Ухвала

від 15.01.2008 по справі 33ц-12кс/08

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №33ц-12 кс/08;

Справа №33ц-12 кс/08;                                                                                              6-793

кс05

Головуючий v першій

інстанції: Слива Ю. М.                                             Категорія:

38

Суддя-доповідач:

Віхров В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 січня 2008

року                                                                                         м.

Дніпропетровськ

Колегія суддів

судової палати у цивільних справах

апеляційного

суду Дніпропетровської області у складі:

Віхрова В. В., Гайдук В. І.,

Дерев'янка О. Г.,

розглянувши

відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про

судоустрій України» (в редакції Закону України за № 697-V від

22.02.2007) в касаційному провадженні в попередньому судовому засіданні у місті

Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до заводу торгівельного

обладнання Управління торгівлі Міністерства оборони України про стягнення

заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1. та до Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про

відшкодування моральної шкоди, де треті особи, які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору, ОСОБА_2і

ОСОБА_3, за касаційною скаргою заводу торгівельного обладнання Управління

торгівлі Міністерства оборони України на рішення апеляційного суду Київської

області від 30 березня 2004 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1. у січні 2003 року звернулася до суду з позовом до заводу торгівельного

обладнання Управління торгівлі Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ

14304330, смт. Коцюбинське, Київська область) і до Фонду ССНВВПЗ, в особі

відділення виконавчої дирекції в м. Ірпінь, з тих підстав, що стався нещасний

випадок на виробництві, внаслідок якого її чоловік ОСОБА_2. одержав травму, від

якої 14.08.2001 помер, у зв'язку з чим позивач просила стягнути не виплачену

чоловікові заробітну плату та відшкодувати моральну шкоду, завдану їй смертю

чоловіка.

Рішенням

Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2003 року позовні

вимоги ОСОБА_1. задоволені частково, і на її користь стягнуто з заводу

торгівельного обладнання Управління торгівлі Міністерства оборони України 372

гривні 73 коп. та з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань -20 000 гривень відшкодування моральної

шкоди.

Рішенням

апеляційного суду Київської області від 30 березня 2004 року апеляційна скарга

Фонду ССНВВПЗ, в особі відділення виконавчої дирекції в м. Ірпінь, задоволена і

в частині відшкодування моральної шкоди рішення місцевого суду скасоване з

ухваленням нового рішення, яким відшкодування в сумі 20 000 гривень стягнуто з

заводу торгівельного обладнання Управління торгівлі Міністерства оборони України,

а в іншій частині рішення місцевого суду залишене без змін.

У касаційній

скарзі завод торгівельного обладнання Управління торгівлі Міністерства оборони

України вказує, що судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального

права про повідомлення осіб щодо часу і місця розгляду справи і неправильно

застосовані норми матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати

рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що

помилково скасоване.

Колегія суддів,

заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної

скарги, дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень місцевого і

апеляційного судів та їх скасування відсутні, виходячи з наступного.

Судами

встановлено, що ОСОБА_2.

працював з 05.07.2001 у відповідача на посаді начальника цеху деревообробки, де

03.08.2001 через дії третіх осіб, які перебували з відповідачем у трудових

правовідносинах, стався вибух, внаслідок якого ОСОБА_2. отримав травму, від якої 14.08.2001 помер, чим позивачу

завдана значна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях з приводу

травмування і смерті близької людини, вимушених змін в її житті, через що сума

відшкодування має складати 20 000 гривень, що відповідатиме вимогам розумності

і справедливості.

Скасовуючи частково

рішення місцевого суду, апеляційний суди виходив з того, що позивач не

перебувала на утриманні потерпілого, а тому за шкоду має відповідати особа, з

вини якої вона заподіяна.

Відповідно до ч.

2 ст. 320 ЦПК України (1963 року) підставами касаційного оскарження є порушення

норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Суд у цій справі

за ст. 335 ЦПК України (2004 року) під час її розгляду в касаційному порядку

перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та

апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може

встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в

рішенні чи відкинуті ним.

Колегія суддів

відзначає, що відповідач повідомлений апеляційним судом про час і місце

розгляду згідно зі ст.ст. 90, 94 ч. 2 ЦПК України (1963 року).

Судами за

розгляду справи встановлені підстави за ст.ст. 440 , 441 ЦК УРСР для

відшкодування моральної шкоди з заводу торгівельного обладнання, і суд

апеляційної інстанції правильно дійшов до висновку, що в цій справі пп. «е» п.

1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,

які спричинили втрату працездатності» не підлягає застосуванню.

Наведені у

касаційній скарзі доводи висновків місцевого та апеляційного судів не

спростовують. Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові

рішення ухвалені з суворим додержанням норм процесуального права та у відповідності

з нормами матеріального права і відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України

підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись,

ст.ст. 323, 332, 336, 342-345 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу

заводу торгівельного обладнання Управління торгівлі Міністерства оборони

України відхилити.

Рішення

апеляційного суду Київської області від 30 березня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає

законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.