Постанова

від 03.09.2013 по справі 826/9075/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2013 року 11:28 № 826/9075/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мошкін О.С. (директор, діє на підставі статуту)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Ювін» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Дормашавто" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 № 0001672203 та № 0001662203,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство "Ювін" з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 р.:

- № 0001672203, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 6 998 грн. за основним платежем та на 1750 грн. за штрафними санкціями,

- № 0001662203, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 8748 грн. за основним платежем та на 2187 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки акту перевірки та, відповідно, оскаржувані рішення, ґрунтуються на доводах ДПІ про те, що у контрагента відсутні необхідні ресурси та він є відсутнім за місцезнаходженням, операції з перевезення піску та щебеню за замовленням позивача, за результатами яких сформовано спірні суми податкових вигод, контрагентом фактично не виконувались, у зв'язку з чим на думку ДПІ відсутні підстави для формування відповідних податкових вигод за результатами проведених операцій. Позивач в контексті наведеного зазначає, що зазначені висновки ДПІ у свою чергу сформовані виходячи з обставин, пов'язаних з порушенням кримінальної справи щодо створення підприємства-контрагента з метою прикриття незаконної діяльності, а відтак, на думку ДПІ, діяльність контрагента носила фіктивний характер.

Проте, як зазначає позивач, спірні операції з перевезення фактично виконані, що підтверджується актами виконаних робіт та оплатою, а отже, як зазначає позивач, він мав всі підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки та наведених запереченнях.

Відповідач з'явився у судове засідання 20.08.2013 р., яке, у зв'язку з неявкою позивача було відкладено на 03.09.2013 р. про що постановлена ухвала. Про день, час і місце наступного судового засідання відповідач повідомлений під розписку. У той же час, у судове засідання 03.09.2013 р. відповідач не з'явився, доказів поважності неприбуття не надав. Враховуючи наведене та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та справу вирішено на підставі наявних доказів.

Третя особа двічі викликалася у судове засідання, однак направлені їй за визначеною в ЄДР адресою процесуальні документи, повернуті без вручення з незалежних від суду причин (за закінченням терміну зберігання) у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи. У той же час, третя особа в судові засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття, які і витребуваних документів на підтвердження фактичного виконання спірних операцій не надала. Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

При цьому, у зв'язку з розглядом справи судом спрямовано судові запити відносно встановлення наявності у контрагента ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Ювін» (код з ЄДР 31114937; адреса: 03061, м. Київ, Солом'янський район, вул. Постова, 16/31) з питань правомірності нарахування податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ «Дормашавто» (код з ЄДР 36791493; адреса: 03039, м. Київ, Голосіївський район, вул. Байкова, 7) за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 20.02.2013 р. № 607/22.3-17/31114937 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено завищення витрат на 34990 грн., у т.ч. по періодам: 3 кв. 2010 р. - 18340 грн., 2010 р. - 34990 грн. (у т.ч. 4 кв. 2010 р. - 16650 грн.).

В контексті наведеного перевіркою встановлено, що між ПП «Ювін» (замовник) укладено договір № 20910-1 від 02.09.2010 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом з ТОВ «Дормашавто» (виконавець).

За умовами договору перевізник зобов'язується приймати та доставляти до пунктів призначення вантажі, які замовник надає перевізнику до перевезення , а замовник зобов'язується сплачувати перевізнику плату за перевезення у розмірі, визначеному даним договором.

Вартість послуг, що надає перевізник замовнику, визначається в залежності від маршруту перевезення та фіксується у відповідному рахунку-фактурі, яка складає невід'ємну частину даного договору.

Згідно з п. 1.2. перевезення здійснюється на підставі заявок .

Як встановлено під час перевірки, сторонами оформлено рахунки від 30.09.2010 р. та від 29.10.2010 р. з номенклатурою поставки «послуги з перевезення вантажів» на суму відповідно 22008 грн. з ПДВ, 18340 грн. без ПДВ, ПДВ 3668 грн., а також на суму 19980 грн. з ПДВ, без ПДВ 16650 грн., ПДВ - 3330 грн.

На ці самі дати оформлено акти виконаних робіт. Номенклатура поставок - «послуги з перевезення вантажів».

Інших відомостей про операцію акти не містять.

Окрім того, виконавцем видано податкові накладні від 30.09.2010 р. № 300911 на суму 22008 грн. з ПДВ та від 29.10.2010 р. на суму 19980 грн. з ПДВ.

В ці ж дати проведені розрахунки.

В Акті перевірки зазначається про отримання ДПІ акту про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «Дормашавто» від 13.03.2012 р. № 30/3-22-80, складеного ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Згідно із зазначеним актом та висновками ГВПМ: кількість працюючих на зазначеному підприємстві - 1 особа; наявність основних засобів - відсутні; місцезнаходження - не встановлено .

Окрім того, на стор. 5-6 Акту перевірки зазначається про порушення кримінальної справи за фактом створення/придбання окремих СГД без наміру здійснення господарської діяльності, але з метою прикриття незаконної діяльності, серед яких зазначено ТОВ «Дормашавто». Зазначено також, створення і придбання зазначених СГД дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації зазначених підприємств. Використовуючи вказані фіктивні підприємства, як надалі зазначається в Акті перевірки відносно змісту матеріалів кримінальної справи, невстановлені особи отримали можливість, минаючи засновників і директорів вказаних підприємств, розпоряджатися рахунками, укладати від імені підприємств фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), не сплачувати в повному обсязі до бюджетів податки. Також зазначається, що контрагент позивача зареєстрований на особу, яка не мала наміру здійснювати господарську діяльність. Зазначені вище підприємства, як надалі зазначається в Акті перевірки, ніколи не знаходились та не знаходяться за своїми адресами, основні фонди, активи та працівники у них відсутні.

Таким чином, враховуючи відсутність у контрагента ресурсів та неможливість виконання спірних операцій, ДПІ по суті приходить до висновку про нездійснення спірних операцій, та, відповідно, до висновку, що порушення п. 5.1., п/п. 5.2.1, п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено витрати, що призвело до заниження податку за 3 кв. 2010 р. на 4585 грн., за 2010 р. - на 8748 грн. (у т.ч. 4 кв. 2010 р. - 4163 грн.).

З аналогічних підстав ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем п/п. 7.4.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку за вересень 2010 р. - на 3668 грн., за жовтень 2010 р. на 3330 грн., а всього на 6998 грн.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає, що у період оформлення спірних операцій правовідносини, пов'язані з формуванням валових витрат та податкового кредиту, визначалися наступними положеннями податкового законодавства.

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у спірний період регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства у їх сукупності, а також приписи п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції , підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача (їх невиконання), про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Так, оцінюючи доводи позивача та надані ним матеріали на підтвердження перевезення продукції, слід зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568:

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- Подорожній лист , це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство ;

- Дорожній лист , це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля .

Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається .

Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

У той же час, на підтвердження фактичного здійснення перевезення вантажів за спірними операціями під час розгляду справи не надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, а отже і доказів на підтвердження перевезення продукції. При цьому, не надано і будь-яких доказів щодо втрати цих документів. Відсутні і докази здійснення перевезення іншими особами за замовленням контрагента.

Оцінюючи доводи позивача щодо реальності спірних операцій, слід також додати, що під час розгляду справи директор ПП «Ювін» не зміг навести місць, де здійснювалось навантаження продукції, тобто відомостей про місцезнаходження кар'єрів та виробництва щебеню, а також місць розвантаження.

Під час розгляду справи також не надано доказів наявності у контрагента власної або орендованої автобази, власних або залучених трудових ресурсів, зокрема водіїв, механіків для обслуговування автотранспорту та власне доказів наявності у контрагента власного або залученого вантажного автотранспорту, необхідного для здійснення перевезень щебеню та піску.

З декларації контрагента з податку на прибуток за 3 кв. 2010 року вбачається відсутність витрат на оплату праці, витрат на поліпшення основних фондів, декларування сум амортизаційних відрахувань, що зумовлює висновок про відсутність у контрагента зазначених ресурсів. З декларації з податку на прибуток за 2010 рік також вбачається відсутність декларування зазначених показників, як і взагалі наявності витрат на придбання робіт/послуг, а отже і не декларувалось наявності зазначених ресурсів.

При цьому, наведені вище відомості щодо наявності у контрагента відповідних ресурсів та можливостей, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

У наведеному контексті директор зазначив про перевезення вантажів вантажним транспортом. При цьому, як зазначається, поставки сягали від кількох тон до 300 тн. У той же час, згідно з повідомленням Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України від 25.07.2013 р., за ТОВ «Дормашавто» обліковується лише фургон малотоннажний, що відповідно, не забезпечувало виконання операцій з перевезення контрагентом позивача, виконання яких до того ж не підтверджується наявністю ТТН.

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не надано документальних підтверджень наявності у контрагента відповідних ресурсів та здійснення ним реальної господарської діяльності, а також не надано тих документів/матеріалів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак, позивачем та контрагентом не доведено того, що обумовлені договором роботи/послуги з перевезення, були виконані/надані контрагентом позивача, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

Щодо повноти визначення у первинних документах змісту та обсягу спірних операцій та, відповідно, щодо юридичної значимості цих документів для цілей підтвердження здійснення спірних операцій та формування податкового обліку, слід зазначити наступне.

Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561) визначив наступну правову позицію . Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає ВАС України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як надалі зазначає ВАС України, щодо придбання послуг ….., вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все , конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг .

Виходячи з вищезгаданої правової позиції ВАС України первинні документи (акти), які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, надані під час розгляду справи акти не містять деталізації/конкретизації виконаних робіт/послуг з перевезення, зокрема, відсутні відомості: про характер, кількість/обсяг та вартість вантажу, щодо місць відвантаження та місць розвантаження, про відстань перевезення, а отже наведені вище первинні документи, як такі, що мають невизначену деталізацією номенклатуру послуг, не можуть враховуватись як юридично значимі для цілей формування бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку, а також для цілей формування спірних сум податкових вигод.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного. Зокрема, за відсутності ТТН, подорожніх листів, тобто первинних документів з перевезення контрагентом щебеню та піску, надані позивачем видаткові накладні щодо придбання та подальшого продажу щебеню та піску у інших осіб не можуть бути прийняті до уваги як докази виконання спірних операцій з перевезення контрагентом позивача.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Ювін» (код з ЄДР 31114937; адреса: 03061, м. Київ, Солом'янський район, вул. Постова, 16/31) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 № 0001672203 та № 0001662203 - залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 06.09.2013 р.