Рішення

від 24.03.2009 по справі 17/18-379 (20/5)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/18-379 (20/5)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2009 р.Справа № 17/18-379 (20/5)

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Андрусик Н.О.             

Розглянув справу

Розглянув справу

за позовом  Малого підприємства “Візит”, м. Броди Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Смига Брус”, м. Кременець Тернопільської області

Представник від:

позивача:  Яцюк В.Ю., уповноважений, довіреність № 192  від 17.03.09р.;

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач: Мале підприємство “Візит”, м. Броди Львівської області звернувся до господарського суду Рівненської області 17.12.2008р. з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Смига Брус”, м. Кременець Тернопільської області, про стягнення 10897,91 грн., в тому числі 8856,50 грн. основного боргу, 1044,39 грн. пені, 181,49 грн. –3% річних та 815,53 грн. інфляційних нарахувань, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору №12 від 01.01.2008р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує копією договору №12 від 01.01.2008р.; копіями накладних №151 від 19.03.2008р. та №168 від 31.03.2008р.;  копією довіреності серії ЯЛМ №210804 від 19.03.2008р.; копією банківської виписки Філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»від 20.03.08р.; копією картки-рахунку №1; копією акту звірки взаємних розрахунків між сторонами від 25.11.2008р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.12.2008р. прийнято даний позов до розгляду; порушено провадження у справі №20/5 та призначено її розгляд на 13.01.2009р. з відкладенням розгляду справи до 03.02.2009р.

Відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 03.02.2009р., в порядку ст.ст. 15, 17 ГПК України, справу №20/5 передано для розгляду за територіальною підсудністю в господарський суд Тернопільської області.

Представник позивача в судовому засіданні 24.03.2009р. позовні вимоги підтримав повністю та подав на вимогу суду витребувані згідно ухвали від 06.03.2009р. документи.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов не представив, його повноважний представник у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

Процесуальні документи, які надсилалися господарським судом на юридичну адресу відповідача - м. Кременець Тернопільської області, вул. Шевченка, 105 (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 772184, виданого державним реєстратором Бродівської районної державної адміністрації 10.01.2009р.), повернуто відділенням поштового зв'язку №3 м. Кременець Тернопільської області із зазначенням причини невручення: «За зазначеною адресою не проживає».

Згідно п. 26.4.71 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. „Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого господарського суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про  час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. Оскільки ухвала від 06.03.2009 р. надсилалася відповідачу за місцем його державної реєстрації, тому суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи у відповідності до ст. 64 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи, що явка повноважних представників сторін не визнавалася обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами згідно правил ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності,  заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

01 січня 2008 року між Малим підприємством “Візит”, як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро-Смига Брус”, як Покупцем, укладено договір №12 (далі Договір), згідно умов якого Продавець зобов'язався поставити лако-фарбову продукцію, господарчий інструмент, товари народного вжитку, згідно поданих замовлень, а Покупець в свою чергу зобов'язався прийняти товар в кількості та асортименті, погодженими з Покупцем та здійснити розрахунки в термін, вказаний у накладних документах (п. 4.2 договору). Згідно р. 3 договору, термін дії договору встановлений до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем, на виконання умов укладеного Договору у березні 2008 року, позивач згідно накладних №151 від 19.03.08р. (на суму 41369,40 грн.) та №168 від 31.03.08р. (на суму 27487,10 грн.) передав, а відповідач через свого представника Кривик Л.В., яка діяла на підставі довіреності серії ЯЛМ №210804 від 19.03.2008р., отримав товар на загальну суму 68856,50 грн. (з ПДВ). Факт отримання продукції підтверджується підписом відповідальної особи відповідача на накладних, засвідченим печаткою підприємства, котрі знаходяться в матеріалах справи та копією довіреності серії ЯЛМ №210804 від 19.03.2008р.

Умовами укладеного договору (розділи 2, 4) сторони визначили суму договору та порядок проведення розрахунків за поставлений товар, а саме: згідно накладних документів (п.п. 4.1, 4.2 Договору). При цьому, термін розрахунків вказується в накладних документах на кожну партію товару.

З вищезазначених накладних вбачається, що відповідач повинен був оплатити товар по накладній №151 від 19.03.2008р. –до 25.03.2008р.; а по товаро-транспортній накладній №168 від 31.03.2008р. –до 10.04.2008р.

Як стверджує позивач, Мале підприємство “Візит” свої зобов'язання по договору виконувало в повній мірі, однак відповідач порушив свої договірні зобов'язання, оплативши за отриманий товар лише частково - в сумі 60000,00 грн., що підтверджується наданими суду банківськими виписками по рахунку позивача у Філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 20.03.08р. Станом на 16.12.2008р. (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача за Договором №12 від 01.01.2008р. становить 8856,50 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з  договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами договір підлягає виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст.526 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що Товар (лако-фарбова продукція, господарчий інструмент, товари народного вжитку) на загальну суму 68856,50 грн. був переданий відповідачу, але ним, в установлений договором поставки строк, вартість купленого товару не сплачена в повній мірі, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку,  навпаки, підтверджується шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків від 25.11.2008р., а тому підлягають до задоволення.

Належне виконання грошових зобов'язань Покупцем забезпечено згідно п. 8.2. договору у вигляді пені за порушення термінів оплати, вказаних в п.4.2 договору, у відповідності з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної річної ставки НБУ (п. 8.2 Договору).

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені за період з 11.04.2008р. по 11.10.2008р. (183 дні) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, що становить 1044,39 грн., суд вважає їх такими, що відповідають вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та п. 8.2. договору, а тому задовольняються судом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних у розмірі 181,49 грн. (за період квітень-листопад 2008р.) та інфляційних нарахувань в розмірі 815,53 грн. (за період з 11.04.2008р. по 16.12.2008р.), суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і є такими, що відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за період з квітня 2008 р. по  листопад 2008 року включно та вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги, як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем та підтверджені матеріалами справи підлягають до задоволення в заявленому розмірі 10897,91 грн., з яких: 8856,50 грн. основного боргу, 1044,39 грн. пені, 181,49 грн. –3% річних та 815,53 грн. інфляційних нарахувань.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача у справі.

У судовому засіданні 24.03.2009р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до  ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 232, 265 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42–47, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 811, 82 - 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1.  Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Смига Брус”, м. Кременець Тернопільської області, вул. Шевченка, 105, ідентифікаційний код 34566791 –8856,50 грн. основного боргу, 1044,39 грн. пені, 181,49 грн. –3% річних, 815,53 грн. інфляційних нарахувань та 226,98 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Малого підприємства “Візит”, м. Броди Львівської області, вул. Щурата, 5, ідентифікаційний код 20791529.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „_30__”_березня____2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.  

Суддя                                                                                          Н.О. Андрусик