Ухвала

від 04.09.2013 по справі 805/9764/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Дмитрієв В.С.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року справа №805/9764/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі № 805/9764/13-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального лікувально-профілактичного закладу «Дитяча міська стоматологічна поліклініка м. Донецька» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені в сумі 23163,95 грн.,

Позивач 05.07.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального лікувально-профілактичного закладу «Дитяча міська стоматологічна поліклініка м. Донецька», мотивуючи свої вимоги тим, що в порушення вимог частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій. У зв'язку з несплатою відповідачем санкцій за 2012 рік була нарахована пеня. З огляду на зазначене просив суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 22866,90 грн. та пеню у розмірі 297,05 грн., всього 23163,95 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та зазначає, що відповідачем не виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Комунальним лікувально-профілактичним закладом «Дитяча міська стоматологічна поліклініка м. Донецька» надано до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік від 13.02.2013 року, у якому зазначено наступні дані: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 142 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 5; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 6; фонд оплати праці штатних працівників - 3247,10 тисяч гривень; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 22866,90 грн. (а.с. 9).

На підставі наведеного звіту позивачем здійснено розрахунок суми по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012 році, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій складає 22866,90 грн., сума пені - 297,05 грн. Вказані розрахунки здійсненні із показником кількості нестворених робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів - 1 особа (а.с. 7, 8).

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі та визначено коло нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року) Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (надалі - Закон України № 875), саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Стаття 19 Закону № 875 встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону № 875, підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно матеріалів справи на підприємстві повинно бути працевлаштовано 6 інвалідів, а фактично працювало 5. Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Дитяча міська стоматологічна поліклініка м. Донецька» протягом 2012 року інформував Донецький міський центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність вакансій для інвалідів за формою № 3-ПН (а.с. 26-37).

Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що відповідачем повністю виконано покладений на нього обов'язок по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення таких робочих місць, а тому відсутня вина відповідача як підстава для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, оскільки відповідачем щомісячно направлялись до Донецького міського центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН з наданням відомостей про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

В мотивувальній частині постанови Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року у справі № 21-81а13 визначено: «Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 18 Закону № 875-ХІІ працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись».

За приписами ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у справі № 805/9764/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі № 805/9764/13-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального лікувально-профілактичного закладу «Дитяча міська стоматологічна поліклініка м. Донецька» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені в сумі 23163,95 грн. - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Юрко

А.А. Блохін