Рішення

від 04.09.2013 по справі 919/868/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року справа № 919/868/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Коцюбі Д. С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м .Севастополь, 99011)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Техсприяння"

(вул. Фадєєва, 1 "Б", кв. 23, м. Севастополь, 99057)

(пр. Гагаріна, буд 6. кв. 6, м. Севастополь, 99000)

про стягнення заборгованості у розмірі 56 625,84 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -Бекетової Н.С - представник, довіреність б/н від 29.12.2012;

відповідач - Багнюка Ю. Є - директор, наказ №4 від 28.09.2011, довідка з ЄДРПОУ, паспорт серії АР 218218 виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 20.01.2000.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Техсприяння" (далі -відповідач) про стягнення 65 180,22 грн., з яких: заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2013 по 3.06.2013 в розмірі 7 883,31 грн., 30% річних в сумі 445,78 грн., пеня - 225,29 грн., штраф за прострочення сплати орендної плати 56 625,84 грн., та розірвання договору оренди посилаючись на невиконання останнім умов договору № 7/10 від 09.11.2011 року оренди нерухомого майна щодо розрахунку з орендних платежів.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував стосовно позовних вимог, просив в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Справа розглядалась у судових засіданнях 21.08.2013 року, 27.08.2013 року та 03.09.2013 у судовому засіданні було оголошено перерву до 04.09.2013 року.

У судовому засіданні 04.09.2013 представник позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою в ході судового розгляду суми заборгованості, просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 56 625,84 грн та судові витрати по справі.

Зазначена заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона приймається судом, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 56 625,84 грн., в межах якої розглядається спір.

У судовому засіданні 04.09.2013 представник позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про припинення провадження у справі в частині розірвання договору оренди № 7/10 від 09.11.2011 року на вбудовані нежилі приміщення підвалу (з № ІІ-1 по № ІІ-5) загальною площею 114,80 кв.м. розташованих у жилому будинку, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Мічуріна, 3, який укладений між територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольською міською Радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Техсприяння", а також в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Техсприяння" звільнити нерухоме майно - вбудовані нежилі приміщення підвалу (з № ІІ-1 по № ІІ-5) загальною площею 114,80 кв.м. розташованих у жилому будинку, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Мічуріна, 3 та передати їх за актом приймання - передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Крім того представник позивача у судовому засіданні зазначила що просить суд, стягнути з відповідача штраф у розмірі 56 625,84 грн та витрати зі сплати судового збору, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача стосовно заяви позивача про припинення провадження у справі в частині позовних вимог та стосовно заяви про зменшення позовних вимог не заперечував, щодо штрафу просив його зменшити з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву, стосовно сплати судового збору не заперечував.

Крім викладеного судом встановлено, що 09.11.2011 року між сторонами укладений договір оренди нерухомого майна № 7/10 (далі -договір) (а.с 10-12).

Відповідно до пункту 1.1 договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані нежилі приміщення підвалу (з № ІІ-1 по № ІІ-5) загальною площею 114,80 кв.м розташованих у жилому будинку, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Мічуріна, 3, які знаходяться на балансі КП РЕП - 17, (надалі -об'єкт оренди).

Вартість вбудованих нежилих приміщень площею 115,1 кв.м. (у тому числі вбудовані нежилі приміщення підвалу (з № ІІ-1 по № ІІ-5) загальною площею 114,80 кв.м розташованих у жилому будинку), складає, згідно незалежної оцінки, станом 31 березня 2009 року-210 200,00 грн (двісті десять тисяч двісті) гривень (без врахування НДС) (Додаток 1).

Пунктом 3.2 договору визначено, що з листопада місяця 2011 року орендна плата складає 1 572,94 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві) гривні 94 копійки за місяць оренди і перераховуються орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 33213870700001, в ДУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЗКПО 23895637, код платежу 22080400.

Згідно з пунктом 3.3 договору, розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

За умовами договору (підпункт 4.4.3 пункту 4.4 договору) орендар зобов'язався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з використанням об'єкту оренди у тому числі сплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Сторони домовились, що договір діє з моменту підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору строком до 20 січня 2015 року.

Згідно із пунктом 8.5 договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 цього договору, орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків пеню у розмірі 200% від облікової ставки Національно банку України, яка діє на період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 8.6 договору сторони встановили, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати понад 30 календарних днів, орендодавець має право вимагати, а орендар зобов'язаний оплатити на користь орендодавця зверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 8.7 договору, у разі прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більше ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штрафу у сумі, що рівна трьохкратному розміру річної орендної плати за договором.

Надання майна в оренду за договором позивачем підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі орендованого майна від 09.11.2011, підписаним обома сторонами без зауважень (а.с 12) та розрахунком заборгованості, який був доданий до позовної заяви (а.с 8-9).

Натомість, відповідач умови договору порушив: орендну плату вносив несвоєчасно і не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 01.02.2013 по30.06.2013 року у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 7 883,31 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір оренди, згідно до положень статті 283 Господарського кодексу України, а також приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 56 625,84 грн.

Відповідно до частини першої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки та частини другої цієї ж статті у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, крім того матеріали справи не містять доказів завдання збитків іншим учасникам господарських відносин.

Крім того, відповідачем було сплачено суму основного боргу, пеню, 30% річних, що компенсувало позивачу усі його втрати.

У зв'язку з цим, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі- 1 700,00 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 1 700,00грн.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону), а за подання вимоги немайнового характеру - у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (підпункт 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону).

За приписами частини третьої статті 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", зокрема визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 становить 1147,00 грн.

Враховуючи вищевикладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір встановлений Законом України „Про судовий збір", - в сумі 4 014,50 грн, тобто одна майнова вимога (що становить 1,5% розміру мінімальної заробітної плати) та дві немайнові вимоги розірвання договору оренди (1 розмір мінімальної заробітної плати) (зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди).

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техсприяння" (вул. Фадєєва, 1 "Б", кв. 23, м. Севастополь, 99057, пр. Гагаріна, буд 6. кв. 6, м. Севастополь, 99000, ідентифікаційний номер 32213255, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул Луначарського, 5, на р/р місцевого бюджету м. Севастополя № 33213870700001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509; код ЄДРПОУ - 38022717, код платежу 22080400) штраф у розмірі 1 700,00 грн та компенсацію по сплаті судового збору у розмірі 4 014,50 грн.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4 . Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.09.2013

Суддя О.С. Грицай