Постанова

від 03.09.2013 по справі 805/11769/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 р. Справа № 805/11769/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -

встановив:

12 серпня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області (далі - Позивач або УПФУ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2013 року в сумі 8 897,55 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ як платник єдиного внеску. За період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2013 року відповідач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8 897,55 грн.

Невиконання Відповідачем обов'язку щодо сплати єдиного внеску призводить до неповного надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України і впливає на своєчасність виплати пенсій, що має наслідком порушення конституційного права громадян на пенсійне забезпечення. На підставі викладеного просив позов задовольнити у повному обсязі.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.19-20).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

Позивач явку свого представника в судове засідання забезпечив. У зв'язку з неявкою відповідача представником позивача надана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.21-22).

Приймаючи до уваги положення ч.ч.1,4 ст.122, ч.ч.4,6 ст.128 КАС України, суд вважав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця Новоазовською районною державною адміністрацією Донецької області 13 травня 2009 року, що встановлено на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_2 (а.с.24-25).

Відповідач перебуває на обліку в УПФУ як страхувальник за реєстраційним номером № 05-45-11-2209, про що свідчить повідомлення про встановлення класу професійного ризику виробництва від 30 липня 2013 року № 3120/07 (а.с.14).

Відповідно до повідомлення-розрахунку від 01 квітня 2013 року № 41 органами Пенсійного фонду України відповідачу нарахований єдиний внесок за 2011 рік в сумі 4 010,30 грн., фактично сплачено відповідачем - 1 219,20 грн., заборгованість останнього по сплаті єдиного внеску за 2011 рік складає 2 791,10 грн. (а.с.9).

Згідно з повідомленням-розрахунком № 42 від 01 квітня 2013 року ОСОБА_1 нарахований єдиний внесок за 2012 рік в сумі 4572,42 грн., заборгованість останнього по сплаті єдиного внеску за 2012 рік становить 4 572,42 грн. (а.с.10).

З розрахунком № 385 від 29 квітня 2013 року за січень-березень 2013 року відповідачу нарахований єдиного внеску в сумі 1 194,03 грн., заборгованість за 2013 рік складає 1 194,03 грн. (а.с.26).

10 травня 2013 року УПФУ сформувало та надіслало на адресу ОСОБА_1 вимогу № Ф-181 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 8 897,55 грн., яка отримана відповідачем 27 травня 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.6-8).

Зі змісту картки особового рахунку фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, вбачається, що станом на 02 вересня 2013 року у відповідача наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 8 897,55 грн. (а.с.28).

Докази, які б спростовували вказані обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону, ч.1 ст.2 Закону № 2464.

Окрім іншого, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: обов'язковості сплати; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що передбачено ст.3 Закону № 2464.

Зі змісту п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464, відповідно до якого платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, слідує, що Відповідач належить до категорії платників єдиного внеску.

Відповідач як платник єдиного внеску зобов'язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що свідчать положення п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до ч.11 ст.8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

П.5 ч.1 ст.1 Закону № 2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Розмір мінімальної заробітної плати у 2011 році визначався ст.22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», відповідно до якої мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила з 1 січня - 941 грн., з 1 квітня - 960 грн., з 1 жовтня - 985 грн., з 1 грудня - 1004 грн.

Мінімальний розмір єдиного внеску платників, які обрали спрощену систему оподаткування, у 2011 році складав з 1 січня - 326,53 грн., з 1 квітня - 333,12 грн., з 1 жовтня - 341,80 грн., з 1 грудня - 348,39 грн.

Таким чином, мінімальний розмір єдиного внеску за 2011 рік становив 4 010,30 грн., відповідачем фактично сплачено 1 219,20 грн., як наслідок, розмір недоїмки зі сплати єдиного внеску за 2011 рік становить 2 791,10 грн.

Розмір мінімальної заробітної плати у 2012 році визначався ст.13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI, відповідно до якої мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Мінімальний розмір єдиного внеску платників, які обрали спрощену систему оподаткування, у 2012 році складав з 1 січня - 372,33 грн., з 1 квітня - 379,62 грн., з 1 липня - 382,39 грн., з 1 жовтня - 387,95 грн., з 1 грудня - 393,50 грн.

Отже, мінімальний розмір єдиного внеску за 2012 рік становив 4 572,42 грн.

Розмір мінімальної заробітної плати у 2013 році визначений ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI, відповідно до якої мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

Мінімальний розмір єдиного внеску платників, які обрали спрощену систему оподаткування, у 2013 році складає з 1 січня - 398,01 грн., з 1 грудня - 422,65 грн.

Таким чином, мінімальний розмір єдиного внеску за перший квартал 2013 року становить 1 194,03 грн.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, ч.8 ст.9 Закону № 2464.

Не виконання цього обов'язку є підставою для стягнення сум єдиного внеску в судовому порядку.

За приписами ч.16 ст.25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

З приводу наявності у УПФУ права на звернення до суду із вказаним позовом суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону № 2464, в редакції до 11 серпня 2013 року, завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Абз.3 ч.2 ст.12 Закону № 2464, в редакції до 11 серпня 2013 року, передбачав, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску.

П.7 ч.1 ст.13 Закону № 2464, в редакції до 11 серпня 2013 року, визначав право Пенсійного фонду та його територіальних органів стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

За правилами ч.2 ст.25 Закону № 2464, в редакції до 11 серпня 2013 року, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону № 2464, в редакції до 11 серпня 2013 року, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII, який набрав чинності з 11 серпня 2013 року, повноваження щодо адміністрування єдиного внеску передані органам доходів і зборів.

Зокрема, згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.12 Закону № 2464 завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску від органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів, що передбачено п.7 ч.1 ст.13 Закону № 2464.

Водночас відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».

Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Зважаючи на те, що предметом спору по справі є стягнення заборгованості з єдиного внеску за період 2011 рік - перший квартал 2013 року, а вимога про сплату боргу була сформована та надіслана відповідачу УПФУ в травні 2013 року, суд розцінює звернення позивача до суду із вказаним позовом як завершення розпочатої ним процедури адміністрування єдиного внеску.

Судом встановлено, що на час судового розгляду недоїмка відповідача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 2011 рік - перший квартал 2013 року становить 8 897,55 грн., отже вимоги позивача про стягнення цієї суми є законними і обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області (ідентифікаційний номер 23413087) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8 897 (вісім тисяч вісімсот дев'яносто сім) гривень 55 копійок.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 03 вересня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.