Рішення

від 04.09.2013 по справі 914/3257/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2013 р. Справа № 914/3257/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський металургійний комплекс", м.Керч

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м.Львів

про: стягнення 101 853,54 грн.

Представники

Від позивача: Нормберг Л.Л. - представник (довіреність б/н від 14.12.2012р.)

Від відповідача: Поліщак Р.В. - представник (Довіреність №НЮ-62 від 01.01.13р.)

Сторонам роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський металургійний комплекс", м.Керч до відповідача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м.Львів про стягнення 101 853,54 грн.

Ухвалою суду від 23.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.09.2013р.

Позивач забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, на вимоги Ухвали суду від 23.08.2013р. супровідним листом подав пакет документів.

Представник відповідача подав через канцелярію суду Відзив №НХ-3053 від 03.09.2013р. на позовну заяву, в якому повідомляє суд про погашення основного боргу в повному обсязі у розмірі 99 442,80 грн., на підтвердження чого надав платіжне доручення №1766 від 30.08.2013р. Як зазначає відповідач у відзиві, щодо пені зауваження відсутні.

Окрім того, відповідач подав Клопотання №НХ-3062 від 04.09.2013р. в якому просить суд врахувати тяжкий майновий стан відповідача та зменшити суму пені з 2410,74 на 50% , тобто на 1205,37 грн., та надати розстрочку його виконання на 3 місяці рівними частинами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

10.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керченський металургійний комплекс" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" укладено договір №422 про поставку товару (далі по тексту - договір).

Відповідно до розділу 1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити певний Товар, в асортименті та кількості відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1) до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.4.1. договору ціна товару визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні, а постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації №1 (Додаток №1).

Сума даного договору на момент його підписання складає 99 442,80 грн. (п.4.3 договору).

Згідно п.п.6.1.-6.2. договору, оплата за поставлений товар по даному договору проводиться покупцем протягом 30 банківських днів після дати поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування коштів від покупця на рахунок постачальника.

Позивач виконав поставку товару (стрілочної ізоляції) в повному розмірі, в асортименті та кількості відповідно до Специфікації №1, що підтверджується Актом прийому-передачі від 21.12.2012р. підписаним повноважними представниками позивача та відповідача. Продукція прийнята відповідачем без зауважень і претензій.

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачеві рахунок-фактуру №6 від 21.12.2012р. на суму 99 442,80 грн., який станом на день подання позову відповідачем не оплачений.

Пунктом 9.5. договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від його вартості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, ст.549,625 Цивільного кодексу України, вимог п.9.5. договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 2410,74 грн.

17.05.2013р. позивач направив претензію №1/301 відповідачу, з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 100178,28 грн. на протязі 7 календарних днів починаючи з дати отримання даної претензії.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав вищезгадану претензію 24.05.2013р.

Як зазначено у Відзиві відповідача, 30.08.2013р. ним погашено суму основного боргу в повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням №1766 від 30.08.2013р. на суму 99 442,80 грн.

Таким чином, згідно наявних в матеріалах справи документів, станом на 04.09.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 2410,74грн. пені.

Суд заслухавши пояснення сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що провадження у справі щодо стягнення основного боргу в розмірі 99 442,80 грн. необхідно припинити, клопотання відповідача про зменшення суми нарахованої пені та надання розстрочки, щодо виконання рішення на 3 місяці відхилити та стягнути пеню в розмірі 2410,74 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору №422 про поставку товару від 10.12.2012р., на виконання умов якого відповідачу постачалась стрілочна ізоляція.

У відповідності до ст. 526 ЦК України , 193 ГК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено в п.1.1 договору, покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар, в асортименті та кількості відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1) до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п.п.6.1.-6.2. договору, оплата за поставлений товар по даному договору проводиться покупцем протягом 30 банківських днів після дати поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування коштів від покупця на рахунок постачальника.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України , зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то він підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч.2 ст.218 ГК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем повністю доведено факт виконання ним своїх договірних зобов'язань по поставці товарів у повному обсязі. Підтвердженням цього є Акт прийому-передачі від 21.12.2012р., підписаний відповідачем без жодних застережень. Проте, в порушення зобов'язання, передбаченого договором №422 про поставку товару від 10.12.2012р., відповідач не оплатив позивачу в визначені договором строки вартості отриманих товарів.

Отже, в процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов'язань згідно договору №422 про поставку товару від 10.12.2012р. на момент подання позову відповідач належно не виконав, в результаті чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за поставку товару в розмірі 99 442,80 грн.

Відповідач надав суду докази оплати основного боргу, а саме платіжне доручення №1766 від 30.08.2013р. на суму 99442,80 грн.

Виходячи з наведеного суд дійшов до висновку, що провадження у справі щодо стягнення основного боргу в розмірі 99 442,80 грн. необхідно припинити.

Згідно ст. 233 ГК України , у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проте, відповідачем не доведено наявність обставин передбачених ст. 233 ГК України, а зокрема, щодо його тяжкого майнового стану. Відтак клопотання відповідача про зменшення суми нарахованої пені та надання розстрочки, щодо виконання рішення на 3 місяці, суд вирішив відхилити.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 173, 174, 193, 233, 525, 610, 611 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 12, 22, 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі, в частині стягнення основного боргу в розмірі 99442,80 грн. припинити.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний код 01059900 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський металургійний комплекс" (98306, м. Керч, вул. Войкова, 13, код ЄДРПОУ 37978351) 2 410,74 грн. пені та 2 037,08 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.09.2013 р.