Постанова

від 03.09.2013 по справі 826/7770/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7770/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «КЛК Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року приватне підприємство «КЛК Груп» (далі - Позивач, ПП «КЛК Груп») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 року №0004852270, №0004862270, №0004872270.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту 1 101 320,00 грн. податку на додану вартість та відсутність факту заниження податку на прибуток підприємств в сумі 1 543 931,00 грн. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Тероль», ТОВ «Екітем» договорів, на підставі яких ПП «КЛК Груп» було сформовано податковий кредит з ПДВ, визначено від'ємне значення з податку на додану вартість та включені суми до валових витрат.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважений представник Апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представника апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у березні - квітні 2013 року у працівниками ДПІ у Голосіївському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «КЛК Груп» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинах з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (код ЄДРПОУ 33498731), ТОВ «Еліт Консалт» (код ЄДРПОУ 37240498), ТОВ «Ювілайт» (код ЄДРПОУ 37700606), ТОВ «Тероль» (код ЄДРПОУ 38291229), ТОВ «Екітем» (код ЄДРПОУ 37634387) за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 543 931,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податковий кредит у розмірі 1 404 234,00 грн., що спричинило завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 302 914,00 грн. та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 1 101 320,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 18.04.2013 року №246/1-22-70-33777062. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 року: форми «Р» №0004852270, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 741 571,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 1 543 931,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 197 640,00 грн.); форми «Р» №0004862270, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 333 776,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 1 101 320,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 232 456,00 грн.); форми «В4» №0004872270, яким ПП «КЛК Груп» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 302 914,00 грн.

Вирішуючи питання про реальність укладених між контрагентами договорів, суд першої інстанції вірно встановив, що у період з березня 2011 року по вересень 2012 року між Позивачем та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Тероль», ТОВ «Екітем» на підставі цивільно-правових угод здійснювалися господарські правовідносини.

Надаючи оцінку реальності та правомірності кожного з укладених Позивачем договорів, суд першої інстанції зазначив наступне.

У грудні 2011 року та січні 2012 року між ПП «КЛК-Груп» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» були укладені договір поставки від 01.12.2011 року №46 (далі - Договір №46), договір про надання послуг від 01.12.2011 року №48 (далі - Договір №48) та договір про надання послуг від 03.01.2012 року №63 (далі - Договір №63).

На думку суду першої інстанції, реальність виконання: Договору №46 підтверджується наявними у матеріалах справи: рахунками-фактури, податковими накладними, видатковими накладними (т. І а.с. 37-43, 45-211); Договору №48 - рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними (т. І а.с. 213-236); Договору №63 - рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними (т. І а.с. 44, 238-243).

Крім того, між Позивачем та ТОВ «Еліт Консалт» були укладені договір поставки від 10.03.2011 року №37 (далі - Договір №37), договір про надання послуг від 01.04.2011 року №49 (далі - Договір №49), договір про надання послуг від 31.03.2011 (далі - Договір №50) та договір від 01.06.2011 року №б/н (далі - Договір №б/н).

При цьому суд першої інстанції наголосив на тому, що реальність виконання: Договору №37 підтверджується наявними у матеріалах справи: рахунками-фактури, податковими накладними, видатковими накладними (т. ІІ а.с. 5-189); Договору №49 - рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними (т. ІІ а.с. 191-204); Договору №50 - рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними (т. ІІ а.с. 206-214); Договору №б/н - рахунками-фактури, актами здачі-прийнятті робіт (надання послуг), податковими накладними (т. ІІ а.с. 218-223).

Судом також встановлено, що між ПП «КЛК-Груп» та ТОВ «Ювілайт» були укладені договір надання послуг від 30.04.2012 року №39 (далі - Договір №39), договір поставки від 03.05.2012 року №40 (далі - Договір №40), договір про надання послуг від 03.05.2012 року №42 (далі - Договір №42), та договір про надання послуг від 03.05.2012 року №41 (далі - Договір №41).

На думку суду першої інстанції, реальність виконання: Договору №39 підтверджується наявними у матеріалах справи: рахунками-фактури, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. ІІ а.с. 226-234); Договору №40 - рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними (т. ІІ а.с. 236-249, т. ІІІ а.с. 1-46); Договору №41 - рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними (т. ІІІ а.с. 48-50); Договору №42 - рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних (т. ІІІ а.с. 54-59).

Крім того, у вересні 2012 року між Позивачем та ТОВ «Тероль» були укладені договір поставки від 03.09.2012 року №07-092012 (далі - Договір №07-092012), договір про надання послуг від 03.09.2012 року №04-092012 (далі - Договір №04-092012), договір про надання послуг від 03.09.2012 року №08-092012 (далі - Договір №08-092012) та договір про надання послуг від 03.09.2012 року №10-092012 (далі - Договір №10-092012).

Як зазначив суд першої інстанції, реальність виконання: Договору №07-092012 підтверджується наявними у матеріалах справи: рахунками-фактури, податковими накладними, видатковими накладними (т. ІІІ а.с. 69-95); Договору №04-092012 - рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними (т. ІІІ а.с. 62-67); Договору №08-092012 - рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними (т. ІІІ а.с. 97-108); Договору №10-092012 - рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними (т. ІІІ а.с. 110-112).

Судом першої інстанції поряд з цим було встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Екітем» було укладено договір послуг від 04.01.2012 року №7 (далі - Договір №7).

Як зазначив суд першої інстанції, реальність виконання Договору №7 підтверджується рахунками-фактури, актами виконаних робіт, податковими накладними.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання недійсними укладених Позивачем з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Тероль», ТОВ «Екітем» договорів немає, а податковий кредит з ПДВ та валові витрати Позивачем сформовані правомірно.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону, видаткові накладні, надані Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Тероль», не містять відомостей про договори, на виконання яких вони виписані, що унеможливлює встановлення відповідності первинних документів укладеним між суб'єктами господарювання договорам. Крім того, Позивачем взагалі не подано доказів взаємовідносин з ТОВ «Екітем». При цьому, посилаючись на ряд укладених ТОВ «КЛК Груп» з вказаними вище суб'єктами господарювання договорів, Позивачем взагалі не подано доказів існування таких договорів - не надано оригіналів останніх для огляду, копій для залучення в матеріали справи тощо.

Крім іншого, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, не зазначено відомостей про особу, яка отримувала від ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Тероль», ТОВ «Екітем» товари, а також не підтверджено документально рух отриманих від контрагентів ПП «КЛК Груп» товарно-матеріальних цінностей, а також подальше їх використання у власній господарській діяльності.

Крім того, на думку колегії суддів, про відсутність факту виконання господарських операцій з вказаними контрагентами свідчить відсутність доказів оплати нібито отриманих Позивачем товарів та послуг.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність реальності виконання господарських зобов'язань Позивачем із контрагентами.

На підставі встановлених вище обставин колегія судів приходить до висновку про відсутність у Позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, суми, яка сформувалася за результатами господарських відносин з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Тероль», ТОВ «Екітем».

Відповідно до ст. ст. 202, 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність реальності виконання господарських зобов'язань контрагентами погоджується з твердженнями податкового органу про фіктивний характер угод.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та руху товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ПП «КЛК Груп» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Тероль», ТОВ «Екітем».

Крім того, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, зважаючи на вищевикладене, у Позивача відсутні підстави для віднесення до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, суми грошових коштів, зазначених ПП «КЛК Груп» як сплачені на виконання укладених з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Тероль», ТОВ «Екітем» договорів.

При цьому колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо неправомірності винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «КЛК Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.