Рішення
від 04.09.2013 по справі 910/13005/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13005/13 04.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг»

до Приватного акціонерного товариства «Гео Спектр»

про стягнення 3 520 548, 56 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Дейнекіна О.О. за довіреністю № 19.07/13 від 19.07.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Гео Спектр» (далі - відповідач) про стягнення 3 520 548, 56 грн., в тому числі 3 482 479, 81 грн. основного боргу та 38 068, 75 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 68 820, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/13005/13 та призначено її до розгляду на 13.08.2013 р.

06.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р., враховуючи неявку представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 04.09.2013 р.

04.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він звертає увагу на те, що у відповідності до накладної № 5 від 04.09.2012 р. відповідач повернув позивачу товару на суму 27 356, 80 грн., а не 27 356, 85 грн., як це зазначено в акті повернення від 04.09.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 04.09.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р. у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 04.09.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 01-06-12, відповідно до п. 1.1. якого покупець зобов'язався передати у власність покупця продукцію та матеріали, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного Договору.

Пунктом 2.3. Договору сторони встановили, що розрахунки здійснюються протягом 90 банківських днів від дати поставки товару покупцю.

При цьому, відповідно до п. 2.4. Договору сторони визначили, що у випадку з'ясування неможливості оплати товару у термін, визначений сторонами в даному договорі, покупець зобов'язаний повернути продавцю весь отриманий та неоплачений за договором товар. В даному випадку сторони підписують відповідний акт повернення товару та приймають рішення щодо доцільності подальшого існування договірних відносин між ними.

За змістом п. 2.6. Договору сторони можуть погодити інші форми та строки проведення розрахунків за даним договором шляхом підписання відповідної додаткової угоди до нього.

Відповідно до п. 8.1. Договору він набирає чинності від дати підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Сторони підписали Специфікацію № 1 від 30.07.2012 р. до Договору, відповідно до якої визначили, що позивач має поставити відповідачу мелясу бурякову російського/українського походження в кількості 7 075, 578 т. на загальну суму 6 686 421, 21 грн. до 31.08.2012 р. включно.

На виконання вказаних домовленостей позивач відповідно до видаткової накладної № РН-0000445 від 30.07.2012 р. поставив відповідачу товар на суму 2 241 635, 45 грн. та відповідно до видаткової накладної № РН-0000446 від 30.07.2012 р. товар на суму 4 444 785, 77 грн., про що сторони також підписали акти приймання передачі № 1 та № 1/1 від 30.07.2012 р. Товар було отримано представником відповідача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 43 від 24.07.2012 р.

Сторони підписали Специфікацію № 2 від 30.07.2012 р. до Договору, відповідно до якої визначили, що позивач має поставити відповідачу олію соняшникову нерафіновану в кількості 843, 420 т. на загальну суму 8 313 590, 94 грн. до 31.08.2012 р. включно.

На виконання вказаних домовленостей позивач відповідно до видаткової накладної № РН-0000447 від 30.07.2012 р. поставив відповідачу товар на суму 3 942 800, 00 грн. та відповідно до видаткової накладної № РН-0000448 від 31.07.2012 р. товар на суму 4 370 790, 94 грн., про що сторони також підписали акти приймання передачі № 2 від 30.07.2012 р. та № 2/1 від 31.07.2012 р.

Сторони підписали Специфікацію № 3 від 14.08.2012 р. до Договору, відповідно до якої визначили, що позивач має поставити відповідачу шрот соняшниковий в кількості 1 350, 810 т. на загальну суму 2 775 914, 55 грн. до 15.09.2012 р. включно.

На виконання вказаних домовленостей позивач відповідно до видаткової накладної № РН-0000484 від 14.08.2012 р. поставив відповідачу товар на суму 2 775 914, 55 грн., про що сторони також підписали акт приймання передачі № 3 від 14.08.2012 р. Товар було отримано представником відповідача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 49 від 14.08.2012 р.

Сторони підписали Специфікацію № 4 від 28.08.2012 р. до Договору, відповідно до якої визначили, що позивач має поставити відповідачу макуху з насіння соняшника в кількості 1 874, 100 т. на загальну суму 3 324 653, 40 грн. до 30.09.2012 р. включно.

На виконання вказаних домовленостей позивач відповідно до видаткової накладної № РН-0000495 від 28.08.2012 р. поставив відповідачу товар на суму 3 324 653, 40 грн., про що сторони також підписали акт приймання передачі № 4 від 28.08.2012 р. Товар було отримано представником відповідача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 54 від 28.08.2012 р.

При цьому, листом від 04.09.2012 р. за № 02/09/1 відповідач звернувся до позивача з проханням прийняти на баланс частину поставленого за Специфікацією № 4 товару та на підставі накладної на повернення № 5 від 04.09.2012 р. повернув позивачу макуху з насіння соняшника в кількості 15, 421 т на суму 27 356, 80 грн.

Відповідно до пояснень представника позивача, не спростованих відповідачем, в акті, який складався разом з накладною 04.09.2012 р. щодо повернення вказаної частини товару було помилково вказано, що товар повернуто на суму 27 356, 85 грн.

Зважаючи на те, що первинним бухгалтерським документом, яким оформляється передача товарно-матеріальних цінностей є накладна, та оскільки не доведено іншого і саме сума 27 356, 80 грн. відповідає кількості повернутого товару - 15, 421 т по відношенню до тарифу - 1 478, 33 грн. (без ПДВ), суд приймає до уваги в якості достовірних відомостей про вартість повернутого товару, дані, відображені в накладній на повернення № 5 від 04.09.2012 р.

Сторони підписали Специфікацію № 5 від 14.09.2012 р. до Договору, відповідно до якої визначили, що позивач має поставити відповідачу олію соняшникову нерафіновану в кількості 1 085 т. на загальну суму 11 139 695, 00 грн. до 31.10.2012 р. включно.

На виконання вказаних домовленостей позивач відповідно до видаткової накладної № РН-0000518 від 14.09.2012 р. поставив відповідачу товар на суму 5 646 850, 00 грн. та відповідно до видаткової накладної № РН-0000519 від 17.09.2012 р. товар на суму 5 492 845, 00 грн., про що сторони також підписали акти приймання передачі № 5 від 14.09.2012 р. та № 5/1 від 17.09.2012 р. Товар було отримано представником відповідача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 57 від 14.09.2012 р.

Сторони підписали Специфікацію № 6 від 17.09.2012 р. до Договору, відповідно до якої визначили, що позивач має поставити відповідачу макуху з насіння соняшника в кількості 2 000, 00 т. на загальну суму 3 868 000, 00 грн. до 15.10.2012 р. включно.

На виконання вказаних домовленостей позивач відповідно до видаткової накладної № РН-0000521 від 17.09.2012 р. поставив відповідачу товар на суму 3 868 000, 00 грн., про що сторони також підписали акт приймання передачі № 6 від 17.09.2012 р.

Сторони підписали Специфікацію № 7 від 02.10.2012 р. до Договору, відповідно до якої визначили, що позивач має поставити відповідачу олію соняшникову нерафіновану в кількості 581 т. на загальну суму 6 001 149, 00 грн. до 31.10.2012 р. включно.

На виконання вказаних домовленостей позивач відповідно до видаткової накладної № РН-0000571 від 02.10.2012 р. поставив відповідачу товар на суму 1 446 060, 00 грн. та відповідно до видаткової накладної № РН-0000572 від 03.10.2012 р. товар на суму 4 555 089, 00 грн., про що сторони також підписали акти приймання передачі № 7 від 02.10.2012 р. та № 7/1 від 03.10.2012 р. Товар було отримано представником відповідача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 59 від 01.10.2012 р.

Сторони підписали Специфікацію № 8 від 08.10.2012 р. до Договору, відповідно до якої визначили, що позивач має поставити відповідачу шрот соняшниковий в кількості 2 500 т. на загальну суму 6 692 500, 00 грн. до 15.11.2012 р. включно.

На виконання вказаних домовленостей позивач відповідно до видаткової накладної № РН-0000579 від 08.10.2012 р. поставив відповідачу товар на суму 4 015 500, 00 грн. та відповідно до видаткової накладної № РН-0000581 від 09.10.2012 р. товар на суму 2 677 000, 00 грн., про що сторони також підписали акти приймання передачі № 8 від 02.10.2012 р. та № 8/1 від 09.10.2012 р. Товар було отримано представником відповідача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 60 від 08.10.2012 р.

При цьому, листом від 30.10.2012 р. за № 32/10-1 відповідач звернувся до позивача з проханням прийняти на баланс частину поставленого за Специфікацією № 8 товару та на підставі акту повернення від 30.10.2012 р. повернув позивачу шрот соняшниковий в кількості 88, 459 т на суму 236 804, 74 грн.

За отриманий від позивача товар відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 29.08.2012 р. - 7 128 006, 83 грн., 13.09.2012 р. - 2 531 926, 33 грн. та 6 356 030, 78 грн., 26.09.2012 р. - 3 050 299, 56 грн., 03.10.2012 р. - 3 567 440, 80 грн., 08.10.2012 р. - 9 577 735, 06 грн., 18.10.2012 р. - 5 000 000, 00 грн. та 5 000 000, 00 грн., 22.10.2012 р. - 61 982, 64 грн., 16.11.2012 р. - 1 000 000, 00 грн., 20.11.2012 р. - 1 000 000, 00 грн. та 781 860, 76 грн., всього - 45 055 282, 76 грн.

Таким чином, враховуючи суму поставки товару в розмірі 48 801 924, 11 грн., а також вартість повернутого товару в розмірі 264 161, 54 грн. та здійснених оплат в розмірі 45 055 282, 76 грн., у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 3 482 479, 81 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

В той же час, при укладенні спірного Договору поставки його сторони визначили, що розрахунки здійснюються протягом 90 банківських днів від дати поставки товару покупцю.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг в сумі 3 482 479, 81 грн. має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 38 068, 75 грн. 3 % річних за період з 14.02.2013 р. по 27.06.2013 р. (133 дні) на суму боргу в розмірі 3 482 479, 81 грн., розрахунок яких є вірним.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного вище.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гео Спектр» (02154, місто Київ, Дніпровський район, вулиця Ентузіастів, будинок 1, кабінет № 302; код ЄДРПОУ 30306997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (01025, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Велика Житомирська, будинок 20; код ЄДРПОУ 37269136) 3 482 479 (три мільйони чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 81 коп. основного боргу, 38 068 (тридцять вісім тисяч шістдесят вісім) грн. 75 коп. 3 % річних та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.2013 р.

Суддя В.С. Ломака

Дата ухвалення рішення04.09.2013
Оприлюднено10.09.2013

Судовий реєстр по справі —910/13005/13

Рішення від 04.09.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ломака В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні