Рішення

від 02.09.2013 по справі 904/5503/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.13р. Справа № 904/5503/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВІС-М", вул. Тбіліська, 13, м. Кривий Ріг, 50005

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛЕКС", вул. Ватутіна, 50, м. Кривий Ріг, 50059

про стягнення 1 301 840 грн. 28 коп.

Суддя Ємельянова О.О.

Секретар судового засідання Король І. А.

Представники:

Від позивача: Тригуб В.І. - представник (дов. № 907 від 01.07.2013 року)

Харченко Л..О. - заступник директора (дов. № 908 від 01.07.2013 року)

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВІС-М" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛЕКС" (далі-відповідач) про стягнення 1 301 840 грн. 28 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування № 110/2010 від 01.06.2010 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги з експедирування вантажів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2013 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 06.08.2013 року на 19.08.2013 року та з 19.08.2013 року на 02.09.2013 року.

Представник позивача 02.09.2013 року у судовому засіданні надав заяву, в якій уточнив суму позову до 1 301 793 грн. 82 коп. у зв'язку з арифметичною неточністю та просив повернути зайво сплачений судовий збір.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав. Був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання за адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 16961393 станом на 07.08.2013 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 16961393 станом на 07.08.2013 року юридичне місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОЛЛЕКС" - 50059, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Ватутіна, буд. 50, - куди і направлялись ухвали суду.

30.07.2013 року та 20.08.2013 року до господарського суду Дніпропетровської області повернулись поштові відправлення з повідомленням про вручення поштового відправлення № 4994508046413 та № 4994508594461 з поміткою причини повернення „за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.09.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВІС-М" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛЕКС" (замовник) було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 110/2010 (а.с.12).

Відповідно до пункту 1.1 договору експедитор зобов'язується за винагороду та за рахунок замовника організувати перевезення у прямому або змішаному сполученні вантажу замовника, як на території України, так і за її межами, шляхом укладення від свого імені відповідних договорів перевезення, а також організувати та забезпечити виконання пов'язаних із перевезенням додаткових послуг, вказаних у даному договорі та додатках до договору.

Згідно із пунктом 4.3 договору замовник здійснює передоплату за 2 банківських дня до відправки заявлених до перевезення вантажів.

На виконання умов договору позивачем надано послуги з експедирування вантажів на загальну суму 1 408 022 грн. 28 коп., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.06.2010 року на суму 665 277 грн. 05 коп., актом здачі-приймання виконаних робіт від 31.06.2010 року на суму 688 931 грн. 15 коп. та актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.06.2010 року на суму 53 814 грн. 08 коп. (а.с.15-17).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що після відправки вантажу експедитор здійснює перерахунок вартості перевезення згідно фактичної відправки та виписує рахунок.

Протягом 10 днів з моменту отримання рахунку замовник здійснює остаточні розрахунки з експедитором за надані їм послуги та здійснені перевезення (пункт 4.5 договору).

Позивач виставив відповідачу рахунки:

- № 128/06-10 від 21.06.2010 року на суму 57 601,44 грн.,

- № 130/06-10 від 23.06.2010 року на суму 57 653,15 гри.,

- № 132/06-10 від 24.06.2010 року на суму 217 561,41 грн.,

- № 134/06-10 від 25.06.2010 року на суму 93 408,64 грн.,

- № 136/06-10 від 29.06.2010 року на суму 137 404,40 грн.,

- № 137/06-10 від 30.06.2010 року на суму 75 114,13 грн.,

- № 138/06-10 від 30.06.2010 року на суму 22 110,03 грн.,

- № 140/07-10 від 05.07.2010 року на суму 62 096,89 гри.,

- № 141/07-10 від 05.07.2010 року на суму 4 423,84 грн.,

- № 142/07-10від 06.07.2010 року на суму 119 409,46 грн.,

- № 145/07-10 від 07.07.2010 року на суму 4 423,84 грн.,

- № 146/07-10 від 08.07.2010 року на суму 163 931,54 грн.,

- № 147/07-10 від 09.07.2010 року на суму 111 338,71 грн.,

- № 149/07-10 від 12.07.2010 року на суму 68 772,58 грн.,

- № 151/07-10 від 13.07.2010 року на суму 30 356,42 грн.,

- № 152/07-10 від 14.07.2010 року на суму 8 847,68 грн.,

- № 153/07-10 від 15.07.2010 року на суму 8 847,68 грн.,

- № 154/07-10 від 19.07.2010 року на суму 4 423,84 грн.,

- № 157/07-10 від 26.07.2010 року на суму 84 303,61 грн.,

- № 160/07-10 від 27.07.2010 року на суму 8 843,71 грн.,

- № 161/07-10 від 28.07.2010 року на суму 4 423,84 грн.,

- № 162/07-10 від 29.07.2010 року на суму 4 487,49 грн.,

- № 164/08-10 від 03.08.2010 року на суму 4 423,84 грн.,

- № 169/08-10 від 16.08.2010 року на суму 44 839,10 грн.,

- № 170/08-10 від 17.08.2010 року на суму 8 974,98 грн. (а.с.18-42).

Відповідач частково сплатив вартість наданих послуг у розмірі 858 022 грн. 28 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться у матеріалах справи (а.с.43-57).

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом на 29.07.2013 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає 550 000 грн. 00 коп. (а.с.97).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 20.05.2013 року була направлена претензія № 902 від 17.05.2013 року, в якій позивач просив сплатити заборгованість у розмірі 550 000 грн. 00 коп. протягом семи календарних днів від дня отримання претензії (а.с.59).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач суму заборгованості у повному обсязі не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України)

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на час розгляду справи доказів сплати від представників сторін не надійшло.

Сума основної заборгованості, що підлягає задоволенню становить 550 000 грн. 00 коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано:

- 3 % річних за період з 10.07.2010 року по 28.05.2013 року у сумі 274 149 грн. 03 коп.;

- інфляційні втрати за період з 10.07.2012 року по 28.05.2013 року у сумі 477 644 грн. 79 коп.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних за період з 10.07.2010 року по 28.05.2013 року у сумі 274 149 грн. 03 коп. та інфляційних втрат за період з 10.07.2012 року по 28.05.2013 року у сумі 477 644 грн. 79 коп. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

12.08.2013 року позивач надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити даний позов шляхом накладанням арешту на грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛЕКС".

В обґрунтування своєї заяви, позивач зазначив, що відповідач протягом тривалого часу не виконує свого зобов'язання та невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд звертає увагу на те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

При цьому господарський суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на безперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені. Крім того, позивач не навів переконливих доводів щодо існування на момент звернення з даною заявою очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх інтересам без вжиття заходів забезпечення позову, не зазначив ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення на дій суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що позивач не надав жодних доказів в підтвердження своїх доводів, а також через відсутність доказів, щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, суд не вбачає підстав для задоволення та відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір з урахуванням заяви про уточнення суми позову становить 26 035 грн. 88 коп.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛЕКС" (вул. Ватутіна, 50, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50059; код ЄДРПОУ 21884196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВІС-М" (вул. Тбіліська, 13, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50005; код ЄДРПОУ: 33178746) - 550 000 (п'ятсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 274 149 (двісті сімдесят чотири тисячі сто сорок дев'ять) грн. 03 коп. 3 % річних, 477 644 (чотириста сімдесят сім тисяч шістсот сорок чотири) грн. 79 коп. інфляційних втрат та 26 035 (двадцять шість тисяч тридцять п'ять) грн. 88 коп. витрати по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВІС-М" (вул. Тбіліська, 13, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50005; код ЄДРПОУ: 33178746) - 93 коп. витрат на судовий збір, зайво перерахованих платіжним дорученням № 7097 від 25.06.2013 року, яке знаходиться у матеріалах справи № 904/5503/13 (а.с.10), про що видати ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05.09.2013 р.

Суддя О.О. Ємельянова