Рішення

від 04.09.2013 по справі 233/4386/13-ц

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/4386/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 року місто Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Леміщенко О.О., при секретарях Максімовій Н.О., Вел'ян К.Я., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп" про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп" про захист прав споживачів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги та суду пояснив, що між позивачем та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп" 04.04.2008 року було укладено договір про надання послуг №001203, спрямованих на придбання транспортного засобу, орієнтовною вартістю 96060,00 грн., зазначеною в Додатку №1 до даного договору на умовах Програми діяльності "Українська соціальна програма" («УСП»), що містяться в Додатку №2 до вказаного договору, що є невід'ємними частинами цього договору. За умовами договору відповідач зобов'язався зареєструвати його як Учасника Програми, організовувати і проводити Розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару згідно з Умовами діяльності Програми, здійснити оплату товару та забезпечити отримання товару Учасником Програми. На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу реєстраційний платіж в розмірі 9606,00грн. Також у період з 07.05.2008 року по 09.01.2010 року сплатив відповідачу обов'язкові щомісячні платежі в сумі 31000,00 грн. Загальна вартість сплачених коштів становить 40606,00 грн. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував. Отримавши кошти, відповідач не вчиняв будь-яких дій щодо виконання умов договору, ввів позивача в оману та не проінформував про ведення господарської діяльності без реєстрації як фінансової установи. Тому вважав, що договір про надання послуг є недійсним, як такий, що суперечить Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки він містить несправедливі для позивача умови явно не вигідні позивачу, які відповідач сформулював в односторонньому порядку, тим самим створивши дисбаланс між правами і обов'язками сторін за договором на свою користь і не врахувавши при цьому інтереси позивача. Просив визнати недійсним договір від 04.04.2008 року № 001203, стягнути з відповідача на його користь сплачені ним відповідно до договору грошові внески та реєстраційний збір в сумі 40606,00 грн., а також моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 01.04.2013 року, в судовому засіданні підтримав пояснення позивача, просив позов задовольнити в повному обсязі, оскільки у порушення умов договору та чинного цивільного законодавства відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, проводив свою господарську діяльність незаконно з принципу «фінансової піраміди», де проводиться накопичення грошових коштів від заохочень у населення та юридичних осіб, не маючи при цьому наміру в подальшому виконувати умови підписаних договорів в частині надання грошових кредитів. Крім того, пояснив, що відповідач здійснював свою господарську діяльність без відповідної ліцензії на надання фінансових послуг, хоча здійснював фінансові операції в інтересах учасників програми за рахунок залучених коштів, отримуючи прибуток за рахунок реєстраційних платежів, що є підставою для визнання договору недійсним.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп" у судове засідання не з'явився з невідомої суду причини, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, повістками.

Вислухавши позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи в порядку, передбаченому ст. 224, 225 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп" дійсно був укладений договір про надання послуг від 04.04.2008 року №001203, згідно якого відповідач зобов'язався надати позивачу послуги, спрямовані на придбання транспортного засобу через «Українську соціальну програму», базуючись на принципі взаємодопомоги Учасників Програми. Позивач зобов'язався сплатити реєстраційний платіж в розмірі 9606,00 грн., комісійну плату, що становить 3% від орієнтовної вартості товару, які сплачується одноразово при підписанні договору, та щомісячно сплачувати чисті платежі. Орієнтовна вартість товару - транспортного засобу становить 96060 грн., графік платежів розрахований на 120 місяців, щомісячний чистий платіж - 800,50 грн. Термін дії договору з 04.04.2008 року по 04.03.2018 року. На виконання договору позивачем сплачено комісійну плату в розмірі 9606,00 грн. та 31000,00 грн. щомісячних платежів, що підтверджується квитанціями про сплату.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше на встановлено договором.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Зокрема до несправедливих умов відноситься встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Пунктами 5-7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, зокрема утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Умови договору в частині проведення розподільчих актів є такими, що створюють суттєвий дисбаланс між правами і обов'язками Учасника та товариства, зокрема товариство проводить Розподільчі акти на свій розсуд, Учаснику не надається інформація стосовно інших учасників, які беруть участь у Розподільчих актах, кількість сплачених ними чистих платежів тощо, внаслідок чого процедура проведення Розподільчих актів є непрозорою для Учасника і позбавляє його можливості здійснювати контроль проведення таких актів та контроль за дотриманням його прав, як споживача.

Також, відповідно до додатку №1 до Договору сторони визначили лише вид товару, який має намір придбати Учасник Програми, при цьому конкретно не вказали, який саме транспортний засіб буде придбаватись, його характеристики, а також точну ціну.

Окрім того, договір не містить точних строків придбання товару, зокрема навіть при сплаті повної вартості товару не гарантується право Учасника на придбання товариством товару раніше закінчення дії договору, тобто до 2018 року.

Таким чином, суд вважає, що вищезазначені умови Договору є несправедливими і відповідач здійснює по відношенню до позивача нечесну підприємницьку практику.

Відповідно до п.5 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством,- і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Статтею 34 вказаного Закону визначено, що здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Судом встановлено, що відповідно до Умов діяльності Програми реєстраційний платіж - це сума, яка сплачується Учасником Програми за надані послуги з реєстрації Учасника Програми, чистий платіж - це часткова оплата вартості товару, за рахунок якої товариство здійснює купівлю товару.

Умови діяльності Програми не містять положень, які б визначали належність до фонду учасників Програми, на кошти якого купуються товари, реєстраційного платежу, комісійної плати.

Отже, як вбачається з положень Договору та додатків до нього (Умов), товариство залучає кошти фізичних осіб, здійснює фінансові операції в інтересах третіх осіб за рахунок залучених коштів (оплачує товари учасників), при цьому отримує прибуток за рахунок реєстраційних платежів, які відповідно до Умов не повертається учасникам за жодних умов та не входить до фонду коштів на придбання товарів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що діяльність відповідача містить ознаки фінансової діяльності, визначеної ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» і потребує ліцензування відповідно до положень ст. 34 вказаного Закону. Однак, згідно листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.04.2013 року № 2539/16-12, Товариство з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп" до Державного реєстру фінансових установ не було внесено, статусу фінансової установи не набувало, ліцензії на надання фінансових послуг не отримувало.

Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнано судом недійсним.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 227 ЦК України, якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів. Частина 3 вказаної статті передбачає відшкодування моральної шкоди грішми.

Суд задовольняє позовні вимоги позивача по відшкодуванню моральної шкоди з урахуванням положень п.п. 9, 17-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами та у відповідності до статей 23, 1167 ЦК України: розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення, з урахуванням характеру, обсягу і глибини страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахувань інших обставин - стану його здоров'я, істотності вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що у зв'язку з неповерненням позивачу відповідачем сплачених на користь останнього грошових коштів в сумі 40606 грн., позивач докладав значних зусиль для відновлення свого порушеного права, до цього часу не отримав позитивного відгуку з боку відповідача, однак, зазнав негативні переживання через відмову представників відповідача.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Враховуючи викладене, суд вважає переконливими докази позивача щодо завдання йому моральної шкоди протиправністю дій відповідача щодо введення в оману та невиконання взятих на себе зобов'язань. Дії відповідача є грубим порушенням конституційних прав позивача як споживача, такі дії змусили позивача докладати додаткових зусиль, звертатися до суду за поновленням цих прав, що спричиняло йому моральні страждання.

Таким чином, суд вважає що позов підлягає задоволенню в повному обсязі - необхідно визнати недійсним договір від 04.04.2008 року № 001203, на користь позивача з відповідача необхідно стягнути сплачені ним відповідно до договору грошові внески та реєстраційний збір в сумі 40606,00 грн., а також моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому на користь держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,16, 203, 215, 216, 227 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп" про захист прав споживачів, задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір про надання послуг від 04.04.2008 року № 001203, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп" .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп", ідентифікаційний код - 34345406, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, сплачені ним відповідно до договору грошові внески та реєстраційний збір в сумі 40606 (сорок тисяч шістсот шість) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп", ідентифікаційний код - 34345406, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, моральну шкоду в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп", ідентифікаційний код - 34345406, на користь держави судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: