Ухвала

від 29.08.2013 по справі 801/292/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/292/13-а

29.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кисельова О.М. ) від 22.02.2013 по справі № 801/292/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський млин" (вул. Ракетна, 12, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95018)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22 лютого 2013 року у справі № 801/292/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський млин» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 11.10.2012 року № 0004722204. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22 лютого 2013 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Заявник апеляційної скарги посилається на наявність у контрагента позивача - ТОВ «Кєол Крим» ознак фіктивності.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 3932 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн., про що було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 року за № 0004722204.

Вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі висновків акту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 25.09.2012 року № 5990/22-8/36915992 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кримський млин» (ЄДРПОУ 36915992) з питань взаємовідносин з ТОВ «Кєол Крим» (ЄДПОУ - 34372183), за період з 01.01.2010 по 31.07.2011».

З акту перевірки від 25 вересня 2012 року вбачається, що донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток відбулося у зв'язку із виключенням податковою інспекцією зі складу валових витрат позивача за 1 квартал 2011 року суми витрат 15730,90 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «Кєол Крим» по придбанню у березні 2011 року бензину А-92 на суму 18877,06 грн., в т.ч. ПДВ 3146,18 грн. При цьому підставою для виключення суми витрат у розмірі 15730,90 грн. зі складу валових витрат позивача за 1 квартал 2011 року стався висновок податкової інспекції щодо нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Кєол Крим» з придбання бензину у зв'язку із неможливістю проведення податковою інспекцією зустрічної перевірки ТОВ «Кєол Крим» у зв'язку із незнаходженням ТОВ «Кєол Крим» за місцезнаходженням, що підтверджується актом від 04.05.2011 року № 678/15-02/34372183 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кєол Крим» (код ЄДРПОУ 34372183) з питань відображення сум ПДВ в податкових деклараціях за лютий 2011р., березень 2001р.» та на який йдеться посилання у акті перевірки від 25.09.2012 року та у відповіді ДПІ від 10.10.2012 року № 22312/22-8 «Щодо розгляду заперечень».

Посилаючись на ст..ст. 215, 228, 216 Цивільного кодексу України, ст..ст. 207,208 Господарського кодексу України та Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», податкова інспекція дійшла висновку про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Кєол Крим» з придбання у березні 2011 року бензину у зв'язку із безтоварністю господарської операції за договором поставки ПММ № 7 від 09.03.2011 року та наявності у ТОВ «Кєол Крим» ознак фіктивного підприємства.

Судова колегія зазначає, що доводи податкової інспекції щодо безтоварного характеру фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кєол Крим» у березні 2011 року повинні бути доведеними та не можуть ґрунтуватися на неможливості проведення зустрічної перевірки ТОВ «Кєол Крим», оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер та позивач не повинен нести податкову відповідальність за невиконання ТОВ «Кєол Крим» приписів закону щодо знаходження за зареєстрованим місцезнаходженням. Неповинен позивач нести відповідальність і за невиконання ТОВ «Кєол Крим» своїх зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 09 березня 2011 року між позивачем та ТОВ «Кєол Крим» був укладений договір поставки ПММ за № 7. Згідно Специфікації (додаток № 1 до договору поставки) від 15.03.2011 року поставці підлягає бензин марки А-92 у кількості 2133,00л. за ціною 8,85 грн. 1 л. на загальну суму 18877,06 грн. з урахуванням ПДВ.

За вказаним договором поставки позивачем на підставі видаткової накладної № РН-0000034 від 15.05.2011 року був отриманий бензин марки А-92 на загальну суму 18877,06 грн. в т.ч. ПДВ 3146,18 грн. та отримана податкова накладна від 15.03.2011 року за № 15.

Наявність у позивача вказаних документів бухгалтерського та податкового обліку податковою інспекцією не спростовується та було досліджено під час здійснення документальної перевірки. Господарська операція з придбання товару - бензину марки А-92 знайшла своє відображення по бухгалтерському рахунку 631, що було досліджено податковою інспекцією під час перевірки та знайшло свого відображення у акті перевірки від 25.09.2012 року.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання використання отриманого позивачем бензину А-92 у власній господарській діяльності та не надала під час судового розгляду справи у суді першої інстанції та в апеляційній інстанції відповідних доказів щодо такого невикористання товару.

Що стосується питання наявності у ТОВ «Кєол Крим» ознак фіктивності підприємства судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та ТОВ «Кєол Крим» на підставі Договору поставки № 7 від 09.03.2011 року суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Жодних доказів щодо наміру позивачем та його контрагентом порушити публічний порядок суду не наведено. Як не надано доказів щодо фіктивності ТОВ «Кєол Крим».

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вказувалося вище, єдиною підставою до висновку про фіктивність підприємства ТОВ «Кєол Крим» є те, що вказаний суб'єкт не знаходиться за своїм місцезнаходженням і здійснення зустрічної перевірки Товариства - неможливе. Але дані обставини не є підставою до висновку про фіктивність ТОВ «Кєол Крим» та нікчемність правочину між позивачем та Товариством.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2013 по справі № 801/292/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська