Постанова

від 04.09.2013 по справі 910/4889/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа№ 910/4889/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорної Л.В.

секретар Джужа Р.Є.

за участю представників:

від позивача: Степаненко О.А. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз"

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.05.2013 р. у справі №910/4889/13 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Палтеск-Енерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз"

про стягнення 540000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Палтеск-Енерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" про стягнення заборгованості в розмірі 540000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором постачання продукції щодо належної оплати товару, який поставлено на підставі додатку №12-12/12 від 12.12.2012 р. до договору поставки нафтопродуктів №120113 від 11.01.2012 р., внаслідок чого і виникла заборгованість.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. у справі №910/4889/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Палтеск-Енерго" 540000,00 грн. боргу, 10800 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. у справі №910/4889/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник зазначає, що вимоги позивача не підтверджені належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іонніковій І.А., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.) від 19.06.2013 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 16.07.2013 р.

Розпорядженням секретаря судової колегії Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р. змінено склад колегії суддів.

15.07.2013 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іонніковій І.А., суддів Кропивної Л.В., Чорної Л.В.) від 16.07.2013 р. відкладено розгляд справи на 04.09.2013 р.

04.09.2013 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання, посилаючись на звільнення юриста підприємства.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання відповідача є необґрунтованим, оскільки в порушення вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не наведено обставин, які б унеможливлювали розгляд справи за наявними в ній матеріалами. Окрім того, відповідно до ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги є обмеженим і становить два місяці з дати надходження справи разом з апеляційною скаргою в апеляційну інстанцію.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Звільнення юриста підприємства не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. у справі №910/4889/13 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

11.01.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Палтеск-Енерго", як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз", як покупцем, укладеного договір поставки нафтопродуктів №120113 (далі за текстом - Договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти (товар) у кількості, за номенклатурою, цінами і термінами постачання згідно з умовами Договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною.

Кожний додаток є окремою угодою, укладеним в рамках цього Договору. Кожний наступний додаток не відміняє і не призупиняє дію попередніх додатків не повністю, не в частині, якщо тільки в ньому не вказано інше (п. 2.1 Договору).

Як стверджує позивач між сторонами укладено додаток №12-12/12 від 12.12.2012 р., згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити товар до 12.12.2012 р., а покупець прийняти і оплатити товар на умовах 100 % передоплати.

У той же час, відповідач в суді першої інстанції факт підписання вказаного додатку заперечував.

Враховуючи те, що суду не надано доказів існування оригіналу додатку № 12-12/12 від 12.12.2012 р., колегія суддів вважає, що поставка товару відбулась в рамках договору поставки нафтопродуктів №120113.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 1146512,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №675 від 12.12.2012 р. на суму 1146512,00 грн. та актом прийому-передачі нафтопродуктів, які підписані директорами підприємств та скріплені печатками сторін.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивач просить суд стягнути з відповідача 540000,00 грн. основного боргу.

В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено.

Належних доказів про сплату заборгованості по оплаті поставленого товару за Договором відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, якщо інше не встановлено укладеним між сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту остаточної здачі роботи, і положення частини другої статті 530 ЦК України до відповідних відносин не застосовується.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 540000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 540000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. у справі №910/4889/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/4889/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Іоннікова І.А.

Судді Кропивна Л.В.

Чорна Л.В.

Повний текст постанови підписаний 05.09.2013 р.