Рішення

від 30.08.2013 по справі 904/4991/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.13р. Справа № 904/4991/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська ливарна компанія

"ТАЛКО", смт. Нововасилівка, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія",

м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором на виготовлення продукції з давальницької сировини

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: Багно Ю.В., дов. №89 від 23.02.13р.

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійська ливарна компанія "ТАЛКО" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія" про стягнення заборгованості за договором на виготовлення продукції з давальницької сировини у розмірі 41 679,28грн., пені в розмірі 2 415,11грн., 3% річних у розмірі 1 952,81грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору на виготовлення продукції з давальницької сировини №П-0401 від 04.01.2011р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати виготовленої та переданої продукції.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у витягу з ЄДРПОУ за №850405 станом на 27.08.2013р. (а.с.53-54), з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

30.08.2013року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська ливарна компанія "ТАЛКО" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія" (замовник) було укладено договір на виготовлення продукції з давальницької сировини №П-0401, за умовами якого замовник доручив виконавцю, а виконавець взяв на себе зобов"язання виготовити із переданої замовником давальницької сировини та передати замовнику готову продукцію, а замовник - прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до п.1.2. договору загальна вартість договору складає 491 040,00грн., в т.ч. ПДВ - 81 840,00грн.

Згідно п.7.1. договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р., а в частині виконання зобов"язань - до повного взаєморозрахунку сторін.

На виконання умов договору позивач за період з 03.09.2011р. по 12.12.2011р. виготовив та передав відповідачу готову продукцію на суму 45 246,00грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-309112 від 03.09.2011р., №РН-2809111 від 28.09.2011р., №РН-1310113 від 13.10.2011р., №РН-3110113 від 31.10.2011р., №РН-1611112 від 16.11.2011р., №РН-1212113 від 12.12.2011р., підписані сторонами (а.с.55-60).

Згідно п.2.3. договору сторони визначили наступний порядок розрахунків: 100% оплата по факту виконання робіт виконавцем.

Оскільки строк оплати договором чітко не встановлений, застосуванню підлягає частина 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

05.01.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію за №322 від 24.12.2012р. про сплату заборгованості. Дана претензія повернута позивачу відділенням "Укрпошта" за закінченням терміну зберігання (а.с.24-28). Отже, строк оплати настав 12.01.2013р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за виготовлену та передану йому готову продукцію за період з 03.09.2011р. по 12.12.2011р. у розмірі 3 566,72грн. Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 41 679,28грн., що підтверджується матеріалами справи, в т.ч. актом звірки взаємних розрахунків від 31.07.2013р., підписаного сторонами (а.с.61).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.3. договору у випадку прострочки виконання зобов"язань, прийнятих за даним договором, з винної сторони стягується пеня в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов"язання за кожний день прострочки.

Позивач нараховує пеню за подвійною обліковою ставкою НБУ, розмір якої менше розміру, передбаченого договором, та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 415,11грн. за період з 14.01.2013р. по 03.06.2013р.

Господарський суд, перерахувавши пеню за вказаний період, встановив, що вона розрахована вірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1 952,81грн. за період з 14.01.2013р. по 03.06.2013р.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних за вказаний період, встановив, що вони складають 483,03грн. Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у повному обсязі, як необґрунтовано нарахованих.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач докази сплати заборгованості до суду не надав, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню - стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на виготовлення продукції з давальницької сировини у розмірі 41 679,28грн., пені в розмірі 2 415,11грн., 3% річних у розмірі 483,03грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія" (49019, м. Дніпропетровськ, вул. Квітки-Основ"яненка, 5, ЄДРПОУ 36440883, р/р26000170154 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська ливарна компанія "ТАЛКО" (72420, Запорізька область, смт. Нововасилівка, вул. Леніна, 184, ЄДРПОУ 31433316, р/р26003000113645 ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 300023) заборгованість за договором на виготовлення продукції з давальницької сировини у розмірі 41 679,28грн. (сорок одна тисяча шістсот сімдесят дев"ять грн. 28коп.), пеню в розмірі 2 415,11грн. (дві тисячі чотириста п"ятнадцять грн. 11коп.), 3% річних у розмірі 483,03грн. (чотириста вісімдесят три грн. 03коп.) та 1 665,58грн. (одна тисяча шістсот шістдесят п"ять грн. 58коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.09.2013р.

Суддя В.І. Петрова