Постанова

від 04.09.2013 по справі 17/263

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року Справа № 17/263 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П. суддівГубенко Н.М. Гольцової Л.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугвторметпоставка" на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 16.07.2013 у справі господарського суду№ 17/263 Луганської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Лугвторметпоставка" про визнання наказу господарського суду Луганської області № 17/263 від 22.02.2010 таким, що не підлягає виконанню за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі Луганської філії доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лугвторметпоставка" за участюОСОБА_5 простягнення коштів у судовому засіданні взяли участь представники: - позивачаповідомлений, але не з'явився; - відповідача - ОСОБА_5ОСОБА_6; ОСОБА_7; Згідно з розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Мирошниченка С.В. від 03.09.2013 № 02-05/716 розгляд справи № 17/263 господарського суду Луганської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Козир Т.П., судді Губенко Н.М., Гольцова Л.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.02.2010 у справі № 17/263 (суддя Батюк Г.М.) позов задоволено. За рішенням стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугвторметпоставка" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі Луганської філії заборгованість за договором про відновлювальну кредитну лінію № 112-01-07 від 15.10.2007, яка складається з основного боргу у сумі 1 200 000, 00 грн. та 65 000,00 дол. США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у сумі 211 440, 07 грн. та 10 140,00 дол. США пені за прострочення сплати процентів у сумі 18 827, 34 грн., всього - 1 430 267, 41 грн. та 75 140,00 дол. США.

22.02.2010 на виконання рішення господарського суду Луганської області від 04.02.2010 у справі № 17/263 видано наказ.

03.06.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лугвторметпоставка" звернулося до господарського суду Луганської області із заявою про визнання наказу господарського суду Луганської області у справі № 17/263 виданого 22.02.2010 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.06.2013 у справі № 17/263 (суддя Старкова Г.М.) визнано наказ господарського суду Луганської області № 17/263 від 22.02.2010 таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2013 у справі № 17/263 (колегія суддів у складі: Москальова І.В. - головуючий суддя, судді Будко Н.В., Татенко В.М.) скасовано ухвалу господарського суду Луганської області від 13.06.2013 у справі № 17/263; відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугвторметпоставка" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню .

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лугвторметпоставка" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2013 у справі № 17/263, та залишити в силі ухвалу господарського суду Луганської області від 13.06.2013 у справі № 17/263.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи підстави звернення з заявою про визнання наказу господарського суду Луганської області № 17/263 від 22.02.2010 таким, що не підлягає виконанню, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лугвторметпоставка" посилається на те, що 29.04.2013 між ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" та ОСОБА_5 укладено договір про відступлення права вимоги фінансового кредиту, відповідно до якого первісний кредитор (Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит") передає, а новий кредитор (ОСОБА_5) набуває всі права вимоги та інші права, що належать первісному кредитору в момент укладення цього договору або можуть виникнути в майбутньому на підставі договору про відновлювану кредитну лінію № 112-01-07 від 15.10.2007 з урахуванням всіх змін і доповнень до нього, укладеного між первісним кредитором в особі Луганської філії AT "Банк Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лугвторметпоставка"; водночас, ОСОБА_5 не є суб'єктом підприємницької діяльності, відтак не може бути стороною господарського процесу.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання, відповідно до статті 526 ЦК України, вважається виконання, проведене відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, місцевим господарським судом на виконання рішення господарського суду Луганської області від 04.02.2010 виданий наказ від 22.02.2010 про примусове виконання рішення щодо стягнення коштів.

За рішенням господарського суду Луганської області від 04.02.2010 у справі №17/263 стягнуто на користь ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" заборгованість за договором про відновлювану кредитну лінію №112-01-07 від 15.10.2007 та судові витрати.

29.04.2013 між ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" та ОСОБА_5 укладено договір про відступлення права вимоги фінансового кредиту, відповідно до якого первісний кредитор (Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит") передає, а новий кредитор (ОСОБА_5) набуває всі права вимоги та інші права, що належать первісному кредитору в момент укладення цього договору або можуть виникнути в майбутньому на підставі договору про відновлювану кредитну лінію № 112- 01-07 від 15.10.2007 з урахуванням всіх змін і доповнень до нього, укладеного між первісним кредитором в особі Луганської філії AT "Банк Фінанси та Кредит" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лугвторметпоставка".

Також, 29.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит" і фізичною особою громадянкою ОСОБА_5 укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 762.

10.06.2013 ухвалою господарського суду Луганської області у даній справі заяву громадянки ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження №18604136 з виконання наказу господарського суду Луганської області № 17/263 від 22.02.2010, а саме, стягувача - Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит" на громадянку ОСОБА_5 залишено без задоволення, оскільки фізична особа не є суб'єктом підприємницької діяльності, і тому не є процесуальним правонаступником ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в розумінні ч. 1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи неможливість заміни сторони виконавчого провадження № 18604136 - стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на стягувача фізичну особу ОСОБА_5, суд першої інстанції задовольнив заяву боржника та визнав наказ таким, що не підлягає виконанню з огляду також на те, що первісний кредитор - ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" вибув із будь-яких правовідносин, які склалися між ним та ТОВ "Лугвторметпоставка" згідно з п.3.8 договору відступлення права вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 517 603 ЦК України заміна кредитора не є підставою для припинення зобов'язання, крім випадку зарахування у разі заміни кредитора згідно із ст. 603 ЦК України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з п. 1.4 договору про відступлення права вимоги фінансового кредиту від 29.04.2013, права, що визначені основним договором переходять до нового кредитора - гр. ОСОБА_5 в день здійснення повного розрахунку по сплаті ціни відступлення права вимоги в сумі 1 400 000, 00 грн. шляхом безготівкового перерахунку банку (п.2.1 договору), про, що банк повинен повідомити божника згідно з п. 3.2 договору письмово.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що за наказом господарського суду Луганської області № 17/263 від 22.02.2010 стягнуто як суму боргу за кредитним договором, так і суму судових витрат.

Згідно з ст. 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. У разі, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, встановивши, що спірний наказ видано на виконання рішення господарського суду Луганської області від 04.02.2010 у справі № 17/263, яке набрало законної сили; ТОВ "Лугвторметпоставка" не надало доказів виконання зобов'язання перед позивачем; матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що підтверджують перерахування суми у розмірі 1 400 000, 00 грн. ОСОБА_5 на рахунок ПАТ "Банк Фінанси та Кредит", та будь-яких доказів повідомлення банком боржника відповідно до умов п. 3.2 договору, що унеможливлює встановити дату вибуття первісного кредитора із зобов'язання згідно з п. 3.8 договору; судом першої інстанції не встановлено чи є предметом договору відступлення прав вимоги судові витрати; та з огляду на те, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про визнання наказу такими, що не підлягає виконанню.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції визнаючи наказ таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір відступлення права вимоги, прийняв рішення, що стосується прав та обов'язків ОСОБА_5, яка не була залучена до участі у справі.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що фізична особа не може брати участь у господарському процесі не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції оскільки, аналіз змісту приписів статей 1, 21, 27 ГПК України свідчить про те, що чинне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо залучення фізичної особи до участі в господарському процесі як третьої особи.

Всі інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові апеляційного господарського суду, що оскаржується. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугвторметпоставка" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2013 у справі № 17/263 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.А. ГОЛЬЦОВА