проектний інститут “Донбасцивільпроект” було розроблено містобудівне обґрунтування розміщення жилих будинків з присадибними ділянками по вул. Вані Дреля Кіровського району м. Донецька.

06.12.2007 року постійно діючою комісією з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів позивачу було надано акт вибору земельної ділянки, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка є придатною для проектування та розміщення об'єкту –котеджного містечка.

З метою погодження у встановленому законодавством порядку місця розташування нерухомого майна на земельній ділянці по вул. Вані Дреля у Кіровському районі м.  Донецька, позивачем були отримані наступні погодження державних органів та органів місцевого самоврядування:   - висновок Головного управління містобудування і архітектури Донецької міської ради №01/14-5822 від 24.10.2007 року; - висновок Донецького міського управління земельних ресурсів №01/35-9347 від 11.12.2007 року; - висновок Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства №02-452/лг від 26.12.2007 року; - висновок управління культури і туризму Донецької міської ради №01-1/1255-з від 08.05.2008 року; - висновок Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції №967/07 від 14.05.2008 року; - висновок управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області №9/904дн від 21.05.2008 року; - висновок Головного управління МНС України в Донецькій області №12/1/3629 від 02.06.2008 року.

Листом №247 від 28.10.2008 року Донецькою міською радою було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю “Лінарус та партнери” про неправомірність передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Підставою для відмови в передачі позивачу земельної ділянки на праві оренди вказано ті обставини, що внаслідок внесення змін до Земельного кодексу України та Закону України “Про оренду землі” отримання права оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, на теперішній час відбувається виключно на аукціонах.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області листом №05/137 повідомило позивача про неможливість розгляду звернення про погодження надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю “Лінарус та партнери” спірної земельної ділянки з огляду на положення розпорядження Кабінету Міністрів України №610р від 10.04.2008 року.

Враховуючи вищенаведені обставини позивач звернувся до відповідачів з даним позовом. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.124 Земельного кодексу України, ст.16 Закону України “Про оренду землі” в редакції законів, які діяли на момент звернення позивача з позовом до Донецького міського голови за реалізацією свого права на оренду земельної ділянки, ст.58 Конституції України.

Задовольняючи повністю вимоги позивача, суди вмотивували свою позицію тим, що з урахуванням вимог ст.58 Конституції України, ст.16 Закону України “Про оренду землі”, ст.124 Земельного кодексу України, позивач має право на проведення дій, пов'язаних з переданням в оренду спірної земельної ділянки, зміну її цільового призначення на засадах, встановлених у вищевказаних актах в редакції, чинній на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Лінарус та партнери” з заявою до Донецького міського голови.

Проте висновки судів не є законними з огляду на таке.

Так, згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України,  до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі”.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (стаття 92 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України “Про оренду землі”).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 Кодексу).

Пунктом 34 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування” передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Відповідно до приписів статті 16 Закону України “Про оренду землі” особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

З аналізу зазначених норм вбачається, що необхідною передумовою набуття права на земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Отже, визнання такого права за будь-якою юридичною особою або громадянином за відсутності вказаного рішення такого органу є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу на управління землями, саме яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

При цьому, відповідно до ч.9 ст.123, ч.16 ст.151 Земельного кодексу України право позивача на звернення до суду внаслідок відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або погодженні місця розташування об'єкту, може бути реалізоване шляхом звернення до суду з позовом про спонукання ради розглянути відповідне питання на сесії ради, а не прийняття судом замість ради конкретного і бажаного позивачем рішення щодо розпорядження землею.

Таким чином, задовольняючи позов, суди не врахували право ради самостійно вирішувати питання щодо надання земельної ділянки, а також те, що до вирішення радою цього питання право позивача на спірну земельну ділянку не може вважатись порушеним, відтак, відсутність права згідно ст.1 ГПК України, ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, ст.152 Земельного кодексу України унеможливлює його судовий захист.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вчинення позивачем дій, спрямованих на оформлення землекористування, тобто, на набуття лише в майбутньому права на оренду землі, наразі не свідчить про виникнення, внаслідок цих дій, у нього права на землю, яке б могло бути визнане у судовому порядку.

Виникнення такого права у набувача можливе, знов таки, за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яким є Донецька міська рада, та одночасно з укладенням договору оренди землі. При цьому, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений статтею 123 Земельного Кодексу України, яка не містить імперативного обов'язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення про надання землі особі поза межами встановленої у кодексі процедури, зокрема шляхом укладення прямого договору, що також унормовано ч.2 ст.119 Земельного кодексу України.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що судами не обґрунтовано посиланням на докази та нормативні акти підстав виникнення у позивача права на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, оскільки сама по собі відмова державного органу або органу місцевого самоврядування у здійсненні передбачених законом повноважень, як дія може бути оскаржена, проте не є доказом наявності  або підставою виникнення у сторони, якій таким органом відмовлено в задоволенні вимог, певного права.   

Оскільки в силу приписів ст. 1117 ГПК України встановлення обставин справи, збирання доказів та їх оцінка не входить до компетенції суду касаційної інстанції, під час розгляду касаційної скарги виправити зазначені недоліки оскаржених судових рішень неможливо, а тому останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст.11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року у справі № 8/200пн задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року та рішення Господарського суду Донецької області від 29.10.2008 року у справі № 8/200пн - скасувати.

Справу № 8/200пн передати до Господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

Л.Рогач