Рішення

від 23.03.2009 по справі 4/47/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/47/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "23" березня 2009 р.                                                 Справа №  4/47/09

Позивач              Закрите акціонерне товариство “Машзавод”,

  вул. Вуглезбірна, 1, м. Новогродівка, Донецька обл., 85843

Відповідач             Приватне підприємство “Компанія Оксавіт-Сервіс К”,

   вул. Червоних майовщиків, 9Б, кв. 22, м. Миколаїв, 54058

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача           – Горяча Н.О. довіреність № 325 від 20.03.2009р.

Від відповідача          – представники Кобилянський С.В., Буланко Н.П.

СУТЬ СПОРУ: стягнення боргу за товар у сумі 98526,00 грн., 7% річних за користування чужими коштами у сумі 10721,23 грн., пені в сумі 9414,34 грн. за період з 19.05.07р. по 02.03.08р.

Відповідно до ст. 64 ГПК України, відповідач про час судового засідання належним чином повідомлений за юридичною адресою, в судовому засіданні позов заперечив, посилаючись на те, що позивач повинен був забрати свій товар у випадку відсутності реалізації товару, відповідно до Протоколу розбіжностей до договору по Специфікації № 1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за товар у сумі 98526,00 грн., 7 % річних за користування чужими коштами у сумі 10721,23 грн. та пені за період з 19.05.07р. по 02.03.08р. в сумі 9414,34 грн.

          Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, але підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

          26.01.07р. сторони уклали договір поставки опалювальних апаратів № 1, згідно якого позивач повинен був відпустити товар, визначений в специфікаціях №№ 1, 2, а відповідач розрахуватися за отриманий товар з відстрочкою платежу 14 календарних днів з моменту отримання товару (арк.спр. 8-13).

На виконання своїх зобов'язань щодо договору поставки № 1 від 26.01.07р., укладеного між сторонами, та специфікацій №№ 1, 2, позивач по видатковим накладним № РН-0000525 від 04.05.07р. поставив товар відповідачу на суму 73080,00грн. та по № РН-0000968 від 18.08.07р.  на суму 58713,00 грн. (арк.спр. 17-18).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору № 1 від 26.01.07р. розрахунки за товар здійснюються в строки, вказані в специфікаціях, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач свої обов'язки щодо оплати поставленого товару виконав частково у сумі 17343,00 грн. по специфікації № 1, про що свідчать виписки банку № 126 від 06.07.07р., № 129 від 10.07.07р., № 133 від 20.07.07р., № 143 від 17.08.07р., № 146 від 23.08.07р., № 153 від 31.08.07р. та в сумі 15924,00 грн. по специфікації № 2, що підтверджене виписками банку № 164 від 03.10.07р., № 166 від 09.10.07р., № 171 від 16.10.07р., № 178 від 30.10.07р., № 188 від 30.11.07р., № 194 від 17.12.07р., № 7 від 30.01.08р., № 13 від 19.02.08р., № 17 від 29.02.08р. (арк.спр. 19-48).

          12.08.08р. та 08.12.08р. позивач претензіями №№ 1767, 2930 звернувся до відповідача з вимогою про сплату залишку боргу у сумі 98526,00 грн.

          30.10.08р. відповідач відповіддю на претензію № 1767 повідомив позивача, що його підприємство не працює та товар знаходиться на складі, тому коштами від його реалізації він не користується, й за таких обставин  просив позивача забрати товар.  

          Таким чином, залишок боргу відповідача за поставлений товар складав 98526,00 грн.

          Заперечення відповідача щодо обов'язку позивача забирати товар в разі його не реалізації, спростовується протоколом розбіжностей до договору, згідно якого це є право, а не обов'язок позивача (арк.спр. 13).  Крім того, відповідач не довів ніякими документами наявність нереалізованої продукції.

          Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

          Отже, нараховані позивачем відсотки за користування чужими коштами у розмірі 7% річних  за період з 19.05.07р. по 22.01.09р. у сумі 6552,53 грн. по специфікації № 1 від 04.05.07р. та за період з 02.09.07р. по 22.01.09р. у сумі 4168,70 грн. по специфікації № 2 від 18.08.07р., а загалом 10721,23 грн., підлягають задоволенню повністю на підставі ст.625 ЦК України, оскільки нарахування 7% річних підтверджено розрахунками позивача (арк.спр. 16), а розмір відсотків узгоджений у п.8.3. договору від 26.01.07р., відповідачем не заперечений.

          Позивачем нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 9414,34 грн. за період з 19.05.07р. по 02.03.08р., але задоволенню не підлягає, з огляду на те, що:

          Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій  за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В той же час, ч. 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ,  за увесь час користування чужими коштами.

          Згідно ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

          Отже, пеня нараховується щодо кожного дня користування коштами і підлягає задоволенню за шість місяців, що передували пред'явленню позову. Оскільки позовну заяву пред'явлено 14.02.09р., то позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ст.33 ГПК України,  кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги як підстава у відмові в позові.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись  ст.ст. 49, 82-85 ГПК України,  суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “Компанія Оксавіт-Сервіс К” (вул. Червоних майовщиків, 9Б, кв. 22, м. Миколаїв, код 33514040) на користь закритого акціонерного товариства “Машзавод” (вул. Вуглезбірна, 1, м. Новогродівка, Донецька область, код 14310336) суму 98526,00 грн. основного боргу, 7% річних у сумі 10721,23 грн., 1091,70 грн. держмита та 108,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу.

На суму 9414,34 грн. пені в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.

   Суддя                                                        Т.М.Дубова

Рішення підписано та оформлено суддею згідно ст. 84 ГПК України  02.04.2009 р.