Постанова

від 03.09.2013 по справі 813/5124/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року м. Львів № 813/5124/13-а

13 год. 19 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Надич М.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бобер А.М.;

відповідача: представник Сорока В.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Галицькі золотарі» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про скасування рішення про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Галицькі золотарі» (далі - ПП «Галицькі золотарі») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області (далі - Інспекція ПЗПС у Львівській області) про скасування рішення №0157 від 26.03.2013 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення №0157 від 26.03.2013 року неправильно було визначено суб'єкт відповідальності за порушення законодавства про рекламу, так як, ПП «Галицькі золотарі» не приймало жодного рішення про самовільне розміщення зовнішньої реклами на тротуарі за адресою: АДРЕСА_1 без погодження з органами місцевого самоврядування, адже взагалі не здійснює жодної господарської діяльності в приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, оскільки, це приміщення на підставі договору суборенди від 03.12.2010 року передано в користування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4). Також, на підставі ліцензійного договору від 05.01.2010 року, суборендарю було передано і право на використання знаку для товарів і послуг. Оскільки, позивач не розміщував зовнішньої реклами, не виготовляв та не розповсюджував рекламу, немає жодного відношення до цієї спеціальної конструкції, то відповідно і не мав можливості надання інформації про вартість реклами. Також, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що відповідачем в оскаржуваному рішенні було неправомірно визначено розмір адміністративно-господарської санкції за порушення законодавства про рекламу.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що на підставі подання Департаменту економічної політики Львівської міської ради №23/Р-3-304 від 30.01.2013 року, Інспекцією ПЗПС у Львівській області було складено протокол №0181 від 22.02.2013 року про порушення законодавства про рекламу та прийнято рішення №0157 від 26.03.2013 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, у якому зазначено, що підставою для застосування фінансових санкцій було самовільне встановлення відповідачем спеціальної конструкції зовнішньої реклами без погодження з органами місцевого самоврядування та неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами або виготовлення реклами. Також відповідач зазначив, що рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №0157 від 26.03.2013 року було винесено правомірно, оскільки, рекламувалась торгова марка «Галицькі золотарі», що належить позивачу. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного:

Відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України регулює Закон України «Про рекламу» № 270/96-ВР від 03.07.1996 року.

Відповідно до ст. 16 цього Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що Департаментом економічної політики Львівської міської ради винесено вимогу №23/Р-3-3892 від 26.12.2012 року про усунення самовільного розміщення реклами ПП «Галицькі золотарі» та надано термін на усунення вказаного правопорушення до 31.12.2012 року. Також, відповідно до п.9.4 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові письмово інформувати про виконання вимоги КП "Адміністративно-технічне управління".

Через невиконання вищевказаних вимог Департамент економічної політики Львівської міської ради направив на ім'я начальника Держспоживінспекції у Львівській області подання № 23/Р-3-304 від 30.01.2013 року про порушення ПП «Галицькі золотарі» Закону України «Про рекламу».

22.02.2013 року, за результатами розгляду подання №23/Р-3-304 від 30.01.2013 року, Інспекцією ПЗПС у Львівській області складено протокол №0181 про порушення законодавства про рекламу, а саме пункту 1статті 16 Закону України «Про рекламу».

Листом від 22.02.2013 року за №0928 Інспекція ПЗПС у Львівській області запропонувала ПП «Галицькі золотарі» в строк до 15.03.2013 року надати інформацію про вартість розміщеної реклами, розповсюдженої з порушенням вимог рекламного законодавства та пояснення по факту розміщення зовнішньої реклами

За наслідками розгляду питання по справі про порушення законодавства про рекламу Інспекцією ПЗПС у Львівській області на підставі протоколу №0157 від 26.03.2013 року прийнято рішення №0157 від 26.03.2013 року, згідно якого в порушення вимог пункту 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» керівництвом ПП «Галицькі золотарі» (АДРЕСА_2) прийнято рішення про самовільне розміщення зовнішньої реклами на тротуарі за адресою: АДРЕСА_1 без погодження з органами місцевого самоврядування та в порушення вимог пункту 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» не подано інформації щодо вартості розповсюдженої реклами або виготовлення реклами. Згідно даного рішення, за самовільне розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без погодження органами місцевого самоврядування, на ПП «Галицькі золотарі» накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. та зобов'язано сплатити штраф у зазначеному розмірі до державного бюджету Галицького району м. Львова

27.05.2013 року ПП «Галицькі золотарі» було подано скаргу до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів на вищевказане рішення, проте листом від 20.06.2013 року №2721-3-11/8 позивачу було відмовлено в задоволенні вимог, викладених у скарзі.

При вирішенні спору, суд враховує наступні вимоги законодавства.

Так, відповідальність за порушення законодавства про рекламу встановлена статтею 27 Закону України «Про рекламу», відповідно до якої особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінаруну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про рекламу» виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами; рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для іі виробництва та/або розповсюдження; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПП «Галицькі золотарі» не здійснює господарської діяльності в приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. (адреса самовільного розміщення зовнішньої реклами на тротуарі: АДРЕСА_1 - це вихід з протилежної сторони з магазину, юридична адреса, якого: АДРЕСА_2, що підтверджується викопіюванням з плану м. Львова). Приміщення на підставі договору суборенди від 03.12.2010 року передано у користування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4. Таким чином, не здійснюючи жодної господарської діяльності за вищевказаними адресами, позивач, відповідно не приймав і не міг приймати жодного рішення про самовільне розміщення зовнішньої реклами на тротуарі.

Про даний факт відповідача було повідомлено листом ПП «Галицькі золотарі» № 2 від 08.04.2013 року.

Оскільки, позивач не розміщував зовнішньої реклами на тротуарі за адресою: АДРЕСА_1, не виготовляв та не розповсюджував рекламу, не має жодного відношення до цієї спеціальної конструкції, то відповідно виключається будь-яка можливість надання ним інформації про вартість реклами, в зв'язку із відсутністю такої інформації у позивача.

Щодо обраного відповідачем виду відповідальності, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту п.1 резолютивної частини оскаржуваного рішення Інспекції ПЗПС у Львівській області №0157 від 26.03.2013 року, штраф в розмірі 1700,00 грн. накладено за самовільне розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без погодження з органами місцевого самоврядування.

Дане порушення передбачено п.3 ч.2 ст. 27 Закону України «Про рекламу».

За вчинення цього порушення абзацом 4 ч. 4 ст. 27 Закону України «Про рекламу» передбачено вид відповідальності, а саме, - на розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - накладається штраф у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

На підставі аналізу даних норм Закону України «Про рекламу» можна зробити висновок, що самовільне розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без погодження з органами місцевого самоврядування - це самостійний, окремий вид порушення законодавства про рекламу, за вчинення якого передбачено самостійний, окремий вид відповідальності, і такий вид відповідальності не може бути застосовано за інші види правопорушень, адже виключно застосовується за порушення передбачене п.3 ч.2 ст.27 вищевказаного Закону.

В той же час, неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень - це вид порушення законодавства про рекламу, який передбачений ч.6 ст. 27 Закону України «Про рекламу».

За вчинення цього порушення, ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», передбачено вид відповідальності - на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами законодавцем визначено самостійний, окремий вид відповідальності, і такий вид відповідальності не може бути застосовано за інші види правопорушень. Вказані положення ст. 27 Закону України «Про рекламу» є нормами імперативного характеру і не підлягають розширеному тлумаченню.

Таким чином, за самовільне розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без погодження з органами місцевого самоврядування, не може бути застосовано адміністративно - господарську санкцію, застосування якої, передбачено виключно за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що рекламний засіб виготовлявся чи розповсюджувався саме позивачем. Твердження відповідача, що на тротуарі розміщенно рекламу саме позивачем, виходячи з назви «Галицькі золотарі», судом не враховуються, оскільки право на використання такої торгової марки передано ліцензійним договором на використання знаку для товарів і послуг від 05.01.2010 року ФОП ОСОБА_4

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності винесеного ним рішення.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем не були дотримані. Враховуючи вимоги п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, а відтак, позовні вимоги позивача належить задовольнити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області №0157 від 26 березня 2013 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства «Галицькі золотарі» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 32261712) із Державного бюджету судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. та повернути зайво сплачений судовий збір у розмірі 1 (одна) грн. 71 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 09 вересня 2013 року.

Суддя Клименко О.М.