Рішення

від 03.09.2013 по справі 758/8527/13-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/8527/13-ц

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

при секретарях - Кваші І. М. , Списаренко К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Овіс" про визнання права власності на нерухоме майно, зустрічним позовом Приватного підприємства "Овіс" до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на збірний металевий павільйон площею 216 кв.м. та павільйон металевого типу «Союздрук» площею 27 кв.м, що розташовані в АДРЕСА_1 Мотивує заяву тим, що 14.03.2012 р. між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу даних павільйонів. Вартість даних об'єктів згідно договору становила 9100 грн., кошти сплачені були ним того ж дня - 14.03.2012 р. Проте відповідач ддо цього часу не виконує умови договору та не передає позивачу відчужені приміщення.

Під час розгляду справи представником відповідача ПП «Овіс» Кримець О.С. подано зустрічний позов про визнання за ПП «Овіс» права власності на СТО загальною площею 315,6 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 Зустрічний позов відповідач мотивує тим, що є власником спірних металевих павільйонів. Земельна ділянка, на якій розташовані дані приміщення перебуває у ПП «Овіс» в оренді, договір укладено з Київською міською радою. ПП «Овіс» здійснила перебудову об'єктів нерухомості, в результаті чого з»явилася будівля СТО площею 315,6 кв.м. Посилаючись на ст. 376 ЦК України, відповідач просить визнати за ним право власності на самочинне будівництво.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 первісний позов підтримав, надавши аналогічні пояснення в обґрунтування позовних вимог. Проти зустрічного позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача по первісному позову Кримець О.С. в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечував, просив задовольнити вимоги зустрічного позову. Посилався на те, що договір купівлі-продажу, укладений між сторонами не посвідчений нотаріально, а тому є недійсним правочином і не створює жодних правових наслідків для його сторін. Підтримав та просив задовольнити зустрічний позов.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності приходить до наступних висновків.

Приватне підприємство «Овіс» (код ЄДРПОУ 25278481) є власником двох металевих павільйонів, що розташовані по АДРЕСА_1, площею 216 кв.м. та 27 кв.м. Вказане підтверджується договорами купівлі-продажу від 05.04.2000 та від 16.05.2001 р. та актами прийому - передачі (а.с.32-35).

Земельна ділянка, на якій розташовані павільйони, перебуває у ПП «Овіс» в оренді згідно договору оренди № 32/1623 від 28.12.2004 р., укладеного між ПП «Овіс» та Київською міською радою, строком на 10 років (а.с. 37-43).

14.03.2012 р. між ОСОБА_1 та ПП «Овіс» в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу вищевказаних металевих павільйонів (а.с. 6-7). На виконання умов договору позивачем сплачено кошти у розмірі 9100 грн., що підтверджується розпискою (а.с. 12).

Відповідач за первісним позовом умови договору не виконав, павільйони позивачу не передав, що і стало підставою для звернення до суду позивача з вказаним позовом.

Між тим, первісний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 2 ст. 215 та ч. 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки договір купівлі-продажу укладений між сторонами в простій письмовій формі без дотримання вимог ст. 657 ЦК України про нотаріальне посвідчення договору, відповідно договір є недійсним і не створює юридичних наслідків. Тому вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на металеві павільйони є безпідставними.

Також не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства вимоги зустрічного позову виходячи з наступного.

У своєму позові як на підставу задоволення зустрічних позовних вимог ПП «Овіс» посилається на ст. 376 ЦК України, згідно частини першої якої будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною п'ятою даної статті встановлено, що на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що ПП «Овіс» здійснило перебудову належних йому приміщень, в результаті чого з»явилася будівля СТО площею 315,6 кв.м.

Підприємство посилається на те, що є користувачем земельною ділянки розміром 0,6 га, на якій розташоване збудоване нежитлове приміщення, оскільки між ним та Київською міською радою укладено договір оренди, строк дії якого закінчується 28.12.2014 р.

Проте визнати за ПП «Овіс» право власності на самочинно збудоване приміщення СТО неможливо, оскільки в договорі оренди щодо здійснення будівництва наявні застереження.

Так, згідно п. 8.3 договору оренди, орендар має право зводити на земельній ділянці установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди лише за письмовою згодою орендодавця.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Між тим, представником позивача за зустрічним позовом письмової згоди Київської міської ради на здійснення ПП «Овіс» будівництва суду не надано. Правових підстав, які б дозволяли орендарю здійснювати на земельній ділянці будівництво без згоди орендодавця, судом не встановлено.

Враховуючи зазначене, аналізуючи зібрані докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 376, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10,11,60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Овіс" про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Овіс" до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя Г. Б. Супрун