Постанова

від 05.09.2013 по справі 921/127/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа № 921/127/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства "Агропромислове підприємство" "Агро-Дружба" за вх. № 17 від 29.05.2013 р.

на рішення господарського суду Тернопільської області

від 15.04.2013р. у справі № 921/127/13-г

за позовом приватного підприємства "Кронос Вест", м.Тернопіль

до відповідача приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро - Дружба", смт. Дружба, Теребовлянський район, Тернопільська область

про стягнення 205503,35 грн.

представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.04.2013р. у справі №921/127/13-г (суддя Руденко О.В.) частково задоволено позов приватного підприємства "Кронос Вест" (далі - ПП «Кронос Вест»), присуджено до стягнення з приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро - Дружба" (далі - ПП «АПП «Агро-Дружба») на користь позивача 179 087,92грн. боргу, 6 679,10грн. пені, 1 339,48грн. 3% річних, 3 904,57грн. судового збору, в решті позову - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий по видаткових накладних товар згідно договору купівлі-продажу №28/1н від 10.08.2012р. та додатків до нього, підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню з врахуванням положень ст.ст. 530, 612, 629, 625, 694 ЦК України, ст.ст. 173, 232 ГК України та умов договору купівлі-продажу№28/1н від 10.08.2012 року.

Дане рішення оскаржується відповідачем у справі, оскільки, на його думку, таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що, в свою чергу, призвело до прийняття необґрунтованого рішення; просить рішення скасувати. Як на підставу для скасування рішення скаржник посилається на те, що спірна заборгованість відповідача перед позивачем значно менша заявленої, оскільки грошові кошти за отриманий товар перераховувались відповідачем через установи банку та готівкою, акт звірки розрахунків між сторонами не проводився, відтак, зазначає про безпідставність здійснених позивачем нарахувань. Окрім того, зазначає про прийняття рішення за відсутності представника відповідача, чим порушено право сторони на захист, передбачений ГПК України. До апеляційної скарги відповідачем долучено копії платіжних доручень №32 від 10.08.2012р., №37 від 05.09.2012р., №40 від 28.09.2012р., №41 від 12.10.2012р., №48 від 22.10.2012р., №49 від 08.11.2012р., №100 від 15.04.2013р.

Сторони явку представників в судове засідання 05.09.2013р. не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Оскільки явка повноважних представників сторін не визнавалась обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності сторін.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

10 серпня 2012р. між ПП "Кронос Вест" (продавець по договору, позивач у справі) та ПП "Агропромислове підприємство Агро-Дружба" (покупець по договору, відповідач у справі) було укладено договір купівлі продажу №28/1н, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати належний йому товар у власність покупця, а покупець - оплатити цей товар та прийняти його на умовах договору (а.с.17-20).

Відповідно до п.1.2. договору, асортимент, одиниця виміру, ціна одиниці виміру, загальна кількість товару, терміни поставок кожної партії товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються сторонами в додаткових угодах, рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід?ємними частинами даного договору.

Пунктами 3.5., 3.6. договору визначено, що датою переходу права власності на товар є дата, вказана у видатковій накладній. Доставка товару здійснюється за рахунок продавця і витрати на його доставку включаються у вартість товару.

Ціна за одиницю товару, загальна сума за договором, умови оплати визначаються додатком до нього (п. 4.1).

Згідно п.7.1. договору, такий набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до його повного виконання.

Договір підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені відбитками печаток підприємств.

На виконання умов договору та додатків №1від 10.08.2012р., №2 від 30.08.2012р. та №3 від 02.10.2012р., позивачем передано відповідачу товару на суму 329087,92грн., зокрема:

- згідно додатку №1 та накладної №01/13 від 13.08.2012р. - на суму 150433,00 грн., із обов'язком його оплатити до 15.09.2012р.;

- згідно додатку №2 та накладних №31/08 від 31.08.2012р., №04/09 від 04.09.2012р., №05/09 від 05.09.2012р., №11/09 від 11.09.2012р., від 13.09.2011р. - на суму 134117,00 грн., із обов'язком його оплатити до 01.10.2012р.;

- згідно додатку №3 та накладної №02/10 від 02.10.2012р. - на суму 44537,82грн., із обов'язком його оплатити до 01.11.2012р.

Вартість отриманого товару відповідачем, в порушення умов договору та додатків до нього, оплачена частково в розмірі 150 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відтак, заборгованість відповідача за договором складає 179 087,92грн.

Направлена позивачем на адресу відповідача претензія №1 від 27.12.2012р. з вимогою оплатити вартість товару в розмірі 179 087,92грн., яка отримана відповідачем 10.01.2013р. (а.с.38-41), залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення даної суми заборгованості в судовому порядку. Окрім того, за неналежне виконання умов договору позивачем на підставі розділу 6 договору заявлено до стягнення 1343,13 3% річних, 16117,91грн. пені та 8954,39грн. штрафу.

Відповідач участі представника в суді першої інстанції не забезпечив, у відзиві на позов (а.с.80), визнавши факт отримання товару від позивача, зазначив про часткове повернення отриманого товару позивачу у зв'язку з відсутністю належних супровідних документів щодо якості та походження, а також вказав про необхідність проведення звірки розрахунків між сторонами.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування рішення місцевого суду - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Спір у даній справі виник з виконання договору купівлі-продажу (поставки), тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору купівлі-продажу, поставив відповідачу товар, який відповідачем оплачено частково.

Факт поставки товару позивачем на загальну суму 329087,92грн., підтверджується специфікаціями, видатковими накладними та довіреністю від 16.08.2012р., виданою ОСОБА_1 на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Кронос Вест», копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.24-27, 50).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Видаткові накладні містять інформацію про найменування, кількість, ціну, вартість товару, осіб, які повноважні передати товар та отримати, підписи зазначених осіб, а також відтиски печаток сторін.

Отже, специфікаціями та видатковими накладними підтверджено факт здійснення господарської операції - поставки товару, тобто факт передачі права власності на вищевказаний товар від ПП «Кронос Вест» у власність ПП «АПП Агро-Дружба», який прийнятий відповідачем по кількості та якості.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що відповідачем згідно відзиву на позов та апеляційної скарги фактично не заперечується факт отримання товару на вказану суму.

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, що свідчать про факт отримання ПП "АПП «Агро-Дружба" товарно-матеріальних цінностей, та, відповідно, виникнення у нього зобов?язання по оплаті вартості отриманого товару.

Доводи відповідача про повернення товару позивачу у зв'язку відсутністю належних супровідних документів щодо якості та походження не знайшли свого документального підтвердження як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, договором та додатками (специфікаціями) №1від 10.08.2012р., №2 від 30.08.2012р. та №3 від 02.10.2012р. сторони погодили, що вартість отриманого товару повинна бути оплачена позивачем: в розмірі 150433грн. до 15.09.2012р., в розмірі 134117грн. до 01.10.2012р., в розмірі 44537,82грн. до 01.11.2012р.

При цьому, судова колегія зазначає, що сторони укладаючи договір купівлі-продажу на свій розсуд, погодили всі його істотні умови та взяли на себе зобов'язання з їх виконання, зокрема, в частині, що стосується порядку розрахунків та відповідальності сторін за порушення своїх зобов'язань. Матеріали справи містять документи, якими підтверджується факт оплати відповідачем вартості отриманого товару (платіжні доручення та довідки банку про рух коштів) на суму 150 000грн.

Відтак, судова колегія зазначає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення заборгованість в розмірі 179 087,92грн., яка підставно присуджена до стягнення з відповідача оскаржуваним рішенням.

Що стосується доводів відповідача про невідповідність заявленої до стягнення заборгованості дійсній, то судова колегія зазначає, що долучені до апеляційної скарги платіжні доручення №32 від 10.08.2012р., №37 від 05.09.2012р., №40 від 28.09.2012р., №41 від 12.10.2012р., №48 від 22.10.2012р., №49 від 08.11.2012р., якими підтверджується оплата 130 000грн. заборгованості, відображені у банківських виписках по рахунку ПП «Кронос Вест» та враховані позивачем при поданні позову в оплату заборгованості, а також судом при прийнятті рішення.

Що стосується платіжного доручення №100 від 15.04.2013р. про оплату 50 000грн. заборгованості після подання позовної заяви та порушення провадження у даній справі, то судова колегія зазначає, що дане платіжне доручення не визнається доказом оплати заборгованості, оскільки відсутня відмітка банку про проведення такої оплати, а позивач заперечує факт поступлення коштів по вказаному платіжному дорученню на власний рахунок. Вимоги ухвал суду від 20.06.2013р. та від 11.07.2013р. в частині надання суду належних доказів перерахування 50 000грн. згідно платіжного доручення №100 від 15.04.2013р. відповідачем не виконано. Крім цього, як призначення платежу в даному платіжному дорученні вказано «оплата заборгованості згідно акту звірки». Колегія суддів звертає увагу на те, що в призначенні платежу не зазначено договору, на підставі якого проводилась оплата, а акт звірки суду не надавався.

Отже, факт порушення зобов'язання в частині проведення розрахунків підтверджується матеріалами справи та документально не спростований скаржником (відповідачем), доказів повернення товару чи погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар відповідачем не подано. Натомість, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

Згідно з ст.ст.610, 611 ЦК України та ст.ст.230, 231 ГК України, у разі порушення зобов'язання (невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення умов договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару мало місце зі сторони відповідача, відтак, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість та підставність стягнення 6679,10грн. пені по несплаченій простроченій заборгованості, обчисленої на підставі п.6.3. договору за період з 01.11.2012р. по 30.01.2013р., та відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п.6 ст.232 ГК України, а також 8954,39грн. штрафу, обчисленого на підставі п.6.4 договору.

Пунктом 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, зважаючи на приписи ст. 625 ЦК України, прийшла до висновку про обґрунтованість стягнення 1339,48грн. 3%річних, обчислених за період з 01.11.2012р. по 30.01.2013р., оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням трьох процентів річних за весь час прострочення.

Посилання відповідача на порушення судом принципів рівності учасників судового процесу, змагальності сторін, всебічності розгляду справи, вважається судовою колегією безпідставним, враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення копій ухвал місцевого господарського суду ПП АПП «Агро-Дружба» (а.с.69, 78); розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та у зв'язку з необхідністю проведення звірки розрахунків між сторонами, відтак, відповідача не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об?єктивного дослідження всіх обставин справи. Скаржник, в даному випадку, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційноиму провадженні не скористався наданими йому правами, визначеними даною статтею.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договором купівлі-продажу, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 15.04.2013р. у справі №921/127/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства "Агропромислове підприємство" Агро-Дружба" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.09.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.