Рішення

від 05.09.2013 по справі 901/2398/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2013 Справа № 901/2398/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський авторемонтний завод ім. Куйбишева», м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

до відповідача Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

до відповідача Фонду майна Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

про визнання права власності

Суддя Янюк О.С.

Представники:

від позивача - Попкова Є.А. (довіреність від 18.07.2013 б/н);

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: 22.07.2013 Публічне акціонерне товариство «Сімферопольський авторемонтний завод ім. Куйбишева» (далі - позивач, ПАТ «САРЗ ім. Куйбишева») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (далі - відповідач-1, ВК СМР) та Фонду майна Автономної Республіки Крим (далі - відповідач-2, ФМ АРК) про визнання за позивачем права власності на склад-магазин у цілому, який розташований за адресою: вул. Телегіна, буд. 16-б у м. Сімферополь, загальною площею забудови 138 кв. м, а саме: під основною будовою 135 кв. м та під допоміжними спорудами 2,5 кв. м, у т.ч. нежилі приміщення: літ. «А» - основне, площею 83,7 кв. м; літ. «А1» - прибудова, площею 30,5 кв. м; літ. «А2» - прибудова, площею 18,0 кв. м; літ. «а» - тамбур, площею 2,9 кв. м; загальною нежилою площею 104,6 кв. м.

Позовні вимоги обґрунтовує ст. 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на невизнання відповідачем-1 права власності на зазначене майно, шляхом не надання позивачу відповідного свідоцтва про право власності.

Ухвалою суду від 24.07.2013 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 05.09.2013.

Відповідач-2 явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, проте до початку судового засідання надіслав на адресу суду клопотання у якому просить розглянути зазначену справу без участі його представника, яку суд визнав за можливе задовольнити (а.с. 209).

Відповідач-1 явку свого повноважного представника у судове засідання також не забезпечив, проте, до початку судового засідання надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду у зв'язку із знаходженням представника, якому доручено представляти інтереси відповідача за зазначеною справою, у черговій відпустці (а.с. 210-212).

Розглянувши заявлене клопотання, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 22 ГПК України, суд зазначає, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що у даному випадку відповідач-1 не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Проте, жодного доказу, які б вказували на неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника відповідачем-2 надано суду не було.

До того ж, явка представника відповідача обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач-1 не скористався та відзиву на позов не надав.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників відповідача-1 та -2 на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Під час судового засідання позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 213-215), у якій просить визнати за ПАТ «САРЗ ім. Куйбишева» право на склад-магазин у цілому, за адресою: м. Сімферополь, вул. Телегіна, 16-б, у складі: нежиле приміщення загальною площею 104,6 кв. м, розміщеного у літ. «А» - основне, літ. «А1» - прибудова, літ. «А2» - прибудова, літ «а» - тамбур; споруди, навіс літ. «а1», яку суд, на підставі ст. 22 ГПК України, визнав за можливе прийняти та розглядати зменшені позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, з урахуванням їх зменшення, та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 08.08.2013 надав суду усні та письмові пояснення щодо даного спору (а.с. 182-183). Так, зокрема, зазначив, що згідно акту приймання-передачі державного майна від 16.11.1998 у власність позивача був переданий склад-магазин (інв. № 17а). Ураховуючи зазначене, просить виключити ФМ АРК з числа відповідачів та у задоволенні позову до останнього відмовити.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до п. 1.2 Статуту ПАТ «САРЗ ім. Куйбишева», державна реєстрація якого проведена державним реєстратором ВК СМР АРК за № 18821050006001796 (а.с. 13-34, 36-37) Відкрите акціонерне товариство «Сімферопольський авторемонтний завод ім. Куйбишева» (ідентифікаційний код 03112774) засноване відповідно до наказу ФМ АРК від 12.04.1996 № 454 (державна реєстрація проведена 26.04.1996) шляхом перетворення Державного підприємства «Сімферопольський авторемонтний завод ім. Куйбишева» у Відкрите акціонерне товариство згідно Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» та Указу Президента України від 26.11.1994 № 699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів». У відповідності до рішення загальних зборів акціонерів від 18.11.2011 змінено найменування акціонерного товариства з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство. ПАТ «САРЗ ім. Куйбишева» є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський авторемонтний завод ім. Куйбишева» у зв'язку зі зміною повного найменування останнього з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

13.11.1998 між ФМ АРК та Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольський авторемонтний завод ім. Куйбишева» складений та підписаний без зауважень акт приймання-передачі державного майна, що передається ФМ АРК у власність ВАТ «Сімферопольський авторемонтний завод ім. Куйбишева», утвореного у відповідності до наказу від 12.04.1996 № 454 (а.с. 39-43). Із змісту п. 1.16 акту вбачається, що у власність позивачу був переданий склад-магазин за інв. № 17а та вартістю 16 576,00 грн.

Крім того, із змісту журналу-ордеру і відомості по рахунку 10 «Основні засоби» за грудень 2012 року вбачається, що «склад-магазин 17а 112» є одним із матеріальних активів позивача, який останній утримує з метою використання його у процесі здавання в оренду іншим особам (а.с. 65-83, 176).

З метою отримання відповідного свідоцтва про право власності на зазначений об'єкт позивач звернувся до ВК СМР АРК із заявою, у відповідь на яку відповідач-1 надіслав позивачу копію листа Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» від 05.09.2011 № 9363/5 (а.с. 45-47). У листі зазначено, що у зв'язку з неможливістю ідентифікації об'єкта складу-магазина під інв. № 17а, зазначеного у переліку акта прийому-передачі державного майна, що передається ФМ АРК у власність ВАТ «Сімферопольський авторемонтний завод ім. Куйбишева», та у зв'язку із тим, що у рішення суду від 15.07.2008 у справі № 2-4/1615-2008 вказаний об'єкт не значиться у складі майна позивача, інформує, що питання про приналежність та ідентифікації об'єкта необхідно вирішувати у ФМ АРК, а питання про право власності на основний літер «А» загальною площею 104,6 кв. м, який розташований за адресою вул. Телегіна, 16б в м. Сімферополі, необхідно вирішувати у судовому порядку.

Вважаючи, що ВК СМР АРК таким чином не визнає наявне у позивача право власності на спірний об'єкт, останній звернувся із відповідним позовом до суду.

Ураховуючи зазначене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

Із матеріалів справи вбачається, що після передачі відповідачем-2 позивачу об'єкта - складу-магазину під інвентарним номером 17а, вказаного у переліку акта прийому-передачі державного майна, зазначений об'єкт неможливо ідентифікувати. Вказане створює перешкоди у реєстрації права власності на майно у реєстраційних органах. Доказів усунення зазначених перешкод відповідачем-2 суду надано не було, а тому суд розцінює зазначене як не визнання останнім вказаного права на Майно.

Отже, об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Як зазначалось вище та не заперечується сторонами, склад-магазин за інвентарним номером 17а був переданий позивачу у власність за відповідним актом прийому-передачі.

Відповідно до довідки від 27.07.2011 № 456ж, виданої КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», домоволодінню без номера присвоєна адреса по вул. Телегіна, 16б у м. Сімферополі (а.с. 59). Доказів того, що зазначена адреса присвоєна іншому об'єкту, а не спірному майну, сторонами суду надано не було.

Із змісту технічного паспорту, складеного КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» вбачається, що призначення об'єкту, розміщеного за адресою: м. Сімферополь, вул. Телегіна, 16б, є склад-магазин загальною площею 104,6 кв. м, який складається з: літ. «А» - склад-магазин (рік побудови до 1960 року), літ. «А1» - прибудова, літ. «А2» - прибудова, літ. «а» - тамбур, літ. «а1» - навіс (а.с. 216-219). Як зазначалось вище, склад-магазин є одним із матеріальних активів позивача, який останній утримує з метою використання його у процесі здавання в оренду іншим особам.

Крім того, як вбачається із змісту листа управління з питань земельних відносин Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим від 31.07.2013 № 3456/36.01-18, земельна ділянка, на якій розташований склад-магазин за адресою: вул. Телегіна, 16б в м. Сімферополі, рішенням міської ради у власність чи у користування не передавалась (а.с. 175).

Підсумовуючи викладене, та ураховуючи те, що у позивача наявні докази на підтвердження факту приналежності йому спірного майна на праві власності, які іншими сторонами спростовані не були, зокрема, відповідачем-1, суд вважає за можливе позов задовольнити.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, зокрема, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 182 ЦК встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК).

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно із п. 8.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (у редакції, чинній на час звернення із відповідною заявою), встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування.

Отже, ВК СМР АРК, здійснюючи оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі № 16/255 та від 13.02.2012 у справі № 13/479 та 11/188.

Підсумовуючи викладене, суд вважає помилковими вимоги позивача до відповідача-1 щодо визнання права власності на спірне майно.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Сімферопольський авторемонтний завод ім. Куйбишева» право власності на нерухоме майно - склад-магазин у цілому, який розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Телегіна, 16-б, у складі: нежилого приміщення загальною площею 104,6 кв. м, розміщеного у літ. «А» - основне, літ. «А1» - прибудова, літ. «А2» - прибудова, літ. «а» - тамбур; споруди, навіс літ. «а1».

Повне рішення складене 06.09.2013.

Суддя О.С.Янюк