Рішення

від 04.09.2013 по справі 919/803/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року справа № 919/803/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія

"Севастопольенерго"

(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова,44

ідентифікаційний код: 05471081)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум"

(99007, м.Севастополь, вул.М.Музикі, будинок 58, кв. 74

ідентифікаційний код: 31005009)

про стягнення 35681,73 грн ,

за участю представників:

від позивача (ПАТ "ЕК "Севастопольенерго") - Соловйова Віра Рафаїлівна - начальник юридичного відділу, довіреність № 207786/0/2-12 від 29.12.2012;

відповідач (ТОВ "Максимум") - явку уповноваженого представника не забезпечив.

Суть спору:

09.07.2013 Публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" (далі - відповідач), про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 81 899,78 грн.

Ухвалою суду від 09.07.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

У судовому засіданні неодноразово оголошувалася перерва, востаннє до 04.09.2013.

06.08.2013 Позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшено розмір позовних вимог, просить стягнути заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 35681,73 грн, у тому числі за активну електроенергію - 34197,24 грн, пені - 1161,09 грн, 3% річних - 323,40 грн (арк.с.92-93). Судом прийнято зазначене зменшення вимог та подальший розгляд справи продовжено з його урахуванням.

У судове засідання 04.09.2013 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Зі змісту статті 22 ГПК України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

На підставі викладеного суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні з урахуванням зменшених позовних вимог.

У попередніх судових засіданнях представник відповідача зменшені позовні вимоги визнав, та зазначив, що веде переговори з позивачем щодо надання розстрочки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

20.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго", що в подальшому було перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", (Постачальник) та ТОВ "Максимум" (Платник) укладений договір №5686 про постачання електричної енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 190,0 кВт, а Платник сплачує Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов даного договору (арк.с.9-15). Строк дії Договору встановлений з дня підписання по 18.06.2010 та відповідно до п.9.4. Договору останній був пролонгований на наступні періоди та є чинним до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору Постачальник зобов'язався, зокрема, поставляти Споживачу електричну енергію, як різновид товару в об'ємах, які зазначені у розділі 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору (Додаток до договору "Об'єми поставки електричної енергії споживачу та субспоживачам").

Платник зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії" (пункт 2.3.5 Договору).

Згідно з пунктом 1 додатку 6 до Договору розрахунки за спожиту активну електроенергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку у разі безготівкової оплати або готівкою на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дата внесення Споживачем готівкових коштів у касу Постачальника. Всі рахунки на оплату електроенергії повинні оплачуватися Платником протягом 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку. Дата остаточного розрахунку 24 число поточного місяця

Розрахунковим вважається період з 19 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця (арк.с. 18)

Щомісячно 19 числа представник споживача надає Постачальнику звіт щодо спожитої електроенергії Споживачем та його субспоживачами за розрахунковий період (пункт 2 Додатку 6 до Договору).

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору в частині оплати отриманої електричної енергії, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу, що склалася станом на 02.08.2013 у розмірі 35681,73 грн, з яких: за активну електроенергію - 34197,24 грн, пені - 1161,09 грн, 3% річних - 323,40 грн

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини першої статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

За своєю правовою природою і ознаками Договір є договором постачання енергетичної енергії.

Статтею 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 34197,24 грн за отриману активну електричну енергії за період з січня 2013 по червень 2013 підтверджується актом звірки №2084/1 станом на 02.08.2013, підписаним без зауважень представниками сторін та скріплений печатками (арк. с 114-115). Відповідач не подав суду доказів оплати заборгованості за отриману активну електричну енергії за період з січня 2013 по червень 2013 у розмірі 34197,24 грн, а за таких обставин суд вважає, що матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем обов'язків по повній та своєчасній оплаті за поставлену електричну енергію за Договором, через що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 34197,24 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд із сумою основного боргу позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1161,09 грн за прострочення оплати отриманої а активної та реактивної електроенергії у період з 28.06.2012 по 27.06.2013, а також 3% річних у розмірі 323,40 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачена відповідальність Платника за недотримання строків платежів вказаних в додатку "Порядок розрахунків", а саме, Платник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати, та включається до платіжної вимоги окремим рядком.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку пені (арк.с. 105-106), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а отже вимога щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1161,09 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунки 3% річних, зроблені позивачем (арк. с 107-109) , вважає його вірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 323,40 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати позивача по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 22, 49, 82, 82-1, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

В и р і ш и в :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" (99007, м.Севастополь, вул.М.Музикі, будинок 58, кв. 74, ідентифікаційний код: 31005009 з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова,44, ідентифікаційний код: 05471081, рахунок зі спеціальним режимом використання№26031303351907 в ТОБО №10011/0267 філія - Кримське республіканське управління ПАТ «Державний ощадний банк» МФО324805) заборгованість за Договором №5686 від 20.12.2007 за спожиту активну електроенергію в розмірі 34197,24 грн

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" (99007, м.Севастополь, вул.М.Музикі, будинок 58, кв. 74, ідентифікаційний код: 31005009 з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова,44, ідентифікаційний код: 05471081, поточний рахунок №26005101798001 в ПАТ «Альфа Банк» МФО300346) заборгованість за Договором №5686 від 20.12.2007 у розмірі 1484,49 грн , з яких 1161,09 грн пені та 3% річних у розмірі 323,40 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 06.09.2013

Суддя І.А. Харченко