Рішення

від 03.09.2013 по справі 914/3190/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2013 р. Справа № 914/3190/13

За позовом: Прокурора Сихівського р-ну м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м.Львів, до відповідача:Приватного підприємства фірми «ТБС», м. Львів , про: внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 09.09.2005р. №С-403. Суддя М.М. Синчук при секретарі О. Гринчишин За участю представників: прокурор: Телюк Г. В. - прокурор прокуратури м. Львова, позивача:Синьовський Б.В. - довіреність №1.7 вих-67 від 28.08.2013 р. відповідача:Шайдич Т.В. - доручення б/н від 29.08.2013 р.

Представникам сторін та прокурору роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Сихівського р-ну м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Приватного підприємства фірми «ТБС» про внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 09.09.2005р. №С-403. Ухвалою суду від 20.08.2013 р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 03.09.2013 р.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою: Внести зміни у Договір оренди земельної ділянки від 09.09.2005 р. №С-403, укладений між Львівською міською радою та ПП фірма «ТБС», і викласти п. 5 та п. 9 договору, що стосується розміру орендної плати, в наступній редакції:

- п. 5. - «нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 623 406,00 грн.»;

- п.9. - «Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку становить 18 702,18 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот дві гривні вісімнадцять копійок).

В судове засідання 03.09.2013 р. прокурор з'явився. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

В судове засідання 03.09.2013 р. представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду від 20.08.2013 р. надав суду акт приймання-передачі об'єкта оренди від 09.09.2005 р. та Витяги з ЄДРПОУ на позивача та відповідача.

В судове засідання 03.09.2013 р. представник відповідача з'явився, повідомив суд, що 28.08.2013 р. через канцелярію суду, подав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав наведених у відзиві. Крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи Витяг з ЄДРПОУ на відповідача станом на 29.08.2013 р. та довідку від 02.08.2013 р. №2037/15-2013 Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши прокурора та представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

09 вересня 2005 р. між Львівською міською радою (позивач у справі) та Приватним підприємством фірма «ТБС» (відповідач у справі) укладено Договір оренди землі, зареєстрований у Львівській міській раді 09.09.2005 р. за №С-403 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2005р. за №04:05:438:02095 кн. 04-6 (надалі - Договір).

За умовами цього Договору позивач (орендодавець) на підставі діючого Положення» «Про оренду земельних ділянок у м. Львові та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки» та ухвали Львівської міської ради №2303 від 28.04.2005 р. «Про затвердження ПП фірмі «ТБС» проекту відведення земельної ділянки на вул. Стрийській, 111 у м. Львові», надає, а орендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Стрийській, 111 для обслуговування побутово-виробничої бази.

Відповідно до п. 13. Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий №4610136800:08:005:0019, загальною площею 1050 га, у тому числі під забудовою - 0,0774 га, під твердим покриттям - 0,0276 га.

09.09.2005 року між сторонами було складено акт приймання-передачі об'єкта оренди, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 111, загальною площею 0,1050 га.

Відповідно до п.8 Договору, Договір укладено на 10 (десять) років, до 28 квітня 2015 року.

Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку проведено на підставі ухвали Львівської міської ради №2303 від 28.04.2005 р. та проведено грошову оцінку земельної ділянки по вул. Стрийській, 111 у м. Львові площею - 1050 кв.м., визначено у розмірі - 137 802,00 грн., відповідно розмір земельного податку - 1 378,02 грн., розмір орендної плати - 2 478,00 грн.

Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 137 802,00 грн.

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 2 478,00 грн., та Орендарем щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок № 33210812500007 УДК в Львівській області, МФО 825014. Отримувач: місцевий бюджет для Шевченківського району, код ЄДРПОУ 22389441.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 143 Конституції визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. в) частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до пп.1 п. а. частини першої статті 33 Земельного кодексу України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб землі, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках ,встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим .розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно ст. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Приписами статті 274 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Згідно частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Пунктом 15.1. Ухвали Львівської міської ради від 26.07.2012 року №1675 "Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові" встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу орендодавця у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та у разі встановлення Верховною Радою України ставок земельного податку.

Згідно п.15.8 вказаної ухвали розмір орендної плати не є сталим та змінюється у зв'язку з проведенням щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі і внесенням змін на підставі чинного законодавства України та інших нормативних документів.

18.06.2009 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №2712 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова" затверджено нову нормативно грошову оцінку земель міста Львова, яка містить схему оціночних районів міста, коефіцієнти нормативно грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон, коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки.

Станом на момент розгляду справи по суті доказів визнання незаконною чи скасування ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 року №2712 прокурором та сторонами суду не заявлено та не подано.

Управлінням Держкомзему у м. Львові 23.10.2012 року надано нормативно грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває в оренді Приватного підприємства фірма «ТБС», яка станом на 2012 р. становить 623 406,00 грн.

Згідно з проведеним департаментом містобудування Львівської міської ради розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності для Приватного підприємства фірма «ТБС», нормативна грошова оцінка орендованої Приватного підприємства фірма «ТБС» земельної ділянки станом на 26.11.2012 р. становить 623 406,00 грн., розмір орендної плати в рік становить 18 702,18 грн.

З метою внесення змін до договору оренди землі від 09.09.2005 року, позивач звертався до відповідача листом №1399/232/2403 від 17.01.2011 р., листом №2403-вих-62183 від 06.02.2012 р., листом №2403-вих-1161 від 10.09.2012 р. з вимогою надати документи для внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки на вул. Стрийська, 111.

Позивач звернувся до відповідача листом №2403-вих-156 від 15.02.2013 р. про підписання та повернення направленого вказаним листом проекту договору про внесення змін до договору оренди землі від 09.09.2005 року №С-403, примірників розрахунку орендної плати та угоди про відшкодування втрат за попередній період від 01.01.2011 р. до 01.04.2012 р. (належним чином завірена копія листа та докази надсилання - в матеріалах справи). Однак відповіді від відповідача позивач неодержав.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" та частиною другою статті 2 ГПК України.

Згідно з ч.1 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб (ч.2 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Даний позов заявлено прокурором Сихівського району м. Львова в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Львівської міської ради для захисту її прав, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування" та Податковим кодексом України, а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 ГПК України справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 12 ГК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України "Про оренду землі").

Пунктом 2.19. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братись судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. У визначених законом випадках застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до пункту 12 Договору розмір орендної плати переглядається відповідно до Закону України "Про оренду землі" та згідно з цим договором у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для земель, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюються в договорі відповідно до закону України "Про плату за землю" ст. 15 та 21 ЗУ "Про оренду землі" в редакції на час виникнення спірних відносин).

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 2 ЗУ "Про плату за землю" установлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Частинами 4 і 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про оплату за землю", та не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Методику розрахунку ставок земельного податку визначено в ст. 7 Закону України "Про оплату за землю" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земель не рідше ніж один раз на 5-7 років передбачений ст. 18 Закону України "Про оцінку земель".

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки сторонами в Договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, та законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Отже чинним законодавством передбачено можливість зміни умов Договору.

Таким чином, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у Договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, Львівська міська рада вправі вимагати від орендаря приведення цього Договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Судом встановлено, що Львівською міською радою вжито всіх передбачених чинним законодавством України заходів досудового розв'язання спору і наявні всі підстави для внесення змін до Договору щодо визначення розміру грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, що ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований і підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (у чинній редакції), звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Приписами частини першої та підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір" встановлено, що із позовних заяв немайнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою частини першої статті 8 Закону України "Про Державний Бюджет України на 2013 рік" передбачено, що станом на 01.01.2013 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 147,00 грн.

Таким чином суд вважає, що судові витрати у справі слід покласти відповідно до статті 49 ГПК України на відповідача та стягнути їх з нього в доход Державного Бюджету України, так як спір виник внаслідок неправомірного ухилення відповідача від внесення змін до договору оренди землі.

На підставі викладеного та керуючись ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 1, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.651,792 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, п.14.1.136 ст.14, п.271.1 ст.271, п.288.1 ст.288, п.288.5.2 ст.288 Податкового кодексу України та ст.ст. 3,12,16,33,34,44,49,82- 85,111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Внести зміни до договору оренди землі від 09.09.2005 р., що укладений між Львівською міською радою (адреса: 79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; ідентифікаційний код 04055896 ) та Приватним підприємством фірма «ТБС» (адреса: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 111, ідентифікаційний код 13821371 ) та зареєстрований у Львівській міській раді 09.09.2005 р. за №С-403 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2005р. за №04:05:438:02095 кн. 04-6, та викласти п. 5. Договору в наступній редакції:

«п. 5 - Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 623 406,00 грн.»

3. Внести зміни до договору оренди землі від 09.09.2005 р., що укладений між Львівською міською радою (адреса: 79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; ідентифікаційний код 04055896 ) та Приватним підприємством фірма «ТБС» (адреса: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 111, ідентифікаційний код 13821371 ) та зареєстрований у Львівській міській раді 09.09.2005 р. за №С-403 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2005р. за №04:05:438:02095 кн. 04-6, та викласти п. 9. Договору в наступній редакції:

«п. 9 - Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку становить 18 702,18 грн. ( вісімнадцять тисяч сімсот дві гривні 18 коп.).

4. Стягнути з Приватного підприємства фірми «ТБС» (адреса: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 111, ідентифікаційний код 13821371 ) в дохід Державного бюджету України 1 147,00 грн. судового збору.

5. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.09.2013 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.