Рішення

від 02.09.2013 по справі 910/11507/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11507/13 02.09.13

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мультисервісна

мережа»

Про стягнення 68 219, 76 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Боженко Д.Є. - по дов. №155/1/19-598 від 05.02.2013р.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мультисервісна мережа» 68 219, 76 грн., із яких: 59 722. 80 грн. основний борг, 6 932, 41 грн. - пеня, 172, 04 коп. - інфляційні. 1 392, 51 грн. - 3% річних та розірвання договору про встановлення сервітуту №10-С/035 від 01.10.2011р. укладеного між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. порушено провадження у справі №910/11507/13 та призначено її до розгляду на 10.07.2013р.

02.08.2013р. через відділ діловодства господарського суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 8 352,78 грн. заборгованості, з яких: 6788,23 грн. - пені, 172,04 грн. - інфляційні нарахування та 1444,98 грн. - 3% річних. В частині позовних вимог про розірвання договору про встановлення сервітуту №10-С/035 від 01.10.2011р. укладеного між сторонами, просить провадження у справі припинити у зв»язку із відмовою від позовних вимог в цій частині.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.08.2013 р. справу № 910/11507/13 за позовом 910/11507/13 за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультисервісна мережа" про стягнення 68 219,76 грн. та розірвання договору, передано для розгляду судді Борисенко І.І. у зв'язку з знаходженням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.13р. суддею Борисенко І.І. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 02.09.2013р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.08.13р. справу № 910/11507/13 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з її виходом з відпустки.

Позивач в судовому засіданні 02.09.2013р. позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 352,78 грн. заборгованості, з яких: 6788,23 грн. - пені, 172,04 грн. - інфляційні нарахування та 1444,98 грн. - 3% річних. підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 02.09.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалах суду не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу суду про порушення провадження у справі представник відповідача отримав 25.06.2013р., ухвалу від 10.07.2013р. відповідно 15.07.2013р., ухвалу суду від 05.08.2013р. - 09.08.2013р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про порушення провадження у справі від 21.01.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. М.Тимошенко, 2-3 гурт. яка згідно матеріалів справи є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 02.09.2013р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.10.2011р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська мультисервісна мережа» (далі відповідач) укладено договір про встановлення сервітуту №10-С/035.

Відповідно до умов даного договору позивач надав відповідачу обмежене право користування житловими та нежитловими будівлями комунальної власності для розміщення відповідачем своїх телекомунікаційних мереж в Дарницькому, Печерському та Оболонському районах м. Києва, за адресами визначених в додатку № 1 до Договору.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що загальний розмір плати за користування будинками згідно Договору становить 9556,80 грн., в т. ч. 20% ПДВ 1592,80 грн., за один календарний місяць, яка сплачується до 15 числа місяця за поточний місяць.

01.01.2013р. між сторонами була підписана додаткова угода до договору, відповідно до якої сторони встановили плату по договору в розмірі 10 033. 20 грн., в т.ч. ПДВ 1 672, 00 грн., за один календарний місяць, яка сплачується до 15 числа місяця за поточний місяць на повний обсяг обумовлених договором платежів.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі та своєчасно здійснено плату за користування будинками, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 59 722,80 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що загальний розмір плати за користування будинками згідно Договору становить 9556,80 грн., в т. ч. 20% ПДВ 1592,80 грн., за один календарний місяць, яка сплачується до 15 числа місяця за поточний місяць.

01.01.2013р. між сторонами була підписана додаткова угода до договору, відповідно до якої сторони встановили плату по договору в розмірі 10 033. 20 грн., в т.ч. ПДВ 1 672, 00 грн., за один календарний місяць, яка сплачується до 15 числа місяця за поточний місяць на повний обсяг обумовлених договором платежів.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за користування майном, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.12.2012р. по 31.05.2013р., яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 59 722,80 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що суму основного боргу відповідач погасив, тому позовні вимоги в цій частині не розглядаються.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку платежу в с умі 6 788, 23 грн., 172 04 грн. - інфляційних та 1444, 98 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1444,98 грн. та 172,04 грн. - інфляційні нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору №10-С/035 від 01.10.2011 сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо сплати платежів у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п.5.1 договору).

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті платежів по договору своєчасно та в повному обсязі відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п.5.1 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 6 788, 23 грн.

Представником позивача подана заява про відмову від позовних вимог в частині розірвання договору про встановлення сервітуту №10-С/035 від 01.10.2011р. укладеного між сторонами.

Розглянувши заяву представника про відмову від позову в частині розірвання договору про встановлення сервітуту №10-С/035 від 01.10.2011р., перевіривши повноваження представника на підписання даної заяви, суд вважає, що заява не суперечить діючому законодавству та не порушує інтереси інших осіб, тому приймається судом, що у відповідності до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою припинення провадження у справі в частині розірвання договору про встановлення сервітуту №10-С/035 від 01.10.2011р.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультисервісна мережа" (04665, м. Київ, вул. Богатирська, 3В, код ЄДРПОУ 35523832 ) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"(м. Київ, вул. Володимирська, 51А. код ЄДРПОУ 03366500) 6788 грн. 23 коп. - пені, 172 грн. 04 коп. - інфляційні, 1444 грн. 98 коп. - 3% річних, 1720 грн. 50 коп. судового збору.

В частині вимог про розірвання договору про встановлення сервітуту №10-С/035 від 01.10.2011р. провадження у справі припинити.

Після набрання рішенням в законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.09.2013р.

СуддяТрофименко Т.Ю.