Рішення

від 26.03.2009 по справі 17/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2009 р.   Справа № 17/21   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання   Нижник О.Г, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу      

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Екстім"  вул.С.Стрільців, 23, м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача:  Приватного підприємства "Еверест-пласт", вул. Г.Мазепи, 179/14, м.Івано-Франківськ, 76000

про стягнення  20518 грн. 82 коп.

За участю представників:

Від позивача:  Деренько В.Д. - представник, (довіреність №750 від 07.07.08р.)

Від відповідача:  не з"явились.  

встановив: заявлено позов про стягнення  20518 грн. 82 коп., в тому числі 15000 грн. боргу,  1762 грн. 27 коп. пені, 3245 грн. 08 коп. інфляційних, 511 грн. 47 коп. -3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 18.02.09 повернулась з відміткою про закінчення терміну зберігання. Ухвала суду від 10.03.09 відповідачем одержана.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд  прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи  наступне.

06.02.2008 року між ПП "Еверест Пласт" (замовник) та ТОВ фірма "Екстім" (виконавець)  укладено було  договір за № 06/02.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе виготовлення та відвантаження металопластикових виробів.

Згідно з п.1.3 договору вартість даного договору на момент його підписання складає 22028 грн. 46 коп., включаючи ПДВ.

Пунктом 2.2 договору замовник зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок чи внести в касу виконавця 100% суми коштів, яка підлягає сплаті згідно п.1.3, 2.1  даного договору до 01.03.08.

На виконання умов договору позивач передав та встановив відповідачу металопластикові вироби, що підтверджується  актом прийому-передачі виконаних робіт по  виготовленню та встановленню МПВ за №РН-0000276  від 08.02.08  на суму 22028 грн. 46 коп.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526  Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно укладеного договору належним чином не виконав, вартість виготовлених та встановлених металопластикові вироби   не оплатив, про що позивач надіслав відповідачу претензію № 346 від 07.04.08 року з вимогою  здійснити оплату. Згідно акту звірки  взаємних розрахунків  від 09.02.09, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками, борг відповідача перед споживачем становить 15000 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач будь-яких доказів оплати  не надав.

За таких обставин справи, позовна вимога щодо стягнення 15000 грн. боргу  підлягає  задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

  В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

З огляду на вказаний  п.6 ст.232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, а саме період нарахування пені становить з 01.03.08 до 01.09.08 в сумі  2270 грн. 51 коп. пені.

В договорі, що укладений між сторонами є обмеження щодо нарахування пені, зокрема пунктом 5.2 договору передбачено, що замовник несе відповідальність у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт у вигляді виплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 8% від вартості заборгованості ( заборгованість станом на 01.03.08 становила 22028 грн. 46 коп.,  а   8%  від суми заборгованості-  1762 грн. 27 коп).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підлягає стягненню 1762 грн. 27 коп. пеня (яка становить  8%  від суми заборгованості)  як обґрунтовано заявлена.

Відповідно до  ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат  в сумі 3245 грн. 08 коп. за період 01.03.08 по 16.02.09 та  3 % річних в сумі 511 грн. 47 коп. за період 01.03.08 по 16.02.09   обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позов слід задоволити в повному обсязі,  стягнути  з відповідача 15000 грн. боргу, 1762 грн. 27 коп. пені,  3245 грн. 08 коп. інфляційних втрат,  511 грн. 47 коп. - 3 % річних.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 546, 549,625 Цивільного кодексу України , ст.ст. 20, 193, 216, 230, 231, Господарського кодексу України  49,83, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства "Еверест-пласт", вул. Г.Мазепи, 179/14, м.Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 35516720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстім", вул.С.Стрільців, 23, м.Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 22187849) - 15000 грн. боргу,  1762 грн. 27 коп. пені,  511 грн. 47 коп. - 3% річних, 3245 грн. 08 коп. інфляційних,  205 грн. 18 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                                                            рішення підписане 30.03.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"