Рішення

від 05.09.2013 по справі 923/938/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 р. Справа № 923/938/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Дудар І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт", смт. Приютівка Кіровоградської області

до: Фермерського господарства "Лукоморьє", с. Роздольне Херсонської області

про стягнення 25 120 грн. 44 коп.

за участю представників сторін:

від позивача : не прибув

від відповідача : не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Лукоморьє" про стягнення заборгованості за договором поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції № 09ТК13/04-4 від 13.04.2012 р. у розмірі 25 120 грн. 44 коп.

29 липня 2013 р. відповідач, через канцелярію господарського суду, подав документи, які підтверджують оплату заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. (платіжне доручення № 276 від 04.07.2013 р.).

01 серпня 2013 р. позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просить припинити провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10000,00 грн., 3893,80 грн. - 30% річних, 1609,46 грн. пені.

28 серпня 2013 року позивач надав суду лист, в якому просить розглянути справу без його присутності.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, письмовий відзив не надав.

Суд вважає, що відповідачу було надано достатньо часу для використання можливості скористатися повним обсягом процесуальних прав передбачених ГПК України.

Відповідач в листі від 18 серпня 2013 року повідомляє суд, що станом на 14.08.2013 року в нього відсутня заборгованість перед позивачем.

За таких обставин, у відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (позивач) та Фермерським господарством "Лукоморьє" (відповідач) укладено договір поставки №09ТК13/04-4 від 13.04.2012 р. (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язується здійснити постачання товарів безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції виробникові такої сільськогосподарської продукції (насіння, засоби захисту рослин, добрива, далі - товар), який покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до умов договору.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору між позивачем та відповідачем укладались доповнення до Договору, в яких сторони узгоджували асортимент товару, його кількість, ціну та строки оплати.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно матеріалів справи позивач в якості доказу того, що відповідачем отримано продукцію надав накладні:

- № 09/04-180 від 20 квітня 2012 р.;

- №09/05-083 від 7 травня 2012 р.;

- №09/05-201 від 15 травня 2012 р.;

- №09/05-202 від 15 травня 2012 р.;

- №09/05-258 від 17 травня 2012 р.;

- №09/05-330 від 22 травня 2012 р.;

- №09/05-394 від 28 травня 2012 р.;

- №09/07-152 від 16 липня 2012 р.;

- №09/07-204 від 19 липя 2012 р.;

- №09/08-102 від 16 серпня 2012 р.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець зобов'язується оплатити

прийнятий ним товар в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в строки, встановлені в Доповненнях до цього договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

Судом встановлено, що відповідач станом на день звернення позивача до суду (станом на 16 липня 2013 року) мав заборгованість перед позивачем в сумі 10000,00 грн.

1 серпня 2013 року позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій

просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10000,00 грн., 3893,80 грн. -

30% річних, 1609,46 грн. пені.

Враховуючи надані відповідачем докази, а саме: платіжне доручення №308 від 14.08.2013 року про сплату 10000,00 грн., суд, керуючись п.1-1 ст.80 ГПК України, дійшов висновку щодо припинення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10000,00 грн. основного боргу.

Відповідно до п.11.2. Договору у випадку прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"№543/96-ВР від 22.11.96. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунки пені (а.с.43) та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1609,46 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача відсотки річних з простроченої суми.

Пунктом 11.4. договору сторони погодили, що за порушення грошового зобов'язання продавець може вимагати від покупця сплати 30% річних від простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення 30 % річних в сумі 3893,80 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду , і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ч.6 с.232 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10000,00 грн.

2.Позовні вимоги задовольнити.

3.Стягнути з Фермерського господарства «Лукоморьє» (78840, Херсонська область Каховський район, с.Роздольне, вул.Дори Любарської, 2, кв.18, код ЄДРПОУ 34905961, р/р 26003060153942 в ХФ КБ ВАТ «Приватбанк», МФО 352479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт» (Кіровоградська область, Олександрійський район, смт/ Приютівка, вул.Свердлова, 2/1, код 23233729, р/р 260008056 АКБ «Райффайзен банк Аваль», м.Кіровоград, МФО 323538) 3893,80 грн. 30% річних, 1609,46 грн. пені, 1720,50 грн. судового збору.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.09.2013 р.

Суддя В.В.Людоговська