Рішення

від 04.09.2013 по справі 914/2814/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   04.09.2013 р.                                                          Справа № 914/2814/13 Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І. при секретарі Лосик Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу За позовною заявою: Прокуратури Сихівського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Торг Роздріб», м.Львів про: стягнення 71 072,26 грн.                                                                                           Представники Від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. – прокурор Від позивача: Бекерська О.І. – представник (довіреність б/н від 03.09.2013р.) Від відповідача: не з'явився Прокурору та представнику позивача роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало. На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Прокуратури Сихівського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Торг Роздріб», м.Львів про стягнення 71 072,26 грн. Ухвалою суду від 22.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.08.2013р. Прокурор та позивач явку повноважних представників в судове засідання забезпечили, вимоги Ухвали суду від 22.07.13р. виконали частково. Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив. На адресу суду повернувся поштовий конверт з копією Ухвали суду від 22.07.2013 р.  направлений на вказану у витягу з ЄДРЮО та ФОП адресу ТзОВ «Львів Торг Роздріб» – 79053, Львівська область, м. Львів, Шевченківський р-н, вул. І.Миколайчука, будинок 8, квартира 31. Як вказано у довідці поштового відділення: “за зазначеною адресою немає такого підприємства”. Слід зазначити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”). 04.09.2013р. від позивача через канцелярію суду поступило Клопотання (вх.№36028/13 від 04.09.13р.) про  уточнення позовних вимог з врахуванням додаткових розрахунків, в якому позивач просить стягнути з відповідача на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго»  64608,49 грн.  основного боргу, 3   367,79 грн.  пені, 1575,06 грн.  3% річних та 120,17 грн.  інфляційних втрат. Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача. В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено: 03.03.2010р. між Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” (теплопостачальна організація, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львів Торг роздріб» (споживач, відповідач по справі)   укладено договір №4550/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту – договір). Цей договір набув чинності з дня його підписання та діяв до 01.10.2010р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше   ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Відповідно до розділу 1 договору теплопостачальна організації взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у вигляді  гарячої води  в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води (п.2.1. договору). Факт включення відповідачу системи теплоспоживання підтверджується Актом  про включення системи теплоспоживання від 21.10.2011р. Згідно п.6.3. договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження. Як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті щомісячної величини плати за приєднане теплове навантаження не виконав належним чином. Відтак, станом на день подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача за період з 01.05.2012р. по 30.09.2012р. становить 64 608,49 грн. Пунктом 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення . Відповідно до уточнених позовних вимог, ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, ст.549,625 Цивільного кодексу України, вимог п.7.2.3 договору позивач за період з 25.07.2012р. по 21.01.2013р. нарахував відповідачу пеню в сумі 3   367,79 грн., за період  з 01.05.2012р. по 30.09.2012р. - 120,17грн. втрат заподіяних  внаслідок інфляційних процесів та 3% річних в розмірі 1575,06 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання. Позивач листом №25/1-88 від 30.01.13р. повідомив відповідача, що розриває договір №4550/Ш від 03.03.2010р., та наголосив, що згідно п.10.3. договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії. Таким чином, згідно наявних в матеріалах справи документів, станом на 04.09.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію становить   64 608,49 грн.  основного боргу, 3   367,79 грн.  пені, 1 575,06 грн.  3% річних та 120,17 грн.  інфляційних втрат. Суд заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення. При прийнятті рішення суд виходив з наступного. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.    Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України). Відповідно до      ст. 174 ГК України      господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом. Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 4550/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 03.03.2010р., на виконання умов якого відповідачу постачалась теплова енергія в гарячій воді. У відповідності до   ст. 526 ЦК України,   193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які передбачені договором (п.3.2.2. договору). Згідно п.6.3. договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження. У   ст. 525 ЦК України   передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до   ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, в процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов'язань згідно договору №4550/Ш від 03.03.2010р. відповідач належно не виконав, в результаті чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за постачання теплової енергії в гарячій воді в розмірі 69 671,06грн. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то він підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.    Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч.2 ст.218 ГК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Прокурором повністю доведено факт виконання позивачем своїх договірних зобов'язань по постачанню теплової енергії відповідачу у повному обсязі. Виходячи з наведеного та перевіривши розрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про задоволення уточнених  позовних вимог зазначених в заяві позивача, а саме 64 608,49 грн.  основного боргу, 3   367,79 грн.  пені, 1 575,06 грн.  3% річних та 120,17 грн.  інфляційних втрат. Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 173, 174, 193, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 12, 22, 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Уточнені позовні вимоги задоволити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Торг Роздріб» (79059, м. Львів, вул. Миколайчука, 8/31, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31978969) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05506460) 64 608,49 грн.  основного боргу, 3   367,79 грн.  пені, 1 575,06 грн.  3% річних, 120,17 грн.  інфляційних втрат. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Торг Роздріб», м.Львів (79059, м. Львів, вул. Миколайчука, 8/31, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31978969)  в доход державного бюджету (Отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974)  1720,50 грн. судового збору. 4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України          Суддя                                                                                 Ділай У.І.                                  Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.09.2013 р.