Рішення

від 09.09.2013 по справі 121/10770/12, 2/119/195/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ (М. ФЕОДОСІЯ)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №: 22-ц/191/1181/13Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М. Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіМоісеєнко Т.І., суддівРедько Г.В., Романової Л.В., при секретаріКувшиновій А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора м.Феодосія в інтересах держави в особі Національної академії наук України, Карадазького природного заповідника Національної академії наук України, до Коктебельської селищної Ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Відділ Держкомзему у м.Феодосія, Феодосійський міський відділ Кримської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру України про визнання незаконним та скасування рішення Коктебельської селищної Ради, визнання незаконним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, визнання незаконним договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки у державну власність , за апеляційної скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 липня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року заступник прокурора м. Феодосії звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Національної академії наук України, Карадазького природного заповідника Національної академії наук України, до Коктебельської селищної Ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Відділ Держкомзему у м.Феодосія, Феодосійський міський відділ Кримської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру України, про визнання незаконним та скасування рішення Коктебельської селищної Ради від 25.12.2003 № 1790, яким затверджено проект землеустрою ОСОБА_8, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 01:116:457:00:01:001:0385, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, укладеного 03.03.2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, визнання незаконним та скасування державного акту серії ЯД № 629539 на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, витребування земельної ділянки площею 0,0600 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, від ОСОБА_7 та повернення земельної ділянки до земель державної власності в особі Карадазького природного заповідника НАН України .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках зазначених законом. Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Національної академії наук України та Карадазького природного заповідника НАНУ, оскільки діями відповідачів порушуються права державної власності на землю.

Так, рішенням Коктебельської селищної ради № 1790 від 25 грудня 2003 року було затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0600 га, яка розташована по АДРЕСА_1 - для будівництва та обслуговування житлового будинку.

На підставі вказаного рішення ради, 04.03.2004 року на ім'я ОСОБА_8 був виданий державний акт серія КМ № 092260 на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_1 - для будівництва та обслуговування житлового будинку. Вказаний державний акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 000401900941.

03.03.2006 року ОСОБА_8, на підставі договору купівлі-продажу №615 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_9, якій було видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 12.04.2007 року серії ЯД № 588305, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010701900102.

30.10.2007 року ОСОБА_9, на підставі договору купівлі-продажу №6392, продала спірну земельну ділянку ОСОБА_7, якій видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 15.01.2008 року серії ЯД № 629539, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, за № 010801900009.

Прокурор вважає, що всі наведені державні акти були видані неправомірно, оскільки частка спірної земельної ділянка знаходиться в межах земель Карадазького природного заповідника НАН України (а саме 336 кв.м), що підтверджено висновком будівельно -технічної експертизи № 932 від 18.05.2012 року, призначеної та проведеної по кримінальній справі № 12011019010143, порушеної прокуратурою м.Феодосії 11.11.2011 року за фактом службової недбалості при виділенні ділянок , за частиною 2 статті 367 КК України, яка на цей час перебуває на стадії досудового розслідування.

Прокурор також вважає, що оскільки частка земельної ділянки знаходиться у межах земель Карадазького природного заповідника, які можуть вилучатися лише за згодою президії НАН України, та враховуючи відсутність волі особи, яка володіє землею, на її відчуження, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_7 із скасуванням виданого їй державного акту серії ЯД № 629539 від 15.01.2008 року на право приватної власності на землю.

За відсутності згоди президії НАН України на вилучення земельної ділянки з відання Національної Академії наук, прокурор вважає незаконним і таким що підлягає скасуванню рішення Коктебельською селищною радою №1790 від 25.12.2003 р. про затвердження технічної документації щодо відведення спірної земельної ділянки площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_8

На думку прокурора, строк позовної давності для звернення з вказаним позовом не є пропущеним, оскільки про порушення інтересів держави стало відомо під час прокурорської перевірки, проведеної восени 2011 року.

Рішенням Феодосійського міського суду від 25 липня 2013 року в задоволені позову заступника прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Національної академії наук України, Карадазького природного заповідника Національної академії наук України, було відмовлено .

Судом також було вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора АР Крим подав апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

На думку апелянта, судом не були враховані ті обставини, що рішення Коктебельської селищної ради № 1790 від 25.12.2003 року було прийняте всупереч вимог ч. 3 ст. 84, ст. 150 ЗК України, оскільки земельна ділянка частково знаходилася на землях, наданих у користування Карадазького природного заповідника, що підтверджено Державним актом 1988 року.

Вважає, що при прийнятті зазначеного рішення необхідно було отримати згоду Президії НАН України та Карадазького природного заповідника, отже зазначене рішення та державні акти, видані на підставі вказаного рішення, є незаконними та підлягають скасуванню.

Апелянт також посилається на те, що 01.07.2008 року Карадазький природний заповідник . отримав новий Державний акт на право користування земельною ділянкою площею 2065,07 га. , однак суд у порушення статті 212 ЦПК України, цим обставинам взагалі не надав оцінки, не звернув увагу на те, що розмір земельної ділянки, яка перебувала у користуванні заповідника з 1988 року після отримання нового державного акту не змінювалася.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що факт перебування спірної земельної ділянки на землях Карадазького природного заповідника підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи № 932 від 18.05.2012 року, проведеної у кримінальній справі, яка порушена за фактом службової недбалості при виділенні земельних ділянок, однак висновки вказаної експертизи не були враховані судом.

На думку апелянта, висновки вказаної експертизи є більш достовірними, оскільки експертом досліджувались матеріали горизонтальної зйомки сільськогосподарських угідь радгосп - заводу «Коктебель» Судацького району Кримської області, яка проводилась у 1987 році Державним агропромисловий комітет УРСР ( КФ Республіканського проектного інституту із землеустрою «УКРЗЕМПРОЕКТ»), в якої містяться межі земель Карадазького природного заповідника. (аркуш 23 експертизи). Проте, під час проведення судової землевпорядної експертизи № 52/13 від 08.07.2013 року, призначеної по цивільній справі, експертом не використовувався технічний звіт з горизонтальної зйомки сільськогосподарських угідь радгосп - заводу «Коктебель» 1987 року, на якому зображена межа заповідника, що потягло за собою неправильний висновок експерта, який був прийнятий судом як належний доказ по справі.

На думку апелянта, експертом не враховано, а судом першої інстанції не надано належної оцінки , тим обставинам, що при виконанні технічної документації із землеустрою на земельну ділянку Карадазького природного заповідника, яка була затверджена у 2006 році і на підставі якої був виданий Державний акт 2008 року, в місці розташування земельної ділянки ОСОБА_7 були частково змінені координати заповідника, що і призвело до розбіжностей меж заповідника і населеного пункту смт. Коктебель.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення 28 сесії 24 скликання Коктебельської селищної Ради №1790 від 25.12.2003 р., яким було затверджено технічну документацію з відводу земельної ділянки площею 0,06 га в АДРЕСА_1 ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування жилого будинку, передачі земельної ділянки йому у власність, було прийнято правомірно, оскільки спірна земельна ділянка на час прийняття вказаного рішення знаходилась у віданні Коктебельської селищної ради, а земельна ділянка ОСОБА_7, яка надалі у встановленому законом порядку набула право власності на вказану земельну ділянку, ні частково, ні повністю не знаходиться на землях Карадазького природного заповідника.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Карадазький державний заповідник був організований постановою Ради Міністрів Української РСР від 09 серпня 1979 року № 386 , з відведенням в його користування 1370 га землі (а.с. 113, том 1).

У 1988 році Державному заповіднику Карадазького відділення інституту біології південних морів Академії наук УРСР Судацького району Кримської області Української РСР був виданий державний акт серії Б № 014715 на право користування земельною ділянкою площею 2065, 07 га (а.с .195-197, том 2). Проте, технічна документація з відведення вказаної земельної ділянки із встановленням її меж на місцевості, з прив.язкою до населених пунктів, суду не надані.

Рішенням 28-сесії 24-скликання Коктебельської селищної ради № 1790 від 25.12.2003 року ОСОБА_8 було затверджено проект відводу земельної ділянки площею 0, 06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку , госбудівель та споруд в АДРЕСА_1, та передано у його власність вказану земельну ділянку (а.с. 7, том 1).

На підставі наведеного рішення Коктебельської селищної ради, 04 березня 2004 року ОСОБА_8 був виданий державний акт серії КМ № 092280 на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 01:116:457:00:01:001:0385, із зазначенням, що він знаходиться на землях Коктебельської селищної ради (а.с. 8, том 1).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення 28-сесії 24-скликання Коктебельської селищної ради № 1790 від 25.12.2003 року було прийнято в межах повноважень мсцевої ради , передбачених положеннями ст.12, пункту «в» ч.1 ст.186 ЗК України.

З матеріалів справи також вбачається, що 03 березня 2006 року ОСОБА_8 продав земельну ділянку ОСОБА_9, а ОСОБА_9 30 жовтня 2007 року продала вказану земельну ділянку ОСОБА_7, що підтверджується договорами купівлі -продажу земельної ділянки посвідченими нотаріально. (а.с.9, 11, том 1)

15 січня 2008 року ОСОБА_7 був виданий державний акт серії ЯД № 629539 на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га (на підставі договору купівлі -продажу від 30.10.2007 року), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 0111645700:01:001:0385. Відповідно до технічної документації, межі земельної ділянки визначені на плані наступним чином - А-Б землі ОСОБА_7, Б-В землі смт. Коктебель, В-А землі загального користування (вул. Набережна). (а.с. 12, том 1 ) .

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно частині 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до частини 1 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно положенням ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Відомостей про те, що договіри купівлі-продажу земельної ділянки, укладені 03.03.2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, та 30.10 2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 суперечить положенням ст.78,81,210 ЗК України матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на те, що рішення Коктебельської селищної ради №1790 від 25.12.2003 року було прийнято всупереч вимогам ч. 3 ст. 84, ст. 150 ЗК України та підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка частково знаходиться на землях заповідника та при прийнятті вказаного рішення згода Президії Національної академії наук України та Карадазького природного заповідника не надавалися, не можна визнати обгрунтованими, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи. Так, матеріали справи не містять безсуперечних доказів про те, що станом на 2003 рік, земельна ділянка, яка була передана у власність ОСОБА_8, знаходилася повністю або частково в межах земель Карадазького природного заповідника, визначених державним актом Б № 014715 1988 року. Отже, накладення частини земельної ділянки ОСОБА_8 на землі Карадазького природного заповідника не було встановлено, тому необхідність згоди на вилученні вказаної ділянки у Президії Національної академії наук України та Карадазького природного заповідника під час прийняття рішення №1790 від 25.12.2003 року Коктебельською селищною радою суду не доведена.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Ради Міністрів АРК №808 від 11.12.2006 року була затверджена технічна документація щодо оформлення документів, про право користування земельною ділянкою площею 2065,07 га Карадазьким природним заповідником (за межами населених пунктів на території Щебетівської селищної ради міста Феодосії АРК) (а.с. 127, том 2).

Судовою землевпорядною експертизою № 52/13 від 08.07.2013 року було встановлено, що земельна ділянка, надана ОСОБА_8 за рішенням Коктетельської селищної ради №1790 від 25.12.2003 року,( власником якої на час розгляду справи є ОСОБА_7 на підставі державного акту серії ЯД № 629539 отриманого 15.01.2008 року на підставі договору купівлі -продажу земельної ділянки від 30.10.2007 року) не має накладення на земельну ділянку Карадазьського заповідника, межі якої визначені технічною документацією, затвердженою Радою Міністрів АРК №808 від 11.12.2006 року, та отриманим заповідником 01.07. 2008 року , на підставі вказаної постанови, Державним актом серії ЯЯ № 000865 ( а.с.96 том 2, а.с.12 том 1,).

Посилання апелянта на те, що факт перебування спірної земельної ділянки на землях Карадазького природного заповідника підтверджується висновком експертизи від 18 травня 2012 року № 932, проведеної в рамках кримінальної справи, під час якої експертом використовувався технічний звіт з горизонтальної зйомки сільськогосподарських угідь радгосп - заводу «Коктебель» Судацького району Кримської області 1987 року, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки вказаний технічний звіт з горизонтальної зйомки сільськогосподарських угідь радгосп - заводу «Коктебель» не є технічною документацію із землеустрою, на підставі якої заповіднику був виданий державник акт на право користування землею у 1988 році. Крім того, об'єктом цього звіту був радгосп - завод «Коктебель», а не Карадазький природний заповідник, тому вказаний технічний звіт не можна визнати належним та допустимим доказом для доказування факту знаходження земельної ділянки ОСОБА_8 на земельній ділянці заповідника.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 липня 2013 року була проведена судова землевпорядна експертиза із залученням до її проведення спеціалістів землевпорядної організації ТОВ «Кримгеопроект плюс». З висновків експертів № 52/13 від 08.07.2013 року вбачається, що експертиза проводилась за допомогою ПК з камеральною обробкою даних відомостей координат , графічних матеріалів, виконаних в графічній програмі Digitals для Windows, у якості довідково - нормативної документації використан Еталон проекту відводу земельної ділянки юридичним та фізичним особам для будь-яких потреб ( а.с. 15-37, том 3).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно використав під час розгляду справи висновки вказаної комплексної землевпорядної експертизи, оскільки вона є більш повною, ніж експертиза, проведена по кримінальній справі, на вирішення експертів ставилися конкретні запитання стосовно порушення меж заповідника земельною ділянкою, наданою ОСОБА_8 станом на 2003 рік( власником якої на 2008 рік і на час розгляду справи є ОСОБА_7)., з метою встановлення факту порушення земельних прав держави, в особі Карадазького природного заповідника, при прийнятті рішення Коктебельської селищної ради №1790 від 25.12.2003 року.

Під час проведення комплексної судової землевпорядної експертизи експерти дійшли до чіткого висновку про те, що межі земельної ділянки, належної ОСОБА_7 на підставі державного акту серії ЯД №629539, виданого 15.01.2008 року , частково є суміжними з межами земельної ділянки Карадазького природного заповідника НАН України, оскільки точка 5 земельної ділянки ОСОБА_7 є також поворотною точкою межі земельної ділянки заповідника .( а.с.21 том 3)

Експерти також дійшли висновку про те, що встановити чи є межі земельної ділянки Карадазького заповідника відносно державного акту на право користування землею сірії Б № 014715 від 1988 року суміжними із земельною ділянкою ОСОБА_7, розташованою по АДРЕСА_2 , не надається можливим, оскільки відсутня технічна документація з землеустрою з коордінатами місцерозташування Карадазького природного заповідника на підставі якої був виданий державний акт в 1988 році ( а.с.22 том 3)

На підставі наданих документів, а саме - копії державного акта серія ЯЯ №000865 від 01.07.2008 року, виданого Карадазькому природному заповіднику, копії технічної документації з землеустрою, в частині визначення меж земельної ділянки в натурі Карадазькому природному заповіднику, розробленої ДП «Кримгеоінформатика», де містяться останні ісходні відомості координат земельної ділянки заповідника, експерти дійшли до висновку, що земельна ділянка площею 0, 0600 га за адресою АДРЕСА_2, належна ОСОБА_7 на підставі державного акту серія ЯД № 629539, виданого 15.01.2008 року, ні повністю ні частково не знаходиться на земельній ділянці Карадазького природного заповідника ( а.с.22 , 35 том 3).

За такими обставинами колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції не надано оцінки тим обставинам, що при виконанні технічної документації із землеустрою на земельну ділянку Карадазьського природного заповідника, згідно постанови Ради Міністрів АРК від 2006 року, в місці розташування земельної ділянки ОСОБА_7 були частково змінені координати заповідника, що і призвело до розбіжностей меж заповідника і населеного пункту смт. Коктебель, оскільки зазначений факт не встановлений землевпорядною експертизою, яка проведена в рамках цивільної справи, та не доведений позивачем належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.58,59 ЦПК України. Проте, відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З доводами апелянтів, про те, що висновки експертизи № 932 від 18 травня 2012 року (а.с. 13-28, том 1), проведеної по кримінальній справі, є найбільш обгрунтованими, не можна погодитись, оскільки під час проведення вказаної експертизи експерту були запропоновані питання, які стосуються фактичного місцерозташування земельних ділянок та їх меж відносно смт.Коктебель на час виникнення спору (2011-2012 роки). Так, перед експертом не ставилося питання про встановлення факту наявності чи відсутності порушення меж земельної ділянки Карадазького заповідника станом на 2003 рік, а саме при виділенні у власність земельної ділянки ОСОБА_8 рішенням Коктебельської селищної ради №1790 від 25.12.2003 року, не враховувались питання щодо відсутності технічної документація із землеустрою, на підставі якої встановлювалися межі земельної ділянки заповідника, відображені в державному акті 1988 року.

Проте, експертом досліджувались матеріали горизонтальної зйомки сільськогосподарських угідь радгосп-заводу «Коктебель» 1987 року, які не мають відношення до меж земельної ділянки Карадазьського заповідника.

Крім того, до проведення вказаної експертизи не залучались спеціалісти землевпорядних установ, в зв.язку з чим висновки експертів не можна визнати безсуперечним доказом накладення земельних ділянок відповідачів та Карадазького заповідника.

Розглядая справу колегія суддів враховує і ті обставини, що висновки судової землевпорядної експертизи № 52/13 від 08.07.2013 року , проведеної в межах даної цивільної справи, у встановленому законом порядку не оскаржувались, клопотання про призначення по справі повторної чи додаткової експертизи не заявлялось.

Не містять такого клопотання і доводи, наведені в апеляційній скарзі.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Верховної ради АРК від 22 червня 2005 року № 1349-4/05 на підставі проекту землеустрою були встановлені межі смт. Коктебель (м. Феодосія) АРК загальною площею 871, 1680 га, (а.с. 243, том 1).

12 квітня 2007 року ОСОБА_9 (на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2006 року) був виданий державний акт серії ЯД № 588305 на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, м. Феодосія, АРК , кадастровий номер 011164570001:001:0385. В технічній документації на відведення земельної ділянки зазначено, що вона знаходиться в межах населенного пункту, а саме - А-Б землі гр. ОСОБА_9, Б-А землі Коктебельської селищної ради (10, том 1).

Таким чином, судом встановлено, що технічна документація на спірну земельну ділянку оформлялась три рази ( ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7) і жодного разу під час виготовлення технічної документації представниками центру Державного земельного кадастру не було встановлено накладення меж земельних ділянок фізичних осіб, що придбали її в установленому законом порядку, та Карадазького заповідника.

За такими обставинами, враховучи межі земельної ділянки Карадазького заповідника, встановлені у 2008 році, межі смт.Коктебель, встановлені у 2005 році, технічну документацію щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_7, та висновки судової землевпорядної експертизи № 52/13 від 08.07.2013 року суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що не має правових підстав для скасування рішення Коктебельської селищної ради №1790 від 25.12.2003 року і задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Національної академії наук України, Карадазького природного заповідника Національної академії наук України, до Коктебельської селищної Ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Відділ Держкомзему у м.Феодосія, Феодосійський міський відділ Кримської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 01:116:457:00:01:001:0385, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, укладеного 03.03.2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, визнання незаконним та скасування державного акту серії ЯД № 629539 виданого 15.01.2008 року на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, витребування земельної ділянки площею 0,0600 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, від ОСОБА_7 та повернення земельної ділянки до земель державної власності в особі Карадазького природного заповідника НАН України.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, знаходить їх обгрунтованими.

Інші доводи, викладені в апеляціній скарзі, посилання апелянта на чисельні схеми щодо земель Карадазького природного заповідника та Коктебельської селищної ради, не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Проте, відповідно до положень ч.3 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги , якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов.язковою підставою для скасування судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляя у задоволенні позовних вимог прокурора суд, відповідно до положень ст.88 ЦПК України, вирішив питання щодо відшкодування ОСОБА_7 судових витрат у вигляді оплати за проведення землевпорядної експертизи в розмірі 12000 грв.та витрат на проїзд до міста Феодосії в розмірі 3479 грв.87 коп.

Проте, судом не були враховані положення ч.1 ст.85 ЦПК України, відповідно до якої витрати, пов.язані з переїздом до іншого населенного пункту сторін та їх представників, а також наймання житла, несуть сторони.

За такими обставинами, суд першої інстанції неправомірно зобов.язав Карадазький природний заповідник відшкодувати ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 3479,87 грв., пов.язані з переїздом її представників до м.Феодосії при розгляді справи.

Зазначене є підставою для зміни рішення суду в частині відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.303, пунктом 1 частини 1 статті 307, п. 4 частини 1 статті 309, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315,316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року по суті залишити без змін.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року, в частині стягнення з Карадазького природного заповідника Національної академії наук України ( ЄДРПОУ 03534363) на користь ОСОБА_7 судових витрат в розмірі 15479,87 грв. змінити, зменшити суму стягнення до 12000 грв.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді

Т.І. Моісеєнко Л.В. Романова Г.В.Редько