Рішення

від 27.08.2013 по справі 922/2824/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р.Справа № 922/2824/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалько Голд", м. Харків про стягнення 9 889,10 грн. за участю представників:

позивача - Падалко О.О., довіреність №38-4425/395 від 23.11.2010 р.

відповідача - Лугова Г.А., довіреність №10/01-13 від 10.01.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалько Голд" (відповідача) вартість безпідставно отриманої теплової енергії за період з листопада 2008 року по березень 2011 року в розмірі 9 889,10 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх.№28476 від 05.08.2013 р., а.с. 53-54) проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до Законів України "Про теплопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" відносини в сфері теплопостачання регулюються господарсько-правовими угодами, тобто є договірними відносинами. З огляду на це відповідач вважає, що за відсутності такої угоди між сторонами у даній справі та виходячи із закону, відповідач не повинен нести будь-яких господарсько-правових зобов'язань, що випливають із суті господарсько-правової угоди. Відповідач стверджує, що неодноразово звертався до позивача з метою укладення договору на споживання теплової енергії, але договір укладений не був. При цьому позивач, користуючись монопольним становищем на ринку теплопостачання і незважаючи на те, що в приміщенні відповідача встановлено теплотрасу, від якої іде опалення до усіх квартир будинку, а опалення, як такого не існує, нараховує вартість своїх послуг для ТОВ "Фалько Голд" за збільшеними показниками. Крім того, представник відповідача заявив у судовому засіданні про застосування до частини позовних вимог строку позовної давності відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, про що подав відповідну заяву (вх.№29879 від 14.08.2013 р., а.с.76-77).

У судових засіданнях було оголошено перерви 08.08.2013 р. до 15.08.2013 р., 15.08.2013 р. - до 27.08.2013 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в період з листопада 2008 року по березень 2011 р. був власником нежитлового приміщення цокольного поверху №№129-1-:129-8, 129-1 загальною площею 123,1 кв.м. в літ."А-5", розташованого за адресою: м. Харків, пр. Правди, 5, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.10.2008 р. (а.с.18).

Стаття 322 ЦК України зобов`язує власника утримувати майно, що йому належить.

Як свідчать досліджені судом матеріали справи, договір про постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався.

Незважаючи на це, КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону 2008-2009 р.р., 2009-2010 р.р. та 2010-2011 р.р. здійснювало постачання теплової енергії до приміщень, які знаходяться у будинку за адресою: м. Харків, пр.Правди, 5, в тому числі до нежитлових приміщень відповідача.

КП "Харківські теплові мережі" позбавлено технічної можливості відключити приміщення відповідача від централізованої системи опалення будинку, в якому дане приміщення знаходиться, оскільки система опалення всього будинку єдина з системою опалення приміщення відповідача і не має окремого теплового вводу. При цьому система опалення нежитлового приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи опалення всього будинку, що підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об'єкта № 173/3533 від 29.01.2009 р. (а.с.81). Зі змісту акту вбачається, що представник відповідача був присутній при здійсненні обстеження, проте від підпису вказаного акту відмовився, заперечень щодо відомостей, зафіксованих в акті, не надав.

Факт постачання позивачем теплової енергії до приміщень відповідача підтверджується також актами підключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії №173/9876 від 11.11.2008 р., №173/14935 від 20.10.2009 р., №173/16028 від 13.10.2010 р. та актами відключення вбудованого споживача від джерела теплової енергії № 173/10577 від 13.04.2009 р., №173/15231 від 15.04.2010р. та №173/16539 від 19.04.2011 р. (а.с.10, 12).

На підставі вищевикладених обставин судом встановлено, що в період з листопада 2008 року по березень 2011 р. відповідач користувався наданою позивачем тепловою енергією на потреби опалення свого нежитлового приміщення без достатніх правових підстав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що відповідно до Законів України "Про теплопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" відносини в сфері теплопостачання регулюються господарсько-правовими угодами, тобто є договірними відносинами. Відсутність угоди між КП "Харківські теплові мережі" і ТОВ Фалько Голд" існування у відповідача будь-яких господарсько-правових зобов'язань, що випливають із суті такої господарсько-правової угоди.

Суд не погоджується з даними доводами відповідача, виходячи з наступної правової кваліфікації спірних правовідносин та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 1212, ч. 2 ст. 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно, а у разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. При цьому встановлення вини в діях зобов'язаної особи не вимагається, оскільки безпідставно придбане майно може бути результатом події, поведінки самого потерпілого, третіх осіб.

Отже, сам лише факт неукладення сторонами письмового договору в даному випадку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити одержану теплову енергію, оскільки відносини сторін мали позадоговірний характер і регулювалися вищенаведеними нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України надіслав на адресу відповідача досудове повідомлення №38/318 від 03.02.2010 р. (а.с.78) з вимогою сплатити у семиденний строк вартість безпідставно спожитої теплової енергії, яка станом на 01.01.2010 р. дорівнювала 3 708,55 грн. Але відповідач відповіді на дану вимогу не надав, суму заборгованості не сплатив.

Окрім того, позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України надіслав 12.04.2013 р. на адресу відповідача лист-вимогу (а.с.20) про сплату у семиденний строк вартості безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 9889,10 грн., яка утворилась за опалювальні періоди 2008-2009 р.р., 2009-2010 р.р., 2010-2011 р.р. Дана вимога також залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за безпідставно спожиту теплову енергію за період з листопада 2008 року по березень 2011 року в розмірі 9 889,10 грн., яка до цього часу залишається непогашеною.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що позивач, користуючись монопольним становищем на ринку теплопостачання, нарахував вартість своїх послуг для ТОВ "Фалько Голд" за збільшеними показниками.

Перевіривши дані твердження відповідача, суд визнав їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, заявляючи про те, що визначена позивачем вартість послуг є завищеною, власного контррозрахунку отриманих послуг з теплопостачання та/або коефіцієнту теплового навантаження до суду не надав.

Разом з тим, згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до максимального теплового навантаження. Максимальне теплове навантаження - це навантаження, що відповідає сумі максимальних теплових потоків на опалення, вентиляцію, кондиціювання, технологічні потреби, гаряче водопостачання й визначається проектом.

З матеріалів судом встановлено, що відповідач займав не окрему будівлю, а приміщення у будівлі з централізованою системою опалення, опалення яких здійснюється автоматично при постачанні опалення у будівлю. Як пояснив представник позивача у судовому засіданні та у письмових поясненнях від 19.07.2013р. вих.№ 694-а (а.с. 32, 32), у зв'язку з тим, що відповідач не надав позивачеві проекту на опалення приміщення, які він займає та через відсутність у відповідача приладів обліку, позивач здійснив розрахунок спожитої відповідачем теплової енергії у відповідності до "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та господарських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 р. Розрахунок теплових потоків (теплових навантажень) відповідно до КТМ 204 України 244-94 виконується при відсутності проектів на опалення, про що є пряма вказівка у п.2.1.5. даного КТМ. За результатами проведеного розрахунку розмір теплового навантаження на приміщення відповідача загальною площею 123,1 кв.м. було визначено позивачем на рівні 0,00350 Гкал/год. (а.с.83), а вартість безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії - 9 889,10 грн. за період з листопада 2008р. по березень 2011 р.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми закону, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з листопада 2008 року по березень 2011 року в розмірі 9 889,10 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Разом з тим, відповідач заявив про застосування строку позовної давності відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, про що надав заяву (вх.№29879 від 14.08.2013 р., а.с.76-77), посилаючись на той факт, що 03.02.2013 р. позивач надіслав на його адресу досудове повідомлення, в якому повідомив про існування у відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, яка станом на 01.01.2010р. складала 3708,55 грн., та запропонував сплатити вартість безпідставно отриманих послуг протягом семиденного строку. Відповідач вважає, що саме з дати цього повідомлення, тобто з 03.02.2010 р., почав спливати строк позовної давності, який закінчився відповідно 03.02.2013 р.

Позивач проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності заперечує, посилаючись на те, що у червні 2011 року КП "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з ТОВ "Фалько-Голд" вартості безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 17 264,68 грн. за період з листопада 2008 року по квітень 2009 р. та з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р. Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2011 року у справі №5023/2389/11 даний позов залишено без розгляду у відповідності до п. 5 ст. 81 ГПК України. Позивач вважає, що строк позовної давності був перерваний на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України шляхом пред'явлення позову. При цьому позивач посилається на п. 4.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", яка встановлює, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ). Позивач також звертає увагу на п. 4.4.3. даної постанови, в якому визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 265 ЦК України залишення господарським судом позову без розгляду з підстав, зазначених у частині першій статті 81 ГПК, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку. Згідно з ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2011 року у справі №5023/2389/11 підставою для залишення позову без розгляду є приписи п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, що, на думку позивача, жодним чином не впливає на переривання позовної давності. Позивач наполягає на тому, що позовні вимоги заявлені позивачем знаходяться в межах строків позовної давності, яка була перервана поданим позивачем позовом у червні 2011 року.

Суд відхиляє дані твердженнями позивача, вважаючи їх безпідставними з огляду на таке.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як свідчать матеріали справи, позов КП "Харківські теплові мережі" до ТОВ "Фалько-Голд" про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 17 264,68 грн. за період з листопада 2008 року по квітень 2009 р. та з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р. залишено без розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2011 р. у справі №5023/2389/11 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Отже, факт пред'явлення позивачем у червні 2011 р. позову до ТОВ "Фалько Голд" про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 17 264,68 грн. за період з листопада 2008 року по квітень 2009 р. та з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р., який залишено судом без розгляду, не вплинув на перебіг позовної давності.

Розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності до частини позовних вимог, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін з цього приводу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Зі змісту наданого відповідачем досудового повідомлення №38/318 (а.с.78) судом встановлено, що 03.02.2010 року позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою сплатити у семиденний строк вартість безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії за опалювальні сезони 2009, 2010 років, яка станом на 01.01.2010 р. склала 3 708,55 грн.

Як стверджує відповідач і не заперечує позивач, відповідач отримав досудове повідомлення 03.02.2010 р., але відповіді на нього не надав, заборгованість в розмірі 3 708,55 грн. в семиденний строк не сплатив.

Таким чином право позивача на звернення до суду за стягненням даної суми виникло 11.02.2010 р., в той час як позивач звернувся до суду з позовом 08.07.2013 р., тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності, який сплинув 11.02.2013 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що позовну вимогу про стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з листопада 2008 р. по 1 січня 2010р. в розмірі 3 708,55 грн. було подано позивачем до суду зі спливом строку позовної давності, а відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні цієї частини позову.

З огляду на вищевикладені обставини та норми закону, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 6 180,55 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 3 708,55 грн. суд вважає за необхідне відмовити позивачу у зв'язку із застосуванням наслідків спливу строку позовної давності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 257, 261, 265, 267, 322, 530, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалько Голд" (61022, м. Харків, пр. Правди, 5, п. 8, код ЄДРПОУ 36032990) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р 260333012313 в ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова, МФО 351823) вартість безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 6 180,55 грн. та судовий збір в розмірі 1 075,29 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 02.09.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.