Ухвала

від 29.08.2013 по справі 826/9079/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9079/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К. Ю. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Мааліт" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 року №0003072220 та №0003082220,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Мааліт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби в частині проведення та оформлення результатів перевірки ПП «Мааліт» протиправними; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби № 0003072220 від 16 травня 2013 року та № 0003082220 від 16 травня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 травня 2013 року № 0003072220 та № 0003082220. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 10 квітня 2013 року № 796 виданого Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва, згідно з підпунктом 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 та пункту 79.1. статті 79 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Мааліт» (код ЄДРПОУ 33345489) з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Тесей ЛТД» (код ЄДРПОУ 37818657) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 12 квітня 2013 року № 1277/22-221-33345489.

Як висновок проведеної перевірки, контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- пункту 5 статті 203, пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Мааліт» з ТОВ «Тесей ЛТД» (код 37818657) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 29940 грн., а саме: за вересень 2012 року - 20 773 грн., за листопад 2012 року - 9167,00 грн.;

- підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 31437,00 грн., у тому числі за III квартал 2012 року на суму 21812,00 грн., IV квартал 2012 року на суму 9625,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 травня 2013 року № 0003082220 згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 37 425, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 29940,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7485, 00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 травня 2013 року № 0003072220 згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 39 296, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 31437,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7859, 00 грн.

Вищезазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані актом перевірки ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС ТОВ «Тесей ЛТД» (код 37818657) від 12 березня 2012 року № 694/2220/37818657 за період з 01 січня 2012 року по 30 листопада 2012 року, відповідно до якого ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС надано службову записку від 11 березня 2013 року № 981/ДПІ/07-10/3 та висновок щодо наявності ознак «фіктивності», відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Тесей ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37818657), яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою відсутність виробничих, складських приміщень, основних фондів.

31 серпня 2012 року та 29 жовтня 2012 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» укладено Договори № 1 08 та № 2 10 на пусконалагоджування ліфтового обладнання, згідно яких контрагент зобов'язується за завданням позивача виконати роботи по пусконалагоджуванню ліфтового обладнання 4-х пасажирських ліфтів в житловому будинку № 2 на бул. Перова, 10-12, у Дніпровському р-ні м. Києва та 3-х пасажирських ліфтів в житловому будинку № 2 під'їзд 4, 5 в кварталі, обмеженому вулицям Чорновола, Дмитрівська та Полтавською м. Києва, а позивач зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Згідно актів здачі - прийняття № 1/08 від 10 вересня 2012 року, № 3/08 від 10 вересня 2012 року, № 3/08 від 19 вересня 2012 року контрагентом проведені роботи по Договору № 1 08 від 31 серпня 2012 року, а саме: пусконалагоджування ліфтового обладнання 4-х пасажирських ліфтів в житловому будинку № 2 на бул. Перова, 10-12, у Дніпровському р-ні м. Києва на суми 50 000,00 грн. з ПДВ, 24 642, 00 грн. з ПДВ та 50 000, 00 грн. з ПДВ відповідно.

Згідно акту здачі-прийняття робіт № 2/11 від 27 листопада 2012 року контрагентом були проведені роботи по Договору № 2 10 від 29 жовтня 2012 року, а саме роботи по пусконапагоджуванню ліфтового обладнання 3-х пасажирських ліфтів в житловому будинку № 2 під'їзд 4, 5 в кварталі обмеженому вулицям Чорновола, Дмитрівська та Полтавською м. Києва на загальну суму 55 000, 00 грн. з ПДВ.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» виписано позивачу податкові накладні від 10 вересня 2012 року № 281, № 280, від 19 вересня 2012 року № 584, від 27 листопада 2012 року № 881.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку та копії платіжних доручень (а. с. 41-43, 92-95).

Згідно дозволу Територіального управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки № 462.09.32-29.22.2 приватному підприємству «Мааліт» дозволено виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме монтажу, налагодження, ремонту вантажних, пасажирських, лікарняних ліфтів, вантажопідйомністю до 3200 кг. та швидкістю руху кабіни до 2,0 м/с; робіт із застосування ручних електроінструментів.

Позивачем замовлялись у контрагента роботи по пусконалагоджуванню ліфтового обладнання на виконання Договорів № 1/12 від 17 січня 2012 року та № 37 від 28 січня 2011 року, укладених між позивачем та ТОВ «БМК «Тріада», згідно яких ПП «Мааліт» зобов'язується виконати комплекс робіт по монтажу, обрамленню та пусконаладжувальні роботи 4-х пасажирських ліфтів в житловому будинку № 2 на бул. Перова, 10-12, у Дніпровському р-ну м. Києва та 3-х пасажирських ліфтів в ж. будинку № 2 під'їзд 4, 5 в кварталі обмеженому вулицям Чорновола, Дмитрівська та Полтавською м. Києва, а ТОВ «БМК «Тріада» зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

На підтвердження прийняття виконаних робіт ТОВ «БМК «Тріада», позивачем надано копії актів приймання ліфту від 23 квітня 2012 року, згідно яких ТОВ «БМК «Тріада» розглянута представлена документація, проведені огляд і перевірка ліфта в обсязі, передбаченому п.п.13.2.2., 13.2.3., 13.2.46., 13.2.6. «Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів» встановлено, що ліфт відповідає паспортним даним і указаним Правилам, знаходиться у справному стані, обслуговування відповідає «Правилам будови і безпечної експлуатації ліфтів»; копії актів прийому виконаних робіт за вересень 2012 року та листопада 2012 року.

На підтвердження реальності об'єкту будівництва, позивачем надано копії розпорядження Дніпровської РДА № 479 від 07 листопада 2012 року «Про присвоєння поштової адреси «новозбудованому об'єкту нерухомого майна»; розпорядження Шевченківської РДА № 217 від 25 квітня 2013 року «Про присвоєння поштової адреси розбудованому житловому будинку з підземним гаражем на вул. Полтавській, 10 у Шевченківському районі м. Києва», які додаткового на думку останнього, підтверджують виконання договорів, укладених між ПП «Мааліт» та ТОВ «Тесей ЛТД», та договорів укладених між ТОВ «БМК Тріада» та ПП «Мааліт».

Також, надано копію витягу з паспорту ліфта за реєстраційним № 35491 та заводським номером D2NА9500 на підтвердження реального існування ліфта, що був встановлений ПП «Мааліт» на виконання договору укладеного між ПП «Мааліт» та ТОВ «Тесей ЛТД».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Колегія суддів приймає до уваги встановлення судом першої інстанції того факту, що на момент складання податкових накладних товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» даний контрагент був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо того, що позивач, як замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 31 грудня 2011 року у справі № 21-47а10, від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, які, в свою чергу, узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, згідно якої у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, тотожного висновку суду першої інстанції, про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Тесей ЛТД» та віднесення сплачених сум за виконані роботи до складу валових витрат, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прбуток з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Також, колегія суддів зазначає, що пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України визначено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз.1, 2 п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто акт перевірки за своєю правовою природою є службовим документом та містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача.

Враховуючи викладене, акт перевірки, складений органом державної податкової служби, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків.

При цьому, інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти інтерес, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичної особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби в частині проведення та оформлення результатів перевірки ПП «Мааліт» протиправними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Мааліт" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 року №0003072220 та №0003082220 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України .

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст ухвали виготовлено 03.09.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.