Постанова

від 10.09.2013 по справі 2314/7408/12

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 2314/7408/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Провадження 1/711/57/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 серпня 2013 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді - Смоляр А.О.

при секретарі - Окрушко С.І. , Яковлєвій Н.О.

з участю: прокурора - Бицюка О.В., Короля О.А.

та адвоката підсудних - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, працював директором ПП «Постачальник», раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки і жительки АДРЕСА_1,росіянки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, працюючої на ПП «Промтермоізоляція»,бухгалтером, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачуються в тому, що він ,ОСОБА_3, згідно наказу № 49-к від 18.05.2007 з вказаної дати та до 14.07.2009, працюючи директором приватного підприємства «Торговельний центр «Постачальник»», код ЄДРПОУ 31423732, юридична адреса м. Черкаси, вул. Сурікова, 14а, і у відповідності до Статуту підприємства маючи повноваження по поточному керівництву Підприємством, діяти без доручення від імені Підприємства, представляти його інтереси у всіх підприємствах, установах і організаціях, розпоряджатися майном Підприємства ( згідно повноважень та в інтересах Власника ), укладати господарські та інші договори, відповідно до статуту та чинного законодавства України, видавати доручення, відкривати у банках рахунки, розпоряджатися коштами Підприємства в порядку, визначеному статутом та чинним законодавством, наймати працівників, накладати на працівників Підприємства стягнення відповідно до законодавства, у межах своєї компетенції видавати накази, розпорядження і давати вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів і працівників Підприємства, та нести персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань, тобто, обіймаючи посаду пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків, і таким чином являючись службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, а ОСОБА_4, яка згідно наказу № 4 від 03.05.2001 р. з вказаної дати та до 16.03. 2010 р. працюючи головним бухгалтером приватного підприємства " Торговельний центр " Постачальник ", код ЄДРПОУ 31423732, юридична адреса м. Черкаси, вул. Сурікова, 14 а, та водночас на підставі наказу № 7 з 02.07.2001 р. по 03.06.2011 р. головним бухгалтером приватного підприємства " Постачальник ", код ЄДРПОУ 31489767, юридична адреса м. Черкаси, вул. Сурікова, 14 а, являючись службовою особою, яка у відповідності до Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ", Статуту підприємства та своїх службових обов'язків забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних, методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства, діючи умисно, вчинили службове підроблення за наступних обставин.

Так вони, 27 лютого 2008 року, спільно за місцем юридичної адреси підприємства в м. Черкаси, вул. Сурікова, 14 а, склали завідомо неправдиві офіційні документи, а саме : довідку № 57 від 27.02. 2008 р. про доходи за місцем роботи на ім'я провідного менеджера зі збуту ПП " Торго¬вельний Центр " Постачальник " ОСОБА_5, до якої умисно внесли завідомо неправдиві відомості про загальну суму нарахованої заробітної плати в розмірі 61 800 грн., з розрахунком середньомісячної заробітної плати в розмірі 10 300 грн., нібито отриманої провідним менеджером зі збуту ПП " Торговельний центр " Постачальник " ОСОБА_5 за період її роботи на підприємстві з серпня 2007 року по січень 2008 року та довідку № 58 від 27.02. 2008 р . про доходи за місцем роботи на ім'я менеджера зі збуту ПП " Торговельний Центр " Постачальник " ОСОБА_6, до якої умисно внесли завідомо неправдиві відомості про загальну суму нарахованої заробітної плати в розмірі 60 350 грн., з розрахунком середньомісячної заробітної плати в розмірі 10 050 грн., нібито отриманої менеджером зі збуту ПП " Торговельний центр " Постачальник " ОСОБА_6 за період її роботи на підприємстві з серпня 2007 року по січень 2008 року.

Крім того, ОСОБА_4, 27 лютого 2008 року, за місцем юридичної адреси приватного підприємства " Постачальник ", код ЄДРПОУ 31489767 в м. Черкаси, вул. Сурікова, 14-а, , як головний бухгалтер, склала завідомо неправдивий офіційний документ - довідку № 16 від 27.02.2008 р . про доходи за місцем роботи на ім'я менеджера з реклами ПП " Поста¬чальник " ОСОБА_7, до якої умисно внесла завідомо неправдиві відомості про загальну суму нарахованої заробітної плати в розмірі 64 673 грн., з розрахунком середньомісячної заробітної плати в розмірі 10 780 грн., нібито отриманої менеджером з реклами ПП " Постачальник " ОСОБА_8 за період її роботи на підприємстві з серпня 2007 року по січень 2008 року.

На підставі виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завідомо неправдивих офіційних документів ВАТ " Ерсте Банк " було видано кредити на загальну суму 756 000 грн.

В судовому засіданні допитані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дали аналогічні покази та показали, що він, ОСОБА_3, був засновником приватного підприємства " Постачальник ", яке було зареєстровано ним в 2001 році та знаходилось за адресою м. Черкаси, вул. Сурікова, 14-аБ а також був його директором. Потім в подальшому були організаційні зміни в підприємстві. З 2002 року і до лютого 2011 року директором ПП " Поста¬чальник " працював ОСОБА_9

Дружина ОСОБА_10 являлася засновником приватного підприємства " Торговельний центр " Постачальник ", де водночас працювала директором. У зв'язку з відпусткою дружини по догляду за дитиною, у період часу з 18.05.2007 року по 30.07.2009 року ОСОБА_10 працював директором приватного підприємства " Торговельний центр " Постачальник ". Починаючи з 2001 року на посаді головного бухгалтера ПП " Постачальник ", ПП " Торговельний центр " Постачальник " та ПП " Постач - Збут " працювала ОСОБА_4, до функціональних обов'язків якої входило ведення бухгалтерського та податкового обліків підприємств.

Станом на лютий 2008 року ПП " Постачальник " та ПП " ТЦ " Постачальник " співпрацювало в галузі кредитування з ВАТ " Ерсте Банк " м. Черкаси. ОСОБА_10 особисто був знайомий та підтримував нормальні ділові стосунки з керуючим Черкаською філією ВАТ " Ерсте Банк " ОСОБА_11 В цей час, тобто в лютому 2008 році вони мав намір отримати банківський кредит на суму 1 000 000 грн. для розвитку підприємницької діяльності. У зв'язку з цим, вони моніторили банківськи послуги серед банків м. Черкаси з метою укладення вказаної кредитної угоди. Найбільш привабливими умовами були в ЧФ ВАТ ВТБ Банк. В той же час вони вели перемовини з ВАТ " Ерсте Банк " про можливість розширення кредитної лінії. Одночасно ними велись перемовини з приводу отримання кредиту з ВАТ " ВТБ Банк м. Черкаси, до якого було подано пакет відповідних документів. За результатами розгляду їх документів ВТБ Банк надав згоду на видачу кредиту в сумі 600 000 грн. на підприємство. Під час спілкування з керівником ВАТ " Ерсте Банк " ОСОБА_11 ОСОБА_10 поставив його до відома про отримання згоди у ВАТ ВТБ Банк на отримання кредиту. В цей час ОСОБА_11 став запевнювати, що керований ним банк також в змозі вирішити питання з кредитування на більш вигідних умовах. вважали, що ОСОБА_11 керувався корпоративними інтересами та з метою не втрачати банківського клієнта, яким на той час являлися ПП " Постачальник " та ПП " ТЦ " Постачальник ", запропонував їм отримати кредит в керованому ним банку, тобто в ВАТ " Ерсте Банк ", запропонувавши більш привабливі угоди щодо відсоткової ставки та інших умов. Однак, ОСОБА_13 повідомив, що для прийняття рішення головним банком розширення ліміту кредитної лінії займе тривалий час. Коли вони повідомили ОСОБА_11 про те, що ВТБ банк прийняв вже рішення про надання кредиту в сумі 600 000 грн., тобто є альтернативна пропозиція. Тоді ОСОБА_13 запропонував їм оформити кредит на трьох фізичних осіб, на суму 252 000 грн. кожний, а всього на загальну суму 756 000 грн. ОСОБА_13 пояснював, що це будуть початкові дії, а в подальшому ( два - три місяці) кредит буде переведено на ПП " ТЦ " Постачальник ". Основною умовою цього кредиту було підписання договору іпотеки на його квартиру. Він погодився на пропозицію керуючого ВАТ " Ерсте Банк " ОСОБА_11 Після цього ОСОБА_10 поговорив з працівниками ПП " Постачальник " та ПП " ТЦ " Постачальник " ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, пояснив їм обставини та необхідність отримання кредитних коштів у ВАТ " Ерсте Банк ". Крім того, він пояснив вказаним особам, що відкриті на їх ім'я кредити будуть взяті на нетривалий строк, близько трьох місяців, їх погашення буде здійснюватися ним особисто, а також під забезпечення взятих кредитів він передає банку в іпотеку свою квартиру, вартість якої майже в два рази більша ніж сума взятих кредитів, а тому якщо будуть якісь непередбачувані події , то кредит повністю погашений за рахунок іпотеки. Працівники підприємств ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 погодились на його пропозицію.

В подальшому, під час оформлення та надання до ВАТ " Ерсте Банк " документів на видачу кредитів на ім'я фізичних осіб ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та спілкування з керуючим банком ОСОБА_11, останній повідомив, що для оформлення та видачі кредитів вищевказаним фізичним особам, серед інших обов'язкових документів повинні бути довідки про заробітну плату працівників за останні шість місяців роботи на підприємстві. При цьому середньо місячна заробітна плата працівника повинна складати не менше 10 000 грн. щомісячно. У зв'язку з цим, ним було надано вказівку головному бухгалтеру ПП " Постачальник " та ПП " ТЦ " Постачальник " ОСОБА_4 підготувати довідки про середньомісячну заробітну плату відносно працівників ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, в яких вказати їх середньомісячну заробітну плату в розмірі 10 000 грн. Вказані довідки були підготовлені головним бухгалтером ОСОБА_4 та підписані ним і ОСОБА_4, та завірені печаткою ПП " Постачальник " і ПП " ТЦ " Постачальник ". Ці довідки були надані разом з іншими документами до ВАТ " Ерсте Банк " для оформлення та подальшої видачі кредитів на ім'я фізичних осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 28 лютого 2008 року. Виходячи з наведеного, видача формально оформлених довідок про заробітну плату фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, це домовленість двох керівників двох приватних структур, одна з яких хотіла дати кошти, а друга, хотіла їх взяти для використання у підприємницькій діяльності. Підтвердженням цього є те, що 28 лютого 2008 року кредитні договора готувалися та підписувалися в приміщенні ВАТ " Ерсте Банк " в присутності всіх його працівників та в присутності ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Також, в подальшому грошові кошти були фактично отримані не фізичними особами ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_14, а ОСОБА_4 В подальшому ним виконувалися умови укладених кредитних договорів, здійснювалася оплата щодо погашення кредитів. Станом на 20 жовтня 2011 року залишок неповернутих коштів складає орієнтовно 550 000 грн.

Крім того він вважають, що їх діями будь - яких збитків банку не спричинено взагалі, оскільки вартість предмету іпотеки, належної ОСОБА_3 квартири, складає 1 382 500 грн., що в більш ніж в два рази перевищує суму заборгованості по несплачених кредитах. Наміру не повертати кредиту , а тим більше завдавати шкоду банку вони на меті не мали. В даний час квартира була переоформлена на банк , але чомусь кошти не були перераховані на погашення кредиту вказаних осіб , хоча ця квартира була першопочатковою іпотекою, а перерахована на погашення іншого кредиту.

Вони до внесення змін в законодавство, де передбачалась відповідальність за підробку «іншого документу» визнавали свою вину , але оскільки законодавець вніс зміни до деяких статей Кримінального кодексу України і передбачає кримінальну відповідальність лише за підробку і видачу завідомо неправдивого офіційного документу , то вони себе винними не визнають , оскільки видані неправдиві довідки про заробітну плату тим особам на яких був отриманий кредит на їх думку не відносяться до таких документів. Вказані довідки не відповідають ні тим довідкам, які мають видаватись в, наприклад, в органи соціального захисту, ні навіть тим , які визначені внутрішнім положенням банку при видачі кредитів громадянам.

Аналогічні надали свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в частині того, що в довідки про їх доходи були внесені неправдиві відомості про отриману заробітну плату працівниками підприємства, однак шкоду банку цим спричинено не було, оскільки ОСОБА_3 з банком було укладено договір іпотеки на належну йому квартиру, яка пізніше і стала власністю банку, але не дивлячись на це банк звернувся до них з позовами і в даний час ДВС проводить з них стягнення боргу за договорами кредиту ,хоча на суд вони не викликались. За рахунок предмета іпотеки їх кредити не погашені. Коштів вони особисто не отримували, а договори були підготовлені і заповнені працівниками банку, а вони поставили тільки свої підписи. Кошти відразу були переховані на підприємство і воно ж деякий час гасило за них кредити.

Працівники банку ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інші свідки із числа працівників банку дали дещо інші покази та стверджували , що ніяких домовленостей у них з ОСОБА_3 не було. Але суд аналізуючи обставини укладання договорів кредиту, поспішність та оперативність з якою вони були укладені, критично оцінює такі покази, оскільки факти про їх укладення вказує на інше. Зокрема всі необхідні документи ( заяви на отримання кредиту, анкети, час протягом якого вони були отримані, прийом довідок про зарплату , які не відповідали внутрішнім банківським умовам до таких довідок і таке інше) дає суду всі підстави зробити висновок, що працівники банку свідомо йшли н7а такі порушення, маючи всі гарантії погашення вказаних кредитів, завдяки укладенню з ОСОБА_3 договору іпотеки квартири , яка майже в два рази перевищувала суму всіх трьох кредитів.

Покази підсудних та свідків також підтверджуються свідоцтвом на право власності за № 397 від 23.01.2012 згідно з яким «Ерсте Банку» на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 вартістю 1 168 830 грн.

Такі дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч.1 ст. 366 КК України - службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видача завідомо неправдивих документів і саме на такій кваліфікації настоював прокурор в судових дебатах по справі.

Підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 настоювали на тому ,що в їх діях відсутній склад злочину та просили їх виправдати.

Суд оцінивши докази ,що зібрані по справі, заслухавши думку учасників приходить до наступного.

Кримінальна відповідальність за злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України ( в редакції від 7.04. 2011року), настає за видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Редакція ч. 1 ст. 366 КК України , яка діяла на момент видачі довідок про заробітну плату підсудними по справі передбачала відповідальність також « за інше підроблення документів, а також складання і видачу завідомо неправдивих документів», що на думку суду мало місце в діях ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та повністю підтверджується доказами по справі, тобто законодавець виключив відповідальність інше підроблення документів , а також їх складання та видачу , а залишив відповідальність за підробку лише офіційних документів.

Відповідно до примітки ст.358 КК України під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні причинити наслідки правового характеру чи може бути використана як документи - докази у право застосовній діяльності, що складаються, видаються , чи посвідчуються повноважними( компетентними ) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

З аналізу довідок про заробітну плату , які були видані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від 28 лютого 2008 року їх не можна вважати офіційним документом, оскільки вони не містять необхідних для офіційного документу реквізитів, а саме: вони не адресовані жодному органу чи установі, не зазначені власник підприємства, установи організації або фізична особа - підприємець, не зазначено кількість робочих днів, сплачених сум страхових внесків до пенсійного фонду, на випадок безробіття і т.д. та виготовлені не на бланку підприємства.

Тобто вказані довідки не відповідають ні по змісту, ні по формі Довідки про доходи , яка затверджена Міністерством праці та соціальної політики України відповідно до наказу № 192 від 27.08.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за № 1409/10008.

Також вказані довідки на зазначених вище осіб не відповідають і вимогам Порядку кредитування фізичних осіб в банківській установі, яке було затверджено постановою правління АКБ «Престиж» № П -204 від 17 травня 2007 року ( нині це «Ерсте банк»). У вказаному Положенні щодо документу про доходи де , зокрема, не вказані строки роботи позичальників за останні 6 місяців, не зроблено розбивки щодо нарахованої та сплаченої заробітної плати за останні 6 місяців з помісячною розбивкою та відсутня примітка щодо затримки у виплаті заробітної плати та інші дані.

Крім того, відповідно до Закону України від 7 квітня 2011 року « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» були внесені зміни до ст. 357, 358, та 366 КК України та фактично відбулась декриміналізація відповідальності за підробку « інших документів», а тому суд приходить до висновку про закриття справи на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України ( 1960 р.) та ст. 5 КК України, не дивлячись на те, що прокурор настоював на постановленні вироку та визнанні підсудних винними, а підсудні та їх адвокати заявляли про постановлення виправдувального висновку.

Такі висновки суду будуть відповідати роз'ясненню яке міститься в доповненні до інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-697/0/04/ від 29.04.2013 року де зазначено , відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК 1960 р.) кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю з підстави відсутності в діянні складу злочину як обставини, що виключає провадження в кримінальній справі.

Зазначено, що у випадку закриття кримінальної справи у суді першої інстанції з підстави, визначеної у п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 р., у зв'язку із декриміналізацією діяння, суд не доводить розгляд справи до кінця з постановленням виправдувального вироку, а виносить постанову про закриття такої кримінальної справи з наступних підстав: 1) у ч. 4 ст. 327 КПК 1960 р. встановлено вичерпний перелік підстав для постановлення виправдувального вироку, а саме: коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. Тобто суд постановляє виправдувальний вирок виключно з реабілітуючих підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі, тобто його дія поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Крім того, такі підстави для закриття кримінальної справи не пов'язані із встановленням фактичних обставин, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов'язані із змінами законодавства про кримінальну відповідальність. Відповідно до абзаца 9 інформаційного листа ВССУ від 02 березня 2012 року № 132- 283/0/4-12 кримінальні справи, порушені за статтями, які декриміналізовані, підлягають закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 р. та ст. 5 КК у зв'язку із декриміналізацією злочинного діяння. Тому у випадку, коли суд під час судового розгляду дійде висновку про необхідність закриття кримінальної справи у зв'язку із декриміналізацією суспільно небезпечного діяння, у резолютивній частині постанови суду зазначається про закриття кримінальної справи за відсутністю в діянні складу злочину у зв'язку із декриміналізацією.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчинені злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також доказах, одержаних незаконним шляхом.

Державний обвинувач та інші учасники процесу до закінчення судового слідства по справі не заявляли клопотань про закриття справи із вказаних вище підстав, а також про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів, крім тих, що були долучені до справи і зібрані під час судового розгляду, а тому, враховуючи ті обставини, що суд обмежений у праві збору доказів вини підсудних за власною ініціативою та при розгляді справи не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити і створював в ході розгляду справи всі необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних прав та обов'язків, зобов'язаний розглянути справу і постановити законне і обґрунтоване рішення на підставі наданих суду доказів.

Суд вважає, що у зв'язку з викладеним вище та з урахуванням позицій державного обвинувача, підсудних та їх адвокатів, підстав для поновлення судового слідства в даному випадку чинним КПК України ( 1960 р) не передбачено.

Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .- підписку про невиїзд - скасувати.

Доля речових доказів по справі підлягає вирішенню на підставі ст.81 КПК України

На підставі викладеного і керуючись ст. 5 КК України п.2 ч.1 ст.6, 282 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.366 КК України закрити за відсутності в їх діях складу злочину у зв'язку з декриміналізацією..

Міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4- скасувати.

На постанову може бути подана апеляція через Придніпровський районний суд м. Черкаси до Черкаського апеляційного суду на протязі 7 діб учасниками процесу з моменту її проголошення.

Головуючий: