Рішення

від 04.09.2013 по справі 910/12883/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12883/13 04.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБІ Україна»

до Українсько-Літовського спільного підприємства «Ельдія»

про стягнення 15 217,80 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Пейкрішвілі М.Ш. за довіреністю № 1-ю від 02.01.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АБІ Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Українсько-Літовського спільного підприємства «Ельдія» (далі - відповідач) про стягнення 15 217,80 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1 720, 50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу товар на суму 17 991,29 грн., за який відповідач не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем. Оскільки відповідач в добровільному порядку не погасив вказаний борг, позивач вирішив з метою захисту власних прав та законних інтересів звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/12883/13 та призначено її до розгляду на 30.07.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2013 р. подав документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/12883/13 від 09.07.2013 р., позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 30.07.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/12883/13 від 09.07.2013 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.09.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 04.09.2013 р. підтримав подане ним 30.07.2013 р. клопотання про виклик в наступне судове засідання посадової особи позивача, зокрема завідуючої відділом по роботі з партнерами, п. Яаврумян Олени Валеріївни, позов підтримав в повному обсязі.

Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання з огляду на його необґрунтованість.

Представник відповідача в судове засідання 04.09.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення відповідачу, судом перевірено факт надходження поштових відправлень на його адресу за даними он-лайн ресурсу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відомостей отримання поштових відправлень за штриховим кодовим ідентифікатором (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/search_post?openpage , режим електронного доступу даних - http://80.91.187.254:8080/servlet/SMCSearch2?barcode=0103024476921&lang=ua) з якого вбачається, що відправлення за номером 0103024476921 вручене за довіреністю 15.08.2013 об'єктом поштового зв'язку КИЇВ 30 з індексом 01030.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 04.09.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2010 р. між позивачем (підприємство) та відповідачем (представник) було укладено Договір № 22, відповідно до п. 1. якого, предметом Договору є поширення програмного забезпечення, ліцензій на право використання програмного забезпечення, обладнання, послуг (далі - продукція), у відповідності з дистриб'юторськими угодами підприємства з фірмами АБІ (Москва, Росія), 1С (Москва, Росія), та (або) дилерською згодою з іншими фірмами-виробниками та/або постачальниками.

Згідно із п. 2.1. Договору, підприємство зобов'язалось здійснювати поставку продукції за цінами погодженими сторонами даного Договору.

Відповідно до п. 3.1.4. Договору, вартість продукції сплачується представником 100 % авансовим платежем на розрахунковий рахунок підприємства на підставі даного Договору та рахунку-фактури, який виставляє підприємство. Оплата здійснюється на протязі одного дня з дати виставлення рахунку-фактури, якщо інше не передбачено Договором.

Згідно із п. п. 7.1, 7.2. Договору, він вступає в силу з 28 квітня 2010 р. та діє до 31 грудня 2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію - 1) ПЗ «Лізенція на « 1С-Бітрікс: Управління сайтом - Бізнес» у кількості 1 шт., 2) ПЗ «Лицензия 1С-Битрикс: Управление сайтом - Бизнес Доп. Сайты 5-9 копий» у кількості 6 шт., що підтверджується підписаною сторонами Видатковою накладною № АН10/07511 від 25.10.2010 р. та складеною позивачем податковою накладною № 16621 від 25.10.2010 р.

Для оплати вказаної продукції позивачем було виставлено відповідачу Рахунок-фактуру № РФ10/16239 від 10.10.2010 р.

Оскільки відповідач так і не провів розрахунки з позивачем, останній вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, згідно з п. 3.1.4 Договору сторони визначили, що вартість продукції сплачується представником 100 % авансовим платежем на розрахунковий рахунок підприємства на підставі даного Договору та рахунку-фактури, який виставляє підприємство. Оплата здійснюється на протязі одного дня з дати виставлення рахунку-фактури, якщо інше не передбачено Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту наведених положень Договору поставки вбачається, що укладаючи його сторони пов'язали строк виникнення зобов'язання з оплати поставленого відповідачу товару з датою виставлення рахунку-фактури, враховуючи наявність в матеріалах справи рахунку фактури та відсутність заперечень з боку відповідача щодо поставки продукції, суд дійшов висновку, що за відповідною поставкою, яка була здійснена в межах спірного Договору строк з виконання зобов'язання з оплати відповідної продукції настав.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлену ним продукцію, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українсько-Літовського спільного підприємства «Ельдія» (03150, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Горького, будинок 48, код ЄДРПОУ 14327986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АБІ Україна» (03057, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, код ЄДРПОУ 30049726) 15 217 (п'ятнадцять тисяч двісті сімнадцять) грн. 80 коп. основного боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.2013 р.

Суддя В.С. Ломака