Постанова

від 29.07.2013 по справі 804/9202/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 р. Справа № 804/9202/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Орлові О.В.

за участю:

представник позивача Гіневська Н.Ю.

представник позивача Товстий К.А.

представник відповідача Мадалиць В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Металург-Південь» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Металург-Південь» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28.02.2013 р. №0000272204 повністю.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення противоправними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача в судове засідання з'явився, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Металург-Південь» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 29.01.2003 р.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість TOB «Промислова компанія «Металург-Південь», під час здійснення взаємовідносин з TOB «ВІСАН» за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складений Акт № 367/224/32350660 від 11.02.2013 р., в якому зазначені наступні порушення:

1. не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій TOB «ПК Металург Південь» по ланцюгу з постачальником TOB «Вісан» за період лютий 2011 року.

2. в порушення пункту п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), підприємством у лютому 2011 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на суму 150 842 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у лютому 2011 року на суму 150842 грн.

На підставі зазначених порушень податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000272204 від 28.02.2013 р.

Не погоджуючись з актом перевірки, позивач направив відповідачу заперечення від 18.02.2013 р. вих. № ПКМЮ-18/02-2013, але не приймаючи до уваги пояснення Позивача та додаткові докази правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відповідач направив позивачу податкове повідомлення - рішення від 28.02.2013 р. № 0000272204 за формою «В4» про порушення позивачем п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 150 842 грн.

17.05.2013 р. позивач направив скаргу вих. № ПКМЮ-17/05-2013 на зазначене податкове повідомлення-рішення контролюючому органу вищого рівня - Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

За результатами розгляду скарги Державна податкова служба у Дніпропетровській області направила позивачу рішення № 1983/10/10-25 від 08.05.2013 р. про результати розгляду скарги, яким відмовила в задоволенні скарги, залишивши без змін податкове повідомлення-рішення.

Зазначене рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишено без змін Міністерством доходів і зборів України в рішенням про розгляд скарги від 03.06.2013 р. № 4038/6/99-99- 10-01-15.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді Позивач мав господарські відносини з підприємством ТОВ «ВІСАН» (код ЄДРПОУ 32742814).

14.07.2010 р. Позивач уклав договір № 14-07/01 від 14.07.2010 р. з TOB «ВІСАН» (код ЄДРПОУ 32742814) про постачання вугілля антрацит марки А сорт АО фракції 25-50 мм, за яким TOB «Промислова компанія «Металург - Південь» - покупець, а TOB «ВІСАН» - продавець.

Згідно договору купівлі-продажу №14-07/01 від 14.07.2010, додаткової угоди від 25.01.2011, додатку №5 від 01.02.2011 до договору, видаткових та податкових накладних Позивач придбав у TOB «ВІСАН» 1497,2 т антрациту (марка АО) на суму 1497800,00 грн., в т.ч. ПДВ 150842.00 грн. Сплата за товар здійснювалась на розрахунковий рахунок продавця.

З матеріалів справи вбачається, що до перевірки надано акт приймання - здачі вугільної продукції від 28.02.2011 з переліком залізничних накладних. Також надано документи (договір з додатковими угодами, накладні та податкові накладні, акт виконаних робіт) на підтвердження факту отримання від ПП «Лекс Транс» послуг з перевезення вугілля на території України (на ділянці станція Ровеньки Донецької залізниці - Тополі екс.) та Росії (на ділянці станція Соловей - Ясна Поляна екс.). До перевірки надано вантажні митні декларації, згідно з якими: одержувач вугілля - ВАТ «Косогорський металургійний завод» (м. Тула); особа, відповідальна за фінансове врегулювання - TOB «ПК «Металург-Південь»; місце поставки - RU Ясна Поляна.

Матеріалами справи підтверджується, що договір сторонами виконано в повному обсягу. Згідно п.п. 1.1. та 3.3. Договору покупець прийняв товар, а продавець передав товар, що підтверджується актом прийому - передачі від 28.02.2011 p., а також повністю оплатив його вартість (платіжне доручення № 728 від 17.12.2010 p., платіжне доручення № 766 від 21.01.2011 p., платіжне доручення № 797 від 14.02.2011 p., платіжне доручення № 110 від 28.02.2011 p.).

Відповідно до ст.ст. 187, 198, 200, 201, 203 Податкового Кодексу України Позивачем повністю дотримано податкове законодавство щодо додержання дати виникнення податкового зобов'язання, законно використано право на податковий кредит, отримано податкові накладні № 45 від 21.01.2011 р. на суму 500000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 83333,33 грн., № 58 від 11.02.2011 р. на суму 355850,00 грн., у т.ч. ПДВ - 59308,33 грн., № 77 від 14.02.2011 р. на суму 544150,00 грн., у т.ч. ПДВ - 90691,67 грн., № 108 від 21.02.2011 р. на суму 5050,00 грн., у т.ч. ПДВ - 841,67 грн., що є невід'ємною частиною договору та звітності підприємства.

В ході перевірки податковим органом було використано Акт Ленінської МДПІ м. Луганськ № 594/16/32742814 від 20.04.2011 р. про результати камеральної перевірки ТОВ «ВІСАН» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за лютий 2011 р.

Так, на підставі викладеного в зазначеному акту податковим органом, що проводив перевірку зроблено висновок про відсутність об'єкту оподаткування ПДВ операцій з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями у лютому 2011 року, у розумінні статті 185 Податкового кодексу України та про те. що зазначені правочини відповідно до вимог частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними і на підставі статті 215 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За вказаним фактом Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська зробила висновок про те, що господарські операції (поставка антрациту) з поставки по ланцюгу TOB «ВІСАН» - TOB «ПК «Металург-Південь» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів і не спричиняють реального настання правових наслідків, та про завищення товариством розміру податкового кредиту з ПДВ у лютому 2011 року на 150842,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду; що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в лютому 2011 року на 150842,00 грн.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

3. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

4. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

5. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

6. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

7. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

8. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний дравочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставини, які свідчать про умисел Позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Натомість, позивачем документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих послуг, що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем надано всю первинну документацію на підтвердження реальності укладених угод.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача.

Крім того, судом були досліджені первинні документи, надані позивачем в обґрунтування правомірності формування у перевіряємому періоді податкового кредиту та складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Вказані первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за № 88), отже, підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку позивача.

Таким чином, позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинених правочинів з придбання товарів (послуг).

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання товару, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності настання правових наслідків.. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що відсутність у контрагента Позивача TOB «ВІСАН» устаткування, складських приміщень, відсітність за місцезнаходженням (при цьому подана декларація та сплачено ПДВ), а також прийняття рішення про ліквідацію є єдиною підставою для нього, щоб зробити висновок про нікчемність правочину № 14-07/01 від 14.07.2010 р. з TOB «ВІСАН» про постачання вугілля антрацит марки А сорт AO фракції 25-50мм.

Суд зазначає, що господарської діяльності Позивача - оптова торгівля, контрагента TOB «ВІСАН» - оптовий продаж товарів, які і придбало TOB «Промислова компанія «Металург- Південь», не передбачає обов'язкової наявності складських приміщень та транспортних засобів, з огляду на те, що в п. 3.1. договору № 14-07/01 від 14.07.2010 р. транспортування здійснюється Покупцем, а продаж товару відбувався на умовах FSA - станція відправлення. Доказом зазначеного є транспортні накладні від 10.02.2011 р., 11.02.2011 р. та 21.02.2011 р.. копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, підтвердженням виконання умов договору Сторонами, є подальший експорт товару, що підтверджується вантажно-митними деклараціями № 000434 від 10.02.2011р., № 000456 від 11.02.2011 р. та № 000561 від 21.02.2011 р., копії яких також містяться в матеріалах справи.

Позивач в своєму позові зазначив, згідно даних бухгалтерського та податкового обліку Позивач не є виробником товарів та добувачем копалин, на дати експорту товару, придбаного у TOB «ВІСАН», не мав запасів зазначеного товару, а тому не міг експортувати інший товар, ніж придбаний за договором у TOB «ВІСАН».

Також, Відповідач також не прийняв до уваги надані Позивачем документи - акт звірки розрахунків TOB «ВІСАН» з бюджетом за період з 01.01.2011 року по 01.06.2011 рік від 09.06.2011 року, податкові декларації з ПДВ за лютий 2011 року, платіжне доручення № 58 від 28.03.2011 р. про сплату ПДВ TOB «ВІСАН», що взагалі на думку позивача спростовує його вину щодо завищення відшкодування ПДВ у зв'язку з ненадходженням зазначених сум до Державного бюджету України, так як ПДВ було сплачено контрагентом в повному обсязі.

Проте, ніяких належних доказів спростування цих обставин Відповідачем до суду не надано.

Відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд зазначає, що 01.08.2011 р. Відповідачем був складений акт № 1765/235/32350660 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (звітних) періодів за квітень 2011 року. Даним актом визнано нікчемним договір № 14-07/01 від 14.07.2010 року, укладений між Позивачем та TOB «ВІСАН», знято 324391,8 грн податкового кредиту по податковим накладним, виписаними TOB «ВІСАН» за січень 2011 року у сумі 83333,33 грн., за лютий 2011 року у сумі 150841,67 грн. та за березень 2011 року у сумі 90216,80 грн. по поставкам товару. А також, підтверджено суму бюджетного відшкодування за квітень 2011 року у розмірі 1 119 230,2 грн. Податкове повідомлення-рішення, виписане на підставі зазначеного акту, оспорювалося Позивачем в судовому порядку.

27.06.2012 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд виніс Постанову, якою задовольнив позов TOB «Промислова компанія «Металург-Південь», скасував податкові повідомлення-рішення. В мотивувальній частині рішення зазначено, що «З наведеного, суд приходить до висновку, що посилання відповідача у акті перевірки на відсутність права у позивача формувати податковий кредит по правовідносинам з TOB «ВІСАН» у зв'язку з несплатою ПДВ контрагентом позивача - TOB «ВІСАН» є безпідставними та неправомірними, прийнятими з порушенням норм Конституції України та Податкового кодексу України, є такими, що спростовуються вищенаведеними дослідженнями судом первинних документів, які свідчать про реальність здійснення позивачем господарських операцій за вищевказаним договором та з контрагентом позивача - TOB «ВІСАН»» (арк. 13 Постанови). Таку саму позицію підтримав Апеляційний суд по справі № 2а/0470/3459/12. Тому договір є законним та дійсним.

Податкове повідомлення-рішення № 0000272204 від 28.02.2013 р. також не відповідає Постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 2а/0470/3459/12, Ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а/0470/3459/12 від 14.02.2013 р., так як судами підтверджений податковий кредит Позивача у сумах 324 391,8 грн. та 1 079 210, 29 грн. за квітень 2011 року, а 150 842 грн. входять до них, що є преюдиційним фактом, тобто фактом, встановлений у судовому порядку, який уже сприймається як такий, що доведений і використовується в подальших діях.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, господарській справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Металург-Південь» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Металург-Південь» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28.02.2013 р. №0000272204 повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Металург-Південь» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1508 грн. 42 коп. (одна тисяча п'ятсот вісім гривень грн. 42 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 02 серпня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 02.08.13 СуддяВ.С. Парненко В.С. Парненко