Рішення

від 02.09.2013 по справі 910/11776/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11776/13 02.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» доТовариства з обмеженою відповідальністю «БОСКО Дніпро» простягнення 131 025,90 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Грищенко Ю.В. від відповідача:Горобець О.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» (надалі - ТОВ «БФ Груп») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОСКО Дніпро» (надалі - ТОВ «БОСКО Дніпро») про стягнення 131 025,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №4-11/10-11 від 10.11.2011 р. позивач надав послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 123 309,72 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 425,62 грн. та 3% річних у розмірі 1 290,53 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.07.2013 р.

В судовому засіданні 22.07.2013 р. судом оголошувалась перерва до 02.09.2013 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та докази часткового погашення відповідачем суми основної заборгованості, позовні вимоги з урахування часткової сплати боргу підтримав.

В судове засідання представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги визнав.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2011 р. між ТОВ «БОСКО Дніпро» (сторона-1) та ТОВ «БФ Груп» (сторона-2) було укладено договір №4-11/10-11 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку визначеному чинним законодавством України та на умовах договору, сторона-2 зобов'язується за завданням сторони-1 надавати послуги із розташування та забезпечення функціонування пункту продажу спортивного одягу торговельної марки «Bosco» (об'єкт інфраструктури) сторони-1 в Терміналі «F», з метою провадження ним власної господарської діяльності, а сторона-1 зобов'язується приймати та оплачувати стороні-2 за надані послуги протягом строку договору.

Згідно з п. 2.1 Договору вартість послуг за договором визначена та погоджена сторонами виходячи з їх обсягу та є сумою, яка складає не менше 41 040,00 грн. включно з податком на додану вартість на місяць та сплачується протягом строку договору. На дату укладення договору сума винагороди в еквіваленті складає 5 142,41 дол. США, згідно офіційного обмінного курсу на останній робочий день, що передував даті укладення договору.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що сторона-1 сплачує винагороду на поточний рахунок сторони-2 протягом 5 робочих днів, починаючи від дати початку кожного місяця, на підставі відповідних рахунків.

Відповідно до п. 6.5 Договору він може бути розірваний на вимогу сторони достроково у випадках: невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором; або за рішенням строни-1 без обов'язкового зазначення причин розірвання. У таких випадках, ініціююча сторона письмово повідомляє про це іншу сторону за 60 календарних днів до передбачуваної дати розірвання договору, що має наслідком припинення зобов'язань за договором та проведення між сторонами остаточних розрахунків до відповідної дати розірвання. У випадку розірвання договору в порядку, визначеному цим пунктом, оформлення сторонами факту відповідного розірвання не передбачено.

На виконання умов Договору у період з січня по березень 2013 року позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 123 309,75 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг №42 від 31.01.2013 р., №111 від 28.02.2013 р. та №200 від 31.03.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 123 309,75 грн.

Договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи (акти надання послуг №42 від 31.01.2013 р., №111 від 28.02.2013 р. та №200 від 31.03.2013 р.) вбачається, що позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 123 309,75 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.4 Договору та рахунків, виставлених на оплату наданих послуг, грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане протягом 5 робочих днів, починаючи від дати початку кожного місяця, на підставі відповідних рахунків.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 123 309,75 грн. , а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.1 Договору та дату отримання відповідачем продукції, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 123 309,75 грн.

В судовому засіданні 02.09.2013 р. представником позивача надано банківські виписки з рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідачем у період з 11.07.2013 р. по 30.08.2013 р. було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 89 309,75 грн.

При цьому, позовну заяву №13-351 від 18.06.2013 р. позивачем було подано до суду 19.06.2013 р., що підтверджується штампом канцелярії господарського суду міста Києва, а відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 89 309,75 грн. у період з 11.07.2013 р. по 30.08.2013 р., тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 89 309,75 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «БФ Груп» про стягнення з ТОВ «БОСКО Дніпро» заборгованості у розмірі 34 000,00 грн. (123 309,75 грн. - 89 309,75 грн.) є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 425,62 грн. та 3% річних у розмірі 1 290,53 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у період з 15.01.2013 р. по 17.06.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.4 Договору за затримку розрахунку, сторона-1 сплачує стороні-2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період порушення, від суми належного до сплати платежу (грошового зобов'язання) за кожний день затримки. Крім того, сторона-1 зобов'язана повернути суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 425,62 грн. та 3% річних у розмірі 1 290,53 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «БОСКО Дніпро» на користь ТОВ «БФ Груп» заборгованості у розмірі 34 000,00 грн., пені у розмірі 6 425,62 грн. та 3% річних у розмірі 1 290,53 грн.

Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 89 309,75 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БОСКО Дніпро» (01024, м. Київ, вул. Хрещатик, 17; ідентифікаційний код 36925361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, 27; ідентифікаційний код 36077146) заборгованість у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп., пеню у розмірі 6 425 (шість тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 1 290 (одна тисяча двісті дев'яносто) грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 2 620 (дві тисячі шістсот двадцять) грн. 52 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 89 309,75 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий