Постанова

від 03.09.2013 по справі 827/2003/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2013 року Справа №827/2003/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі колегії суддів:

головуючого судді - Александрова О.Ю.,

суддів - Балась Т.П., Куімова М.В.,

за участю секретаря - Плаксіної О.С.,

за участю представників :

позивача - Батаєва Миколи Олександровича, довіреність б/н від 23.05.2011,

відповідача (Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі) -

Поліщук Ольги Леонідівни, довіреність №1779/13-15 від 26.07.2013,

розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Севастополі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан» до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югторсан» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича (далі - відповідачі) про: визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича від 20.07.2013 №4162352; зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, розмір частки 1/1, на комплекс нежитлових будівель та споруд, розташований за адресою: м. Севастополь, Західний берег Комишевої бухти, будинок 1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан».

Позовні вимоги мотивовані тим, що: на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради 22.01.2010, Товариству з обмеженою відповідальністю «Югторсан» належить право власності на комплекс нежилих будівель і споруд, розташовуваний за адресою: м. Севастополь, Західний берег Комишевої бухти, 1; Свідоцтво про право власності зареєстровано КП «БТІ та ГРОНІ» СМР в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.06.2011 за №33802596; 03.07.2013. Товариством відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було подано заяву про державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомості, з доданням всіх необхідних документів; рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича від 20.07.2013 № 4162352 було відмовлено у реєстрації права власності з тієї підстави, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав не дають можливості встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (пункт 4 частини першої статті 24 вказаного вище Закону); проте, відповідно до частини четвертої статті 3 вказаного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цього Закону, визнаються дійсними за відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, діючого на момент їх виникнення; з рішення відповідача зовсім не зрозуміло, у зв'язку з чим надане Товариством свідоцтво про право власності не дає можливості встановити відповідність заявлених прав даному документу.

Ухвалами суду від 06.08.2013 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №827/2003/13-а, закінчено підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача - Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі, надав суду письмові пояснення у справі, у яких, зокрема, зазначив: на підставі пункту 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб (додаток до наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 N 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб») заяву позивача разом з доданими до неї документами було направлено до Укрдержреєстру, оскільки об'єкт нерухомого майна має загальну площу понад 5 000 квадратних метрів, що входить до переліку випадків, визначених пунктом 1 вказаного Порядку; рішення про відмову у державній реєстрації прав приймалося Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіним М.Ю., й підстави його прийняття відомі Реєстраційної службі України /а.с.47-48/.

Відповідач - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволін Михайло Юрійович, у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи сповіщений належним чином, письмової думки щодо суті спору та витребуваних ухвалами суду доказів не надав.

У судовому засіданні 03.09.2013 представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні. Крім того пояснив, що з огляду на положення частини сьомої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV реєстрація майна повинна проводиться за його місцезнаходженням, тобто, Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Севастополі.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.09.2013 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 Положення «Про державну реєстраційну службу», затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. №401/2011 (далі - Положення №401) Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Отже, органи державної реєстраційної служби, їх посадові чи службові особи у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Севастополі, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволін Михайло Юрійовичі, який э посадовою особою Укрдержреєстру, є суб'єктами владних повноважень, зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, що повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому, вирішуючи справу стосовно законності рішення про відмову позивачеві у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, суд зобов'язаний перевірити, чи правомірно матеріали заяви були направлені до Укрдержреєстру, чи заснована відмова відповідача на законі, чи діяла посадова особа - державний реєстратор безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно під час розгляду заяви позивача про державну реєстрацію прав, чи мають місце якісь недоліки у документах, наданих позивачем до реєстраційної служби, наявність яких може бути підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі - Закон №1952) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 4 Закону №1952 передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) речові права на чуже нерухоме майно: а) право володіння; б) право користування (сервітут); в) право постійного користування земельною ділянкою; г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом; 3) обмеження речових прав.

Статтею 6 Закону №1952 визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Згідно з пунктом 1 Положення №401 Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру (пункт 7 Положення №401).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 15 Закону №1952 орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з частинами другою, третьою статті 16 Закону №1952 реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. У разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подаються оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі.

За правилом пункту 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011, №703 (далі - Порядок №703) для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком (підпункт 7 пункту 27 Порядку №703);

Пунктом 2 частини першої статті 19 Закону №1952 визначено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на підставі цього Закону, є підставою для державної реєстрації прав.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування) (пункт 28 Порядку №703).

У разі подання документів заінтересованою особою особисто така особа, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податку), крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України (абзац другий пункту 28 Порядку №703).

За вимогою пункту 9 Порядку №703 Заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє. Документом, що посвідчує особу, яка не досягла 16-річного віку, є свідоцтво про народження. Документом, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування, є службове посвідчення. У разі подання заяви уповноваженою особою така особа пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзаці другому або третьому цього пункту, документ, що підтверджує її повноваження.

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (абзац перший пункту 10 Порядку №703).

Згідно з частиною сьомою статті 3 Закону №1952 Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

03.07.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан» до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі подано заяву про державну реєстрацію права власності на комплекс нежитлових будівель та споруд за адресою: м. Севастополь, Західний берег Комишевої бухти, будинок 1.

До вказаної заяви Товариством було додано: квитанцію №4100221 від 02.07.2013 про сплату вартості надання витягу з державного реєстру на нерухоме майно; копію першої, другої та таких, що містять відомості про місце реєстрації, сторінок паспорту Генерального директора Товариства - Озерова Володимира Леонідовича; копію Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера Озерову Володимиру Леонідовичу; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АБ №397593 щодо ТОВ «Югторсан»; копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан», Серії А00 №288438; копію Статуту ТОВ «Югторсан», зареєстрованого Державним реєстратором 19.03.2013; копію довідки Управління статистики у м. Севастополі, АА №621963від 14.03.2012; Свідоцтво про право власності на комплекс нежитлових будівель та споруд за адресою: м. Севастополь, Западний берег Камишової бухти, будинок 1, видане Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради 22.01.2010, разом із додатком до нього; реєстраційний напис КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севміськради від 17.03.2010 за №1355 на правовстановлювальному документі; витяг №30163441 від 01.06.2011 про державну реєстрацію прав на комплекс нежитлових будівель та споруд за адресою: м. Севастополь, Западний берег Камишової бухти, будинок 1; витяг з протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан» №9 від 01.06.2011 щодо призначення генеральним директором ТОВ «Югторсан» Озерова Володимира Леонідовича (подовження його повноважень); виписку з наказу Україно-Російсько-Щвейцарського спільного підприємства «Югторсан» №23/1-К від 09.03.1998 про виконання Озеровим Володимиром Леонідовичем обов'язків генерального директора.

Згідно з пунктом 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 11.02.2010, № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" фізичні та юридичні особи звільняються від сплати державного мита під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до проведення державної реєстрації прав у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб (додаток до наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 N 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб») (далі - Порядок №607) державна реєстрація, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року N 703.

Згідно з пунктом 1 Порядку №607 цей Порядок визначає процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав під час проведення державної реєстрації права власності та/або речових прав на нерухоме майно, що виникають, зокрема, на нерухоме майно загальною площею понад 5000 кв. метрів.

Як вбачається з Додатку до Свідоцтва про право власності на комплекс нежитлових будівель та споруд за адресою: м. Севастополь, Західний берег Комишевої бухти, будинок 1, загальна площа об'єкту нерухомості складає 5 288,1 кв. метрів, тобто, понад 5 000 кв. метрів /а.с.75-76/.

Орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви або рішення суду про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру (пункт 4 Порядку №607).

На підставі пунктів 2, 4 Порядку №607 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Севастополі заяву позивача з доданими до неї документами було направлено в електронному вигляді на розгляд до Укрдержреєстру.

За правилом пункту 16 Порядку №703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича №4162352 від 20.07.2013 позивачеві відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень з посиланням на статтю 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", із зазначенням, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують /а.с.6/.

Згідно з пунктом 23 Порядку №703 Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №1952 передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, як подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Разом з тим в рішенні відповідача №4162352 від 20.07.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, відсутні посилання на конкретні недоліки - не зазначено, які саме документи не відповідають вимогам, встановленим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, та у чому полягає невідповідність документів чи проблемність встановлення відповідності заявлених прав поданим документам. Формулювання відмови носить суто формальний характер без будь-якої мотивації, не дає відповіді на зазначені питання та позбавляє можливості вжиття якихось заходів щодо усунення недоліків (якщо такі мають місце).

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи (перелік наведений вище) та пояснень представника позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Югторсан» у встановленому порядку надало до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі вичерпний комплект документів, передбачений Порядком №703.

Законом України від 11.02.2010, № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України» (далі - Закон №1878), останній викладений у новій редакції. Зокрема,частина четверта статті 3 Закону №1952, з урахуванням також змін, внесених Законом України від 04.07.2012, № 5037-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно», викладена у такій редакції: «Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень».

Закон №1878 набув чинності з 16.03.2010 за винятком пунктів 3 і 5 розділу I та пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набрали чинності з 1 січня 2013 року.

Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1878 встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Абзацом 2 пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1878 встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Тимчасове положення), яке визначало відповідний порядок у період з моменту набрання ним чинності і до 01.01.2013.

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 Тимчасового положення, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Проведення державної реєстрації прав у межах території однієї адміністративно-територіальної одиниці реєстраторами декількох БТІ не допускається.

У Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (Додаток №2 до Тимчасового положення) міститься й Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування (пункт 6).

З витягу про державну реєстрацію прав №30163441 від 01.06.2011, який є у матеріалах реєстраційної справи, вбачається, що право власності позивача на комплекс нежилих будівель і споруд, розташований за адресою: м. Севастополь, Западний берег Камишової бухти, 1, (фактично - юридична адреса позивача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і місце розташування майна - м. Севастополь, Західний берег Комишевої бухти, 1) зареєстровано Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентарізації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради 01.06.2011.

Таким чином, у встановленому законодавством порядку належність позивачеві права власності на згаданий вище об'єкт нерухомого майна вже перевірялася уповноваженим органом - Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради, наслідком чого була реєстрація відповідного права, і за приписом частини четвертої статті 3 Закону №1952 вказане право власності позивача визнається дійсним.

Зазначене виключає можливість відмови Державним реєстратором Укрдержреєстру Товариству з обмеженою відповідальністю «Югторсан» у державній реєстрації права власності на комплекс нежитлових будівель та споруд, розташований за адресою: м. Севастополь, Західний берег Комишевої бухти, 1, з тієї підстави, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в даній справі обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, належних доказів законності відмови в державній реєстрації права власності позивача на об'єкт нерухомого майна, відповідачем надано не було, як і не надано суду жодних пояснень щодо мотивів відмови.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича, у державній реєстрації права власності позивача, оформлена рішенням від 20.07.2013 №4162352, є неправомірною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача, у зв'язку з чим позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича від 20.07.2013 №4162352, підлягає задоволенню повністю.

Разом з тим, на думку суду, позовна вимога про зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, розмір частки 1/1, на комплекс нежитлових будівель та споруд, розташований за адресою: м. Севастополь, Західний берег Комишевої бухти, 1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан», задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

По-перше, вчинення дій, про які йдеться у позовній вимозі, пунктом 2 Порядку №607 віднесено до компетенції державних реєстраторів прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Вказаний Порядок № 607 зареєстрований у встановленому порядку в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 р. за № 534/23066 та є діючим.

По-друге, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності, є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Вказана позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України (наприклад, викладена, в ухвалі від 10.10.2012 у справі К/9991/45977/11). Суд зазначив, що виходячи з принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

При цьому суд бере до уваги, що конкретні причини відмови позивачеві у державній реєстрації права власності судом не встановлені та правова оцінка їм не надана.

В той же час судом встановлено, що право позивача на державну реєстрацію належного йому права власності на об'єкт нерухомого майна порушено, й таке право підлягає захисту.

Частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотриманням і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені судом обставини, приймаючи до уваги, що відповідачем - Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Севастополі права не порушувалися, але саме цей відповідач наділений компетенцією на вчинення дій, передбачених пунктом 4 Порядку №607 (передання заяви про державну реєстрацію права на розгляд до Укрдержреєстру), які є складовою частиною процедури державної реєстрації прав та їх обмежень, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Севастополі вчинити дії щодо державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан» на комплекс нежитлових будівель та споруд, розташований за адресою: м. Севастополь, Західний берег Камишової бухти, 1.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, суд вважає необхідне стягнути на користь позивача судові витрати із Державного бюджету України

До позовної заяви додано платіжне доручення №1547 від 01.08.2013 про сплату судового збору у розмірі 68,82 грн. /а.с.2/. Інших судових витрат позивача під час розгляду справи судом не встановлено. Саме у вказаній сумі належить присудити позивачеві судові витрати.

В судовому засіданні 03.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 06.09.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича від 20.07.2013 №4162352 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Севастополі (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18-а) вчинити дії щодо державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан», форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на комплекс нежитлових будівель та споруд, розташований за адресою: м. Севастополь, Західний берег Комишевої бухти, 1.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан» (м. Севастополь, Західний берег Комишевої бухти, 1, ідентифікаційний код 14348190) витрати з судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири грн. 41 коп.).

5. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров

Суддя Т.П. Балась

Суддя М.В. Куімов