Рішення

від 03.09.2013 по справі 5015/1470/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2013 р. Справа № 5015/1470/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Поторицької сільської ради, с. Поториця Сокальського району Львівської області;

до відповідача : Сокальської районної ради, м. Сокаль Львівської області;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 : Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, с. Тартаків Сокальського району Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 : Управління земельних ресурсів у Сокальському районі, м. Сокаль;

про: визнання недійсним п. 6 рішення сесії Сокальської районної ради № 6 від 05.03.1999 р.

У судовому засіданні взяли участь представники:

прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор прокуратури м. Львова;

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третьої особи 1: Бурка В.В. - представник;

третьої особи 2: Ковальчук Я.В. - представник на підставі довіреності.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 11.04.2013 року судом прийнято до нового розгляду справу за позовом за позовом прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Поторицької сільської ради до Сокальської районної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про визнання недійсним п. 6 рішення сесії Сокольської районної ради № 6 від 05.03.1999 р. та призначено до розгляду на 15.05.2013 року.

На виконання листа Вищого господарського суду України від 17.04.2013 року про направлення матеріалів справи для вирішення заяви про роз'яснення постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2013 року у даній справі, ухвалою суду від 24.04.2013 року судом зупинено провадження у справі з подальшим направленням матеріалів справи до Вищого господарського суду України.

10.06.2013 року Вищий господарський суд України виніс ухвалу, якою відмовив Фермерському господарству Бурці В.В. в роз'ясненні постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2013 року у даній справі.

Ухвалою суду від 24.06.2013 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 08.08.2013 року.

У судовому засіданні 08.08.2013 року представник третьої особи 1 повторно озвучив та підтримав заявлені раніше клопотання, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Інші представники сторін у судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заявлені клопотання суд вважає за доцільне вирішити в наступному судовому засіданні. Судом відкладено розгляд справи на 20.08.2012 року.

У судове засідання 20.08.2013 року представники прокуратури та третіх осіб з'явились. Представник позивача подав клопотання про долучення до справи клопотань та заперечення на позовну заяву. Заявлені представником позивача клопотання суд вважає за доцільне вирішити в наступному судовому засіданні. Від відповідача надійшло клопотання розгляд справи без їх участі у зв'язку із неможливістю забезпечити представника у судове засідання. У зв'язку із неможливість здійснити фіксування судового процесу технічними засобами, судом відкладено розгляд справи на 27.08.2012 року.

У судовому засідання 27.08.2013 року представник прокуратури позов підтримав. Представник позивача в судове засідання не з'явився. Представник третьої особи 1 позов заперечив з підстав, викладених у письмових та усних запереченнях. Представник третьої особи 2 позов заперечив.

Клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 від № 188 від 29.04.2013 року про здійснення технічної фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, клопотання № 189 від 29.04.2013 року про залучення Управління земельних ресурсів у Сокальському районі, клопотання № 190 від 29.04.2013 року, № 358 від 16.07.2013 року та № 408 від 10.08.2013 року про долучення до матеріалів справи документів, клопотання № 191 від 29.04.2013 року про витребування доказів, були задоволені в попередніх судових засіданнях.

В задоволенні клопотань третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 № 192 від 29.04.2013 року, № 193 від 29.04.2013 року, № 194 від 29.04.2013 року, № 195 від 29.04.2013 року, № 196 від 29.04.2013 року, № 197 від 29.04.2013 року, № 198 від 29.04.2013 року, № 199 від 29.04.2013 року, № 200 від 29.04.2013 року, № 409 від 10.06.2013 року, № 410 від 10.06.2013 року, № 411 від 10.06.2013 року судом було відмовлено. Розгляд справи відкладено на 03.09.2013 року.

В судовому засіданні 03.09.2013 року представник прокуратури позов підтримав, представник третьої особи 1 позов заперечив, подав клопотання про припинення провадження у справі. Представник третьої особи 2 позов заперечив, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів. Позивач та відповідач повноважних представників в судове засідання не забезпечив.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 03.09.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши документи і матеріали подані прокурором, позивачем, відповідачем та третіми особою, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Пунктом 6 рішенням № 6 Сокальської районної ради У сесії І скликання від 05.03.1999 р. „Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" вирішено надати в постійне користування із земель фермерського запасу земельну ділянку для розширення селянських (фермерських) господарств фермеру Бурці Віталію Володимировичу 20,0 га земель водосховища ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення.

Прийняттю даного рішення передувало рішення районної конкурсної комісії Сокальської районної ради від 26.02.1999 р. «Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств», згідно якого рекомендовано сесії районної ради надати в постійне користування із земель фермерського запасу земельні ділянки для розширення селянських (фермерських) господарств, зокрема фермеру Бурці Віталію Володимировичу 20,0 га земель водосховища ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення.

На підставі зазначеного вище рішення районної ради ПП «Земельно-кадастрове бюро» виготовлено третій особі 1 технічну документацію по виконаних проектно-пошукових роботах по розробці проекту відведень земель для розширення селянського (фермерського) господарства Бурка В.В. з земель Сокальського заводу хімволокна Поторицької сільської ради Сокальського району Львівської області.

З матеріалів технічної документації вбачається, що листом № 422-1 від 15.05.1998 р. ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" повідомив фермера Смілка про надання згоди на вилучення із земель водосховища хімічного заводу земельної ділянки площею 20 га, при умові вилучення їх із землекористування заводу. При цьому в листі зазначено, що відвід земельної ділянки слід оформити у відповідності з діючим законодавством.

Матеріали справи свідчать, що розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації від 30.08.1999 р. № 385 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок для утворення (розширення) селянських (фермерських) господарств» за результатами розгляду проектів відведення земельних ділянок, розроблених ПП «Земельно-кадастрове бюро», згідно ст.ст. 50, 51, 52 Земельного кодексу України, вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки громадянам, в тому числі передати гр. Бурка В.В. згідно розробленого проекту в постійне користування із земель ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна» земельну ділянку для розширення селянського (фермерського) господарства загальною площею 18,7974 га та видати Бурка В.В. державний акт на право постійного користування землею.

Згодом на підставі розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації від 30.08.1999 р. № 1385 третій особі 1 видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 15.12.1999 р. за фермером Бурка В.В.

Згідно з державним актом третій особі надається у постійне користування земельна ділянка площею 18,7974 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Земельна ділянка розташована на території Поторицької сільської ради.

До матеріалів справи долучено паспорт ставка від 15.05.2002 р., з якого вбачається, що надана земельна ділянка розташована на території Поторицької сільської ради. Земельна ділянка площею дзеркала 20,0 га зайнята ставком, за виключенням прибережної смуги -50 м, з однієї сторони - 15 м, на якій присутні гідротехнічні споруди.

Зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 03.07.2012 р. вбачається, що ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна», ідентифікаційний код 05762275, є припиненим, а відомості про його правонаступників відсутні.

Прокурор Сокальського району Львівської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Поторицької сільської ради про визнання частково недійсним п. 6 рішення Сокальської районної ради № 6 від 05.03.1999 р. "Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" в частині надання в постійне користування із земель фермерського запасу фермеру Бурці Віталію Володимировичу 20,0 га земель водосховища ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна".

Посилається прокурор, зокрема, на те, що при прийнятті вказаних рішень Сокальською районною радою було порушено приписи ст. 11, ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України (редакція 1990 року), оскільки Сокальська районна рада прийняла рішення про надання земельної ділянки фермеру Бурка В.В. за відсутності відмови (висновку) Поторицької сільської ради, а також ч. 3, 4 ст. 2 Земельного кодексу України (редакція 1990 року), оскільки оскаржуваним рішення третій особі 1 надано в користування земельну ділянку для ведення селянського фермерського виробництва, яка згідно цільового призначення відносилася і відноситься до часу розгляду справи до земель сільськогосподарського призначення, однак в дійсності зазначена земельна ділянка має відноситися до земель водного фонду, тобто у встановленому порядку не виготовлена технічна документація щодо переведення спірної земельної ділянки з однієї категорії в іншу. Спірна земельна ділянка не була у встановленому порядку вилучена від попереднього землекористувача ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна». Безпідставно включено до державного акту земельна ділянка площею 2.2 га як землі сільськогосподарського призначення, однак виділені на побудову каналу з метою запобіганню підтопленню суміжних земельних ділянок. Згідно доводів прокурора Сокальська районна рада також порушила вимоги ст.52 Земельного кодексу України (редакція 1990 року), надавши у користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі більше 50 га.

Поторицька сільська рада в повному об'ємі підтримала заявлені прокурором позовні вимоги. Окремо зазначила, що протягом 1998 -1999 років питання про надання фермеру Бурка В.В. (погодження надання) земельної ділянки, яка була предметом п. 6 оскаржуваного рішення районної ради, не розглядала і не виносила рішення про надання або про відмову у наданні вказаному фермеру спірної земельної ділянки. Крім того, у вказаний період сільська рада не вирішувала питання про вилучення спірної ділянки від ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна» та про зміну її цільового призначення (пояснення від 03.07.2012 року, клопотання від 20.08.2013 року ) .

Представник фермерського господарства Бурка В.В. у своїх запереченнях зазначав, що рішення Сокальської районної ради винесено у відповідності до чітко регламентовавного порядку надання земельних ділянок для ведення селянського (фермерського ) господарства, передбаченого ст. 5 Закону України « Про селянське (фермерське) господарство» . Питання надання спірної земельної ділянки повинне було вирішуватися Сокальською районною радою. Прийняттю оскаржуваного рішення передувало погодження Поторицькою сільською радою, районною конкурсною комісією, начальником відділу земельних ресурсів, районним архітектором, головним державним санітарним лікарем, інспектором державної екологічної служби, директором ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна». Враховуючи, що дозвіл на виділення земельної ділянки фермеру Бурка В.В. було погоджено зі всіма органами державної влади, які не заперечували проти такого виділення, Сокальська районна рада не вийшла за межі своїх повноважень.

Згідно доводів третьої особи 1 рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки не потрібно, оскільки рішенням районної ради йому надано не землі сільськогосподарського призначення, а землі водосховища ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна» для риборозведення. Включення до державного акту земельної ділянки площею 2.2 га для будівництва каналу на переконання ФГ Бурка В.В. не порушує будь- яких норм законів. Станом на час винесення оскаржуваного рішення у користуванні фермерського господарства знаходилося лише 30 га земель, а тому надання 20 га (18.7974 га) не являється порушенням ст. 52 Земельного кодексу України (редакція 1990 року).

Крім цього, на думку третьої особи 1 прокурор не надає суду доказів того, що ставок наданий йому у користування, відноситься до об'єктів загальнодержавного значення. Позовна заява прокурора не містить жодної підстави для припинення права користування земельною ділянкою, передбаченого ст. ст. 140, 141, 143 Земельного кодексу України. При таких обставинах в позові слід відмовити повністю за безпідставністю позовних вимог.

Представник третьої особи 2 в судових засіданнях позовні вимоги оцінив як підставні та такі, що підлягають до задоволдення.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2013 р. касаційну скаргу Поторицької сільської ради задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року та рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2012 року у справі №5015/1470/12 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Своє рішення Вищий господарський суд України мотивував, що судами попередніх інстанцій не досліджений правовий статус спірної земельної ділянки, приналежність її до державної або комунальної власності. План землеустрою населеного пункту, дані Державного земельного кадастру, затверджений проект встановлення меж населеного пункту господарськими судами не витребовувались і ці питання не досліджувались.

Прокурор та Поторицька сільська рада документально підтверджені висновки щодо правового статусу спірної земельної ділянки не представили; власника земельної ділянки, а відтак і належного розпорядника нею судами не встановлено.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до ст. 111-12 господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

На виконання обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції суд першої інстанції під час нового розгляду справи витребував такі докази.

Під час повторного розгляду справи судом встановлено, що земельна ділянка, відносно якої було прийняте рішення Сокальської районної ради № 6 від 05.03.1999 р. "Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" в частині надання в постійне користування із земель фермерського запасу фермеру Бурці Віталію Володимировичу 20 га земель водосховища ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення», своїми межами повністю знаходиться на території Поторицької сільської ради Сокальського району Львівської області. Вказана обставина не заперечується жодною стороною процесу та підтверджується матеріалами справи, в тому числі і державним актом на право постійного користування землею, виданим громадянину Бурка В.В.

Згідно положень Земельного кодексу України, чинного на момент прийняття спірного рішення, не існувало розмежування земель на землі державної та землі комунальної власності. Відповідно до положень статті 3 Земельного кодексу України (в редакції Закону 1990 року) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Відповідно до положень статті 4 Земельного кодексу України (в редакції Закону 1990 р.), у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Відповідно до положень статті 5 Земельного кодексу України (в редакції Закону 1990 р.) земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до положень статті 6 Земельного кодексу України (в редакції Закону 1990 р.) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Тому, земельна ділянка, відносно якої було прийняте рішення Сокальської районної ради № 6 від 05.03.1999 р. "Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" в частині надання в постійне користування із земель фермерського запасу фермеру Бурці Віталію Володимировичу 20 га земель водосховища ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення», на момент прийняття зазначеного спірного рішення знаходилась у державній власності.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, розглянувши та дослідивши представлені суду докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги прокурора з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.06.2012 року є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю реалізується громадянами та юридичними особами виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (в редакції Закону 1990 р.,) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Статті 7 та 9 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. передбачають, зокрема, що земля у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства надається громадянам України Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, а до відання сільських, селищних, міських районного підпорядкування Рад народних депутатів в галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, у тому числі: надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу; погодження проектів землеустрою; видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке проводиться вищестоящою Радою народних депутатів; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Згідно ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів (ч. 3 ст.19 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 17 вищевказаної статті якщо надання земельної ділянки провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подає до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Стаття 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991р. (що діяв на час прийняття спірних рішень) встановлює, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури.

Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Крім того, абзацом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" визначено, що у постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності. При цьому, Закон (ст. 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 р.) не встановлює повноваження якої саме Ради народних депутатів приймати рішення передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства.

Спеціальний закон ("Про селянське (фермерське) господарство") не містить чіткого посилання на правомочну раду, яка вправі вирішувати питання щодо надання земельної ділянки .

Отже, проаналізувавши вищевикладені норми законодавства, є такі умови, за яких здійснюється надання земельної ділянки в користування районною Радою для ведення селянського (фермерського) господарства, а саме: питання щодо виділення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства як в межах, так і поза межами населеного пункту повинно попередньо розглядатися сільською, селищною радою, яка надає свій висновок районній раді, що вирішує це питання на сесії; в разі ж відмови сільської, селищної ради, районна рада вправі вирішити питання надання земельної ділянки, проте лише за межами населеного пункту.

Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України до земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою. Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської ради, а їх використання здійснюється відповідно до проектів планування та забудови цього населеного пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлює, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 вищевказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, зокрема, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, які відносяться до компетенції органів місцевого самоврядування, крім випадків делегування цих повноважень виконавчому комітету сільської ради.

Проаналізувавши наведене та матеріали справи, в тому числі і журнал реєстрації протоколів засідань та рішень Поторицької сільської ради за період з 05.03.1998 року по 05.03.1999 року, та з огляду на відсутність рішення Поторицької сільської ради про виділення (відмову у виділенні) земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства для розширення СФГ, господарський суд приходить до висновку, що питання надання фермеру Бурка В.В. на розгяд Поторицької сільської ради не виносилось та не розглядалось.

Отже, при прийнятті рішення № 6 від 05.03.1999 року "Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" в частині надання в постійне користування із земель фермерського запасу фермеру Бурці Віталію Володимировичу 20,0 га земель водосховища ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення» Сокальська районна рада вийшла за межі наданих їй повноважень.

Згідно чинного законодавства підставами для визнання акта протиправним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

При цьому, обов'язковою умовою для визнання акта протиправним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Отже, проаналізувавши обставини справи в сукупності з наведеними вище нормами законодавства, господарський суд приходить до висновку, що прийняттям пункту 6 рішення від 05.03.1999 р. Сокальська районна рада, всупереч норм чинного законодавства та з перевищенням наданих їй повноважень, розпорядилась земельними ділянками територіальної громади с. Поториця, від імені якої діє Поторицька сільська рада, чим порушила законні права та інтереси останньої щодо самостійного вирішення питань регулювання земельних відносин,

Суд зазначає, що при прийнятті вказаного рішення було порушено певні, встановлені законодавством, порядок та процедуру надання земельних ділянок.

У відповідності до ч. 5 ст. 19 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації, провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу. Вилучення земель на території району за межами населених пунктів для надання їх у тимчасове користування для сільськогосподарського використання в порядку, передбаченому статтями 77 і 79 цього Кодексу, а також для передачі у власність або надання у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, провадиться за рішенням районної, міської ради, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, (ч. 4 ст. 31 Земельного кодексу).

Нормою ч. 4 ст. 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» встановлено, що передача та надання земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, провадиться тільки після їх вилучення (викупу).

Сторонами не надано суду доказів прийняття відповідачем рішення про вилучення з користування ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" земельної ділянки площею 18,7974 га на території Поторицької сільської ради.

Лист № 422-1 від 15.05.1998 р. ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" про згоду на вилучення із земель водосховища хімічного заводу земельної ділянки площею 20 га не є належним доказом припинення права користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що прокуратурою Львівської області прокурору м. Львова та всім міськміжрайпрокурорам доведено завдання від 26.12.2011 р. за № 05/3-443-вих щодо проведення перевірки додержання вимог Водного та Земельного кодексів України при використанні земель водного фонду. Вказане завдання отримано прокуратурою Сокальського району 12.01.2012 р. У завданні зазначено, що потребують детального вивчення питання законності набуття прав на землі водного фонду фізичними та юридичними особами.

У зв'язку з вищенаведеним суд вважає поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності на часткове оскарження рішення відповідача за № 6 від 05.03.1999 р. в частині п. 6. Подані третьою особою документи не підтверджують факту дослідження прокурором правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення до часу отримання завдання прокуратури Львівської області від 26.12.2011 р.

15.01.2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», п. 2 якого виключено пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, згідно якого позовна давність не поширювалась, зокрема, на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Як зазначалось вище, позивач у даній справі наділений окремими повноваженнями власника щодо земельних ділянок, які знаходяться на території сільської ради за межами населених пунктів і надаються в користування фермерським господарствам, а тому прокурор підставно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі позивача в межах трьох років з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства».

Що стосується доводів прокурора про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення ст. 52 Земельного кодексу України у зв'язку з перевищенням третьою особою розмірів земельних ділянок, що можуть надаватись фермерським господарствам, то такі не підтверджені належними і допустимими доказами саме на дату прийняття відповідачем рішення.

Згідно ст. 80 Земельного кодексу землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 27 і 28 цього Кодексу. Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних, районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Рад народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб (ст. 80 Земельного кодексу України).

У зв'язку з недоведеністю вилучення земельної ділянки, переданої у користування третій особі, у попереднього землекористувача - ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна", відповідно згадана земельна ділянка не належала до земель запасу, а тому оскаржуване рішення суперечить нормі ст. 80 Земельного кодексу України.

Посилання третьої особи на норму ст. 141 Земельного кодексу України не заслуговує на увагу, так як у даній справі суд розглядає спір про визнання недійсним акту, а не спір про припинення права користування земельною ділянкою.

В той же час, судом приймаються доводи третьої особи, наведені в запереченні, щодо необґрунтованого покликання прокурора на норму ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України про те, що орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації, оскільки така норма внесена до Водного кодексу лише Законом України «Про внесення змін до Водного кодексу України»№ 1990-ІІІ від 21.09.2000 року

Крім цього, суд звертає увагу сторін на те, що згідно матеріалів справи не виготовлена технічна документація по зміні цільового призначення спірної земельної ділянки та в подальшому не прийнято рішення про віднесення або переведення спірної земелбьної ділянки до іншої категорії земель.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю.

Крім цього, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання третьої особи 1 від 30.08.2013 року № 445, поданого 03.09.2013 року, про припинення провадження у справі, через наступне.

Відповідно до абз. 3 п. 1.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам. Оскаржуване рішення є індивідуальним актом місцевої ради, на підставі якого у третьої особи виникли цивільні права й обов'язки, як користувача земельної ділянки. Індивідуальні ж акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам (абз. 2 п. 1.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"). Тому, справа підвідомча господарському суду.

Крім цього, третьою особою 1 не вказано, на підставі якого пункту частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України заявлено клопотання про припинення провадження у справі.

Крім цього, доводи, на які посилається третя особа 1 в клопотанні, у випадку їх обгрунтованості, могли би слугувати підставою для відмови в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Поторицької сільської ради, с. Поториця Сокальського району Львівської області, задоволити повністю.

Визнати частково недійсним п. 6 рішення Сокальської районної ради № 6 від 05.03.1999 року «Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств» в частині надання в постійне користування із земель фермерського запасу фермеру Бурці Віталію Володимировичу 20,0 га земель водосховища відкритого акціонерного товариства «Сокальський завод хімічного волокна» для риборозведення.

Відмовити в задоволенні клопотання від 30.08.2013 року № 445, поданого 03.09.2013 року, про припинення провадження у справі.

Стягнути зі Сокальської районної ради (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Шептицького, 26, код ЄДР 25545203) в дохід державного бюджету України 1073,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 09.09.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв