Рішення

від 31.03.2009 по справі 29/41пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/41пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.03.09 р.                                                                                                       Справа № 29/41пн                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Джарти  В.В.                                                 При  секретарі  судового засідання   Перекрестній О.О

За участю представників сторін:

Від позивача: Курдюбова О.С., довіреність № 7 від 02.03.09

Від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Слов'янський завод високовольтних ізоляторів” м. Слов'янськ

До відповідача: Святогірської міської ради м. Слов'янська Донецької області м. Святогірськ

Предмет спору:  визнання права на набуття земельної ділянки в оренду шляхом укладання договору оренди.

СУТЬ СПРАВИ:

         Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Слов'янський завод високовольтних ізоляторів” м. Слов'янськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Святогірської міської ради м. Слов'янська Донецької області м. Святогірськ, про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Слов'янський завод високовольтних ізоляторів” права на набуття в оренду земельної ділянки загальною площею 6,3000 га із земель рекреаційного призначення Святогірської міської ради Донецької області, розташовану за адресою: м. Святогірськ поблизу бази відпочинку „Зелений гай” і бази відпочинку „Вирсавия”, для будівництва і функціонування бази відпочинку сімейного типу, шляхом прямого укладання договору оренди в редакції, чинній на момент звернення позивача із клопотанням 25.12.2007 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на лист № 15/1 від 25.12.07, заява-клопотання № 010/12 від 17.12.2008р., лист-відповідь № 97-02-31 від 28.01.09р., матеріали погодження місця розташування об'єкта будівництва бази відпочинку

сімейного типу ТОВ "НВО "Слов'янський завод високовольтних ізоляторів":

- акт вибору та обстеження  земельної ділянки об'єкту будівництва бази  відпочинку

сімейного типу ТОВ "НВО "СЗВГ",

- висновок Слов'янської міжрайнної СЕС № 03.2 від 27.12.07,

-          висновок б/н від 27.12.07 Державного управління охорони навколишнього природного

середовища в Донецькій області, відділ регуляторної політики,

-          висновок від 28.12.07 Управління архітектури і містобудування м. Слов'янська Донецької

області,

-          висновок від 21.11.08 відділу культури і туризму Слов'янської міської ради,

-          висновок від 29.12.07 Слов'янського міського відділу земельних ресурсів.

Відповідач в судовому засіданні 03.03.2009 р. заперечував проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, господарський суд встановив:

Позивач, звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права набуття земельної ділянки в оренду, обґрунтовуючи позовні вимоги відмовою органу місцевого самоврядування від передачі спірної земельної ділянки на умовах, визначених  ст. 124 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент звернення позивача з клопотанням до міської ради.

З метою набуття в оренду земельної ділянки позивач  25.12.2007 р. звернувся з клопотаннями № 15/1 до міського голови м. Святогірська, в якому висловив прохання затвердити містобудівне обґрунтування, внести зміни в генеральний план м. Святогірськ і дати дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки в оренду на 49 років для будівництва бази відпочинку сімейного типу, загальною площею 6,3000 га, розташованого в м. Святогірськ поблизу бази відпочинку „Зелений гай” і бази відпочинку „Вирсавія”, до якого було надані матеріали погодження.

28.01.2009 р. Святогірська міська рада в особі міського голови м. Святогірська листом № 97-02-31 повідомила позивача про внесення змін до діючого земельного законодавства стосовно процедури відведення в оренду земельних ділянок, що знаходяться в державній або комунальній власності. В зазначеному листі відповідачем було зроблено посилання на Закон України „Про внесення змін до деяких актів України” від 03.06.2008р. № 309-VI, яким було внесено зміни до земельного законодавства, а саме до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 16 Закону України "'Про оренду землі", згідно якого визначено виключно конкурсні засади передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Слов'янський завод високовольтних ізоляторів” були отримані наступні дозволи та погодження державних органів та установ:  

- акт вибору та обстеження  земельної ділянки об'єкту будівництва бази  відпочинку

сімейного типу ТОВ "НВО "СЗВГ",

- висновок Слов'янської міжрайнної СЕС № 03.2 від 27.12.07,

-          висновок б/н від 27.12.07 Державного управління охорони навколишнього природного

середовища в Донецькій області, відділ регуляторної політики,

-          висновок від 28.12.07 Управління архітектури і містобудування м. Слов'янська Донецької

області,

-          висновок від 21.11.08 відділу культури і туризму Слов'янської міської ради,

-          висновок від 29.12.07 Слов'янського міського відділу земельних ресурсів.

      Як зазначає позивач у позовній заяві, зазначена позиція органів місцевого  самоврядування, порушує його права на набуття земельної ділянки в оренду та майнові інтереси, що полягають у бажанні на законних підставах користуватися земельною ділянкою та отримувати прибуток від ведення господарської діяльності шляхом запланованого здійснення на такій земельній ділянці будівництва та функціонування будинку відпочинку сімейного типу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписи ст. ст. 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За своїм загальноправовим змістом, вимоги позивача щодо визнання за ним права набуття земельної ділянки в оренду, шляхом укладання прямого договору оренди – є засобом захисту цивільного права у вигляді визнання права, передбаченого ст.ст. 16 ЦК України, 20 ГК України та закріпленого ст. 152 Земельного кодексу України.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України “Про оренду землі”.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до Святогірської міської ради), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до Святогірської міської ради м. Слов'янська Донецької області в особі міського голови м. Святогірська, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.

        Таким чином, волевиявлення майбутнього орендаря, щодо укладення договору оренди, реалізується шляхом подання відповідної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем здійснено комплекс підготовчих дій, пов'язаних з реалізацією наданого права на оренду спірної земельної ділянки, який визначений  Законом України „Про планування і забудову” та не суперечить  приписам ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України “Про оренду землі”.

        Але, внаслідок внесення змін Законами України № 107-VI від 28.12.2007р., № 309-VI від 03.06.2008р., № 509-VI від 16.09.2008р. до ст. 124 Земельного кодексу України, передача  в  оренду  земельних  ділянок,  що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Одночасно, приписами ст.16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції після внесення змін згідно з положеннями вказаних вище законів) укладення договору оренди   земельної   ділянки  із  земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

За висновками суду, правовідносини щодо оренди землі, виникли між органами місцевого самоврядування та позивачем, з моменту подання клопотання щодо надання в оренду спірної земельної ділянки, тобто, до набрання чинності змін до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" та ст. 124 Земельного кодексу України, згідно із Законами України № 107-VI від 28.12.2007 р., № 309-VI від 03.06.2008 р. та № 509-VI від 16.09.2008 р.

Прийняття Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким внесено зміни до ст. 124 Земельного кодексу України, та визначено виключно конкурсні засади передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, не є підставою, що позбавляє позивача пріоритетного права на укладання договору оренди визначеної та погодженої з органом місцевого самоврядування земельної ділянки, оскільки згідно встановленого ст. 5 ЦК України загальноправового принципу ретроактивності закону, гарантованого ст. 58 Конституції України, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

        Відповідно до абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 р. № 1- рп/99,  норми ст. 58 Конституції України можуть розповсюджуватися і на юридичних осіб

Згідно із зазначеним вище правилом, дія закону чи іншого нормативно-правового акта, поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Крім цього, як було зазначено в рішенні Конституційного суду України від 22.05.2008 р.     № 5-рп/2008 Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України в своєму рішенні дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

        Згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 5-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 2 та пункту 8 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

       Вказані обставини та положення ст.58 Конституції України, свідчать про неправомірність застосування до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, положень Законів України № 107-VI  від 28.12.2007р., № 309-VI від 03.06.2008р. та № 509-VI від 16.09.2008р.

Таким чином, до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення норм земельного законодавства, що діяли на час розроблення та погодження позивачем документів на розміщення об'єкту забудови.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься лист Управління архітектури та містобудування Слов'янської міської ради № 17/89 від 25.03.2009 р., яким зазначено, що згідно генерального плану м. Святогірськ, територія, що пропонується до відводу земельної ділянки, за адресою м. Святогірськ, вул. 60-річчя Жовтня,  розташована в зоні „Зелені насадження загального користування” та не протиречить розміщенню бази відпочинку градобудівного обґрунтування розміщення об'єкту.  

На підставі викладеного, та з урахуванням вимог ст. 58 Конституції України, ст. 16 Закону України “Про оренду землі”, ст. 124 Земельного кодексу України, суд вважає безсумнівним право позивача на проведення дій, пов'язаних з переданням в оренду спірної земельної ділянки, шляхом укладання прямого договору оренди на засадах, встановлених у вищевказаних актах в редакції, яка діяла на момент звернення  Позивача до Донецького міського голови.

За висновками суду, порушені права Позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

       За змістом вказаних статей, захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання прав.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про правомірність захисту цивільного права позивача у заявлений ним спосіб, визнавши за ним права на набуття в оренду земельної ділянки загальною площею 6,3000 га із земель рекреаційного призначення Свято гірської міської ради Донецької області, розташовану за адресою: м. Святогірськ поблизу бази відпочинку „Зелений гай” і бази відпочинку „Вирсавия”, для будівництва і функціонування бази відпочинку сімейного типу, шляхом прямого укладання договору оренди в редакції, чинній на момент звернення позивача із клопотанням 25.12.2007 р.

При визначенні підвідомчості цієї справи господарським судам, суд виходив з того, що між сторонами існує спір про право позивача на укладання договору оренди земельної ділянки. Правовідносини, що склалися між сторонами, з приводу визнання за позивачем права на укладення спірного договору оренди, носять договірний характер, при цьому, Донецька міська рада, виступає як власник спірної земельної ділянки,  яка, в силу свого статусу та наданих повноважень має право розпоряджатись нею в установленому порядку. Відповідно, відповідач, у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень, а виступає як суб'єкт господарських відносин.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Слов'янський завод високовольтних ізоляторів” м. Слов'янськ – задовольнити повністю.  

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Слов'янський завод високовольтних ізоляторів” (84110, м. Слов”янськ, вул. Краматорська, 81, ЄДРПОУ 33705375) права на набуття в оренду земельної ділянки загальною площею 6,3000 га із земель рекреаційного призначення Свято гірської міської ради Донецької області, розташовану за адресою: м. Святогірськ поблизу бази відпочинку „Зелений гай” і бази відпочинку „Вирсавия”, для будівництва і функціонування бази відпочинку сімейного типу, шляхом прямого укладання договору оренди в редакції, чинній на момент звернення позивача із клопотанням 25.12.2007 р.

Стягнути з Святогірської міської ради м. Слов'янська Донецької області (84130, м. Святогірськ, вул. Героїв Сталінграду, 8) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Слов'янський завод високовольтних ізоляторів” (84110, м. Слов”янськ, вул. Краматорська, 81, ЄДРПОУ 33705375, п/р 26002230544481 у Слов”янському відділенні Донецької обласної філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

               Суддя                                                                                                            Джарти В.В.