Рішення

від 27.08.2013 по справі 922/2658/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р.Справа № 922/2658/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заготтехзбут", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - не з'явився.

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заготтехзбут", в якій просить суд стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 15 154,63 грн., та витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про укладення між сторонами договору доручення №010/А/2009 від 30.03.2009 року на вчинення юридичних дій, пов'язаних з відведенням земельних ділянок під будівництво радіощогли в :

- с. Заліман Балаклійського району Харківської області,

- с. Садове Лозівського району Харківської області,

-с. Чернігівське Лозівського району Харківської області.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач зобов'язався виконати всі юридичні дії щодо відведення земельних ділянок в період з квітня по грудень 2009 року. Позивач в свою чергу, на виконання умов п.4.2. договору відшкодував у вересні 2009 року відповідачу його витрати, пов'язані з виконанням доручення на суму 14 704,63 грн., про те, на даний час відповідач не виконав в повному обсязі зобов'язання за договором, внаслідок чого позивач не отримав правовстановлюючі документи на вищевказані земельні ділянки, в зв'язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2013 року порушено провадження у справі №922/2658/13, розгляд справи призначено на 15.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2013 року, у зв'язку із неявкою сторін в судове засідання розгляд справи відкладено до 27.08.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 27.08.2013 року не з'явився, через канцелярію господарського суду надав пояснення до позовної заяви (вх. № 27176 від 25.07.2013 р.) та за вх. № 27162 від 25.07.2013р. надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника позивача. У відповідних поясненнях позивач зазначив, що просить суд стягнути з відповідача:

- штрафних санкцій у розмірі 450,00 грн., з посиланням на ст.ст. 193, 216, 230 ГК України, п. 6.4 договору;

- та переданих по договору грошових коштів в сумі 14704,63 грн., з посиланням на ст.ст. 16, 509, 526, 530 ЦК України).

Крім того, надав документи для долучення до матеріалів справи, зокрема, оригінал Витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача - ТОВ "Заготтехзбут".

Представник відповідача в судове засідання 27.08.2013 року не з'явився, документів витребуваних судом не надав, ухвали суду від 01.07.2013 р. та від 15.07.13 р., направлені за адресою відповідача, що зазначена у витягу з ЄДРПОУ - 61103, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, проспект Леніна, будинок, 50, повернулись до суду з приміткою пошти "адресат вибув".

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (довіритель) та відповідачем (повірений) укладено договір доручення №010/А/2009 від 30.03.2009 року на вчинення юридичних дій, пов'язаних з відведенням земельних ділянок під будівництво радіощогли в :

- с. Заліман, Балаклійського району, Харківської області,

- с. Садове, Лозівського району, Харківської області,

-с. Чернігівське, Лозівського району, Харківської області.

Відповідно до вимог ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Цивільним законодавством передбачено, що предметом доручення є надання нематеріальних посередницьких послуг. Повірений зобов'язується здійснити зазначені дії, що є юридично значущими, тобто тягнуть виникнення, зміну або зупинення прав і обов'язків у довірителя. Однак ці дії повинні бути правомірними, а також не пов'язаними з діями суто особистого характеру. Доручені дії можуть бути як разовими одночасними, так і періодичними.

Відповідно до п.1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, повірений зобов'язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя виконати юридичні дії, пов'язані з відведенням земельних ділянок, перелік яких вказано в технічному завданні (Додатку №1 до цього договору - арк. спр. 15-17).

В п.1.2. договору сторони визначили строк виконання повіреним зазначених в п.1.1 договору юридичних дій щодо всіх об'єктів, відповідно до якого встановлено: початок - квітень 2009 року ; закінчення - грудень 2009 року.

Відповідно до п.3.1. договору, сторонами, зокрема, передбачено зобов'язання повіреного по завершенню кожного етапу робіт, передбачених п.1.1. договору по кожному із об'єктів у п'яти денний строк надавати довірителю проміжні акти виконаних робіт; по завершенню всього обсягу робіт по об'єкту, передбаченого умовами договору, у п'ятиденний строк надати довірителю акти виконаних робіт.

За умовами п.5.1. договору, довіритель за виконання юридичних дій, передбачених даним договором, сплачує повіреному винагороду у розмірі 1500 грн., в тому числі ПДВ по кожному об'єкту зазначеному у технічному завданні (Додаток №1 до даного договору). Виплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок повіреного протягом десяти календарних днів з моменту підписання довірителем акту виконаних робіт по кожному із об'єктів.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов*язань за цим договором, що підтверджується актами виконаних робіт по всім об*єктам, підписаних сторонами (п. 8.1 договору).

Відповідно до ч.1 стаття 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пунктів 2, 4, ч.2, 3 статті 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Також, довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Позивач наголошував, що повіреним ТОВ "Заготтехзбут" зобов*язання за договором виконані частково, а саме, виконано юридичні дії щодо отримання розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 19.11.2009 року № 679 про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельних ділянок позивача, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Даним розпорядженням встановлений строк дії дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме 1 рік з дня прийняття вказаного розпорядження. Також, зазначено, що у разі якщо протягом даного строку проект відведення земельних ділянок не буде подано на затвердження до обласної державної адміністрації, відповідний дозвіл на розроблення проекту відведення земельних ділянок та вимоги щодо їх відведення вважаються анульованими.

Довірителем на виконання умов п.4.2. договору, відшкодовано в вересні 2009 року відповідачу його витрати, пов'язані з виконанням договору доручення на суму 14 704,63 грн., на підставі платіжних доручень №1490 від 11.09.2009 року на суму 12 421,94 грн., №1489 від 11.09.2009 року на суму 2 282,69 грн., про те, як зазначає позивач, станом на час звернення його до суду з позовом, відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання за договором, а саме, не провів жодних дій щодо організації затвердження в обласній державній адміністрації проектів відведення земельних ділянок, внаслідок чого позивач не отримав правовстановлюючі документи на вищевказані земельні ділянки.

Як стверджує позивач, в результаті зволікання відповідача щодо своєчасного виконання зобов*язання, розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 19.11.2009 року № 679 вважається анульованим, тобто, частково проведені відповідачем юридичні дії за договором є неактуальними, в зв*язку з непроведенням ним дій по затвердженню проекту відведення земельних ділянок в обласній державній адміністрації.

Враховуючи той факт, що на протязі тривалого часу відповідач так і не виконав в повному обсязі свої зобов*язання за договором доручення, а частина зобов*язань що виконані - анульовані, позивач керуючись вимогами статей 16, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230 ГК України, п. 6.4 договору вимагає повернення штрафних санкцій у розмірі 450,00 грн. та переданих по договору грошових коштів в сумі 14704,63 грн..

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач керуючись вимогами статтей 16, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, вимагає повернення 14 704,63 грн., які були перераховані відповідачу, як відшкодування витрат понесених ТОВ "Заготтехзбут" при виконанні даного договору.

Дійсно, при дослідженні судом поданих позивачем доказів, встановлено, що позивач на виконання умов п.4.2. договору відшкодував відповідачу документально підтверджені витрати, понесені відповідачем при виконанні юридичних дій визначених договором доручення, на підставі платіжних доручень №1490 від 11.09.2009 року на суму 12 421,94 грн., №1489 від 11.09.2009 року на суму 2 282,69 грн., про те, у зв'язку із зволіканням відповідача та неналежним (неповним) виконанням своїх зобов*язань за договором, отримане розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 19.11.2009 року №679 відповідно до його приписів вважається анульованим, тобто, бездіяльність повіреного стала наслідком порушення прав та інтересів довірителя за договором.

Згідно з ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду у спосіб, встановлений договором або законом, за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідною ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів які можуть бути. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами статті 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарський суд констатує, що за змістом ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України суд може захистити цивільне (господарське) право чи законний інтерес способом, який передбачений законом чи договором.

Укладений між сторонами договір доручення № 010/А/2009 від 30.03.2009 року не містить положень, відповідно до яких, у разі зволікання повіреного, тобто, несвоєчасного (неповного) виконання останнім своїх зобов*язань за договором, суд може застосувати обраний позивачем такий спосіб захисту права, як повернення довірителю переданих за договором доручення грошових коштів.

Так само положення ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України не містять серед переліку способів захисту прав та інтересів осіб обраного позивачем по справі відповідного способу захисту порушеного права при зверненні до суду з позовною вимогою про повернення (стягнення) переданих за договором грошових коштів, понесених останнім при виконанні даного договору.

Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає правових підстав щодо задоволення позову в цій частині позовних вимог у обраний позивачем спосіб захисту права, як такий, що не врегульований договірними відносинами сторін, нормами права та в свою чергу не може призвести до його відновлення, в зв*язку з чим, відмовляє в його задоволенні. При цьому, господарський суд констатує, що позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом свого порушеного права обравши інший спосіб захисту права, зокрема, як відшкодування збитків за порушення договірних зобов*язань.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 10% від загальної договірної ціни, господарський зазначає про наступне.

За умовами п.5.1. договору, довіритель за виконання юридичних дій, передбачених даним договором, сплачує повіреному винагороду у розмірі 1500 грн., в тому числі ПДВ по кожному об'єкту зазначеному у технічному завданні (Додаток №1 до даного договору), тобто, сторони за взаємною згодою визначили загальну договірну ціну відповідного договору доручення.

Відповідно до п.6.4. договору сторонами передбачено, що у разі перевищення встановленого строку виконання повіреним зазначених в п.1.1. договору юридичних дій, повірений сплачує довірителю неустойку в розмірі 10% від загальної договірної ціни.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарський суд зазначає, що договір доручення № 010/а/2009 від 30.03.2009 року укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, а тому має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Розрахунок штрафу перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором доручення, відсутність будь-яких пояснень та спростувань з боку відповідача, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача неустойки в розмірі 10% від загальної договірної ціни в сумі 450,00 грн.

Вимогами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. На підставі викладеного, судовий збір у даній справі покладається на відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заготтехзбут" (61103, м. Харків, Дзержинський район, пр. Леніна, 50, код 23907464, п/р 2600630128807 в ВАТ "Реал Банк", МФО 351588) на користь Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Марини Раскової,15, код 31517060, п/р 26002011480101 в ПАТ "Альфа-Банк", м. Київ, МФО 300346) - неустойки в розмірі 10 % від загальної договірної ціни в сумі 450,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 51,09 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Повне рішення складено 02.09.2013 р.

Суддя Попович І.М.