Постанова

від 03.09.2013 по справі 827/2017/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2013 року Справа №827/2017/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Александрова О.Ю.,

за участю секретаря - Плаксіної О.С., представників сторін:

від позивача - Монько Сергія Васильовича, довіреність №22 від 01.03.2013,

від відповідача - Лужанської Альони Олександрівни, довіреність №03-15/5881 від 07.12.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія» до Севастопольської міської Ради про визнання частково протиправним та скасування окремих умов пункту рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія (далі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради (далі - відповідач) про визнання частково протиправним та скасування окремих умов пункту 2.2 рішення ХІ сесії Севастопольської міської Ради «Про внесення змін до договору оренди від 15.04.2005, зареєстрованого 29.05.2005 за №298, земельної ділянки загальною площею 1,4965 га, розташованої по пр-ту Октябрьської Революції, 48, переданої для будівництва та обслуговування громадсько-торгового центру ТОВ «Опт-Індустрія» від 18.06.2013 №5764, якими передбачається внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині викладення пункту 4.1 в редакції, відповідно до якої річна орендна плата за користування земельною ділянкою з 07.02.2012 до моменту державної реєстрації додаткової угоди, встановлюється відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням міської Ради від 14.10.2003 №1348 (із змінами і доповненнями ) (далі - Методика) у розмірі 5% (п'яти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що: між ТОВ «Опт-Індустрія та Севастопольською міською Радою укладений договір оренди від 15.04.2005, зареєстрований 29.06.2005 за №298, про передачу Товариству в оренду земельної ділянки загальною площею 1,4965 га по пр. Октябрьської Революції у м. Севастополі; пунктом 4.1 Договору визначено, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 2,5% (після змін - 3%) від грошової оцінки земельної ділянки; рішенням Севастопольської міської Ради від 18.06.2013 №5764 внесено зміни до вказаного договору, зокрема, пункт 4.1 викладений у такій редакції: «річна орендна плата за користування земельною ділянкою: з 07.02.2012 до моменту державної реєстрації даної додаткової угоди, встановлюється відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради від 14.10.2003 №1348 (із змінами і доповненнями) (далі - Методика) у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; з моменту державної реєстрації даної додаткової угоди до введення в експлуатацію, встановлюється відповідно до п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України у розмірі 3% (трьох відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; після введення об'єкта в експлуатацію, для частини об'єкта - під багатоквартирними житловими будинками, встановлюється відповідно до Методики у розмірі 0,09% (нуль цілих дев'ять сотих процентів) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, для частини об'єкта - під громадсько-торговим центром, у розмір 5% (п'яти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, пропорційно їх площі у загальній площі об'єкта»; за вказаним рішенням орендна плата у розмірі 5% від нормативної грошової земельної ділянки підлягає застосуванню з 07.02.2012, тобто з минулої дати, що не відповідає вимогам статті 30 Закону України «Про оренду землі», статті 58 Конституції України, частині другій статі 5 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Ухвалами суду від 06.08.2013 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача надала суду письмове заперечення на позов, у якому із заявленими вимогами не погодилася, зокрема, зазначила: рішенням Севастопольської міської Ради від 13.02.2008 №3701 були внесені зміни до Методики, якими розмір орендної плати за земельні ділянки, які використовуються для будівництва та обслуговування торгівельних центрів встановлюються у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; 07.02.2012 Севастопольською міською Радою було прийнято рішення №2318 «Про проведення заходів щодо впровадження в дію нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя», яким міська Рада вирішила після надання орендарями витягів з технічної документації по нормативній грошовій оцінці, затвердженій рішенням Севастопольської міської Ради №2163 від 20.12.2011, внести відповідні зміни у діючі договори оренди земельних ділянок; спірним рішенням до договору оренди земельної ділянки не було внесено змін, оскільки не була зареєстрована додаткова угода, до договору; спірне рішення прийнято на підставі повноважень, наданих Севастопольській міській Раді нормами Конституції України, Земельним кодексом України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими нормативними актами України та правових підстав для визнання частково протиправним та скасування окремих його умов немає /а.с.47-50/.

У судовому засіданні 03.09.2013 представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.09.2013 проти позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Севастопольська міська Рада є органом місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного Кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, органи місцевого самоврядування у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.

У судовому засіданні встановлено, що на даний час, землі державної та комунальної власності в місті Севастополі в натурі (на місцевості) відповідно вимог Закону України "Про розмежування земель державної і комунальної власності" не розмежовані.

Систему адміністративно-територіального устрою згідно з частиною першою статті 133 Конституції України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України (частина третя цієї статті).

Відповідно до вимог статті 85 Конституції України межі адміністративно-територіальної одиниці - міста Севастополь, Верховною Радою України не визначені.

Як встановлено судом, земельна ділянка, оренда якої є предметом договору між позивачем та відповідачем від 15.04.2005, зареєстрованого 29.06.2005 за №298, знаходиться у межах Гагарінського району м. Севастополя. За таких обставин, в силу пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного Кодексу України питання щодо розпорядження відповідною земельною ділянкою відноситься до повноважень Севастопольської міської Ради.

Таким чином, Севастопольська міська Рада у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного пункту рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, що повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому, вирішуючи справу стосовно законності рішення відповідача в частині внесення змін до пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки від 15.04.2005, зареєстрованого 29.06.2005 за №298, щодо розміру орендної плати, суд зобов'язаний перевірити, чи здійснювалося таке внесення на підставі закону, чи діяли посадові особи відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв'язку з прийняттям рішення про внесення змін до договору, та чи дотримано процедуру внесення змін до договору.

Судом встановлено, що між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія» (Орендар) 15.04.2005 укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Севастопольському міському головному управлінні земельних ресурсів 29.06.2005 за №298 (далі - Договір)/а.с.10-19/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Орендодавець відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №288 від 19 жовтня 2004 року надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку - для будівництва та обслуговування громадсько-торгового центру з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови, наданих для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, розташовану у м. Севастополі по пр. Октябрьської Революції.

Об'єктом оренди за Договором є земельна ділянка загальною площею 1,4965 га (пункт 2.1 Договору).

Договір укладений строком на 25 (двадцять п'ять) років (пункт 3.1 Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради №1348 від 14.10.2003 (далі - Методика) у розмірі 2,5% (двох з половиною відсотків) від грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до додаткової угоди про внесення змін до вказаного Договору від 06.04.2010 річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлена у розмірі 3% (трьох відсотків) від грошової оцінки земельної ділянки.

18.06.2013 Севастопольською міською Радою прийнято рішення №5764 «Про внесення змін до договору оренди від 15.04.2005, зареєстрованого 29.06.2005 під №298, земельної ділянки загальною площею 1,4965 га, розташованої по пр. Октябрьської Революції, 48, переданої для будівництва та обслуговування громадсько-торгового центру ТОВ «Опт-Індустрія» /а.с.7-8/, яким внесено зміни до вказаного договору, зокрема, пунктом 2.2 рішення пункт 4.1 Договору викладений у такій редакції:

« 4.1 Річна орендна плата за користування земельною ділянкою:

- з 07.02.2012 до моменту державної реєстрації даної додаткової угоди, встановлюється відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради від 14.10.2003 №1348 (із змінами і доповненнями) (далі - Методика) у розмірі 5% (п'яти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- з моменту державної реєстрації даної додаткової угоди до введення об'єкта в експлуатацію, встановлюється відповідно до п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України у розмірі 3% (трьох відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- після введення об'єкта в експлуатацію, для частини об'єкта - під багатоквартирними житловими будинками, встановлюється відповідно до Методики у розмірі 0,09% (нуль цілих дев'ять сотих процентів) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, для частини об'єкта - під громадсько-торговим центром, у розмір 5% (п'яти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, пропорційно їх площі у загальній площі об'єкта.»

Не погодившись з рішенням в частині викладеної в п.2.2. редакції абзацу першого п. 4.1 Договору щодо розміру ставки річної орендної плати за користування земельною ділянкою та строку її застосування, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та ретельно вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоуправління базується на принципах народовладдя, верховенства права, законності, гласності, виборності, колегіальності.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Севастопольської міської ради у галузі земельних відносин на її території віднесено, зокрема, право розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

За правилом частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Положеннями статті 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998 N161-ХIV (в редакції, що діяла на час укладення договору) визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1).

Відповідно до ст. 2 Закону "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 21 Закону "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до статті 13 Закону «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За визначенням статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 14 Закону України "Про оренду землі").

За приписами статті 15 Закону України "Про оренду землі" у редакції, що діяла у період укладення між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки, істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України "Про оренду землі"(у редакції, що діє з 01.01.2011) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За правилом статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при недосягненні згоди між сторонами щодо змін договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, умови договору оренди земельної ділянки, укладеного 15.04.2005 між позивачем та відповідачем, та зареєстрованого у Севастопольському міському головному управлінні земельних ресурсів 29.06.2005 за №298, у тому числі щодо розміру орендної плати (істотна умова договору) можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін. Їх зміна рішенням будь-якого органу (посадової особи) місцевого самоврядування в односторонньому порядку чинним законодавством України не передбачена.

Як зазначив позивач, та не спростовано відповідачем, згоди на зміну умов договору, зокрема щодо розміру орендної плати за землю, він відповідачу не надавав.

Відповідно до пункту 4.8 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Севастопольською міською Радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія» 15.04.2005, розмір орендної плати переглядається в певних випадках, серед яких зміна ставки орендної плати в односторонньому порядку не вказана.

Судом встановлено, що будь-які нормативно правові підставі для зміни ставки орендної плати (закон, інший нормативно-правовой акт тощо) також відсутні, а відповідач такою підставою зазначає лише рішення Севастопольської міської Ради від 07.02.2012 №2318 «Про проведення заходів щодо впровадження в дію нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя».

Таким чином, рішення відповідача від 18.06.2013 №5764 «Про внесення змін до договору оренди від 15.04.2005, зареєстрованого 29.06.2005 під №298, земельної ділянки загальною площею 1.4965 га, розташованої по пр. Октябрьської Революції, 48, переданої для будівництва та обслуговування громадсько-торгового центру ТОВ «Опт-Індустрія» прийнято з порушенням вимог статті 30 Закону України "Про оренду землі" та норм Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що помилковим є посилання представника відповідача в обґрунтування визначення дати, з якої позивачеві змінено розмір орендної плати - 07.02.2012, на наявність рішення Севастопольської міської Ради від 07.02.2012 №2318 «Про проведення заходів щодо впровадження в дію нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя», яким міська Рада вирішила після надання орендарями витягів з технічної документації по нормативній грошовій оцінці, затвердженій рішенням Севастопольської міської Ради №2163 від 20.12.2011, внести відповідні зміни у діючі договори оренди земельних ділянок.

Суд звертає увагу відповідача, що рішення Севастопольської міської Ради від 07.02.2012 №2318 «Про проведення заходів щодо впровадження в дію нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя» не містить положень щодо строку його застосування. Крім того воно не може застосовуватися з 07.02.2012 у тому числі і тому, що відповідно до пункту 4 вказаного рішення воно набирає законної сили з дня оприлюднення, а з матеріалів наданих відповідачем вбачається, що оприлюднення рішення відбулося шляхом публікації в газеті «Севастопольськие известия» 15.02.2012 № 11 (1425).

Крім того, пунктом 1.5 резолютивної частини рішення Севастопольської міської Ради від 07.02.2012 №2318 приписано направити на адресу орендарів пропозиції про наміри внести зміни до договорів оренди земельних ділянок. У разі ненадання орендарями протягом строку, встановленого законодавством, повідомлення про результати розгляду пропозицій про внесення змін до договору оренди, підготовити та направити позови до суду про внесення змін до договорі оренди земельних ділянок /а.с.60, - оборотна сторінка/.

Доказів вжиття заходів, передбачених пунктом 1.5 резолютивної частини рішення Севастопольської міської Ради від 07.02.2012 №2318, відповідач суду не надав.

При цьому представник відповідача в судовому засіданні 20.08.2013 пояснила, що будь-яких пропозицій про наміри внести зміни до договору оренди земельної ділянки відповідачем позивачу не направлялося, посилаючись на обмаль часу.

Також, при винесенні спірного рішення поза увагою відповідача залишився той факт, що відповідно до пункту 1.4 резолютивної частини рішення Севастопольської міської Ради від 07.02.2012 №2318, зміни до договорів оренди земельних ділянок підлягають внесенню без окремих рішень сесії Севастопольської міської ради по кожному орендатору.

Тобто, рішення від 18.06.2013 №5764 в частині зміни розміру орендної плати, прийнято відповідачем не на виконання, а навпаки, всупереч вимогам його ж рішення від 07.02.2012 №2318.

Також судом встановлено, що 06.08.2012, тобто, після набрання чинності рішенням Севастопольської міської Ради від 07.02.2012 №2318, за ініціативою відповідача між Севастопольською міською Радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія» укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди, відповідно до якої будь яких змін, передбачених прийняттям рішенням Севастопольської міської Ради від 07.02.2012 №2318 щодо розміру нормативної ставки орендної плати за землю, до договору внесено не було. Враховуючи пояснення представника відповідача про те що зміни не були внесені раніш через брак часу у працівників Ради, суд вважає обґрунтування внесення змін до договору оренди землі, що є предметом позову, рішенням від 07.02.2012 №2318 за ініціативою відповідача більш ніж через рік після прийняття вказаного рішення, неспроможним.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Таким чином, Рішення відповідача від 18.06.2013 №5764 «Про внесення змін до договору оренди від 15.04.2005, зареєстрованого 29.06.2005 під №298, земельної ділянки загальною площею 1.4965 га, розташованої по пр. Октябрьської Революції, 48, переданої для будівництва та обслуговування громадсько-торгового центру ТОВ «Опт-Індустрія», виступає обов'язковою правовою підставою (передумовою) для внесення змін до відповідного договору, у зв'язку з чим безпосередньо зачіпає права і законні інтереси відповідача.

Само по себе не внесення на теперішній час відповідачем змін до змісту договору внаслідок неможливості цього зробити фізично без згоди позивача поза судовим порядком, не означає, що права позивача не порушені у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення від 18.06.2013 №5764. Зокрема, незалежно від дати фактичного підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, розмір орендної плати відповідачем буде обраховувати саме на підставі положень пункту 2.2 рішення від 18.06.2013 №5764, і саме з 07.02.2012, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, як зазначалося вище, є обов'язковим для виконання, тобто само по себе встановлює змінені обов'язки відповідача, і є правовою підставою для практичної реалізації таких змін, до моменту його скасування чи зупинення.

З огляду на викладене, пункт 2.2 рішення від 18.06.2013 №5764 в частині викладення пункту 4.1 договору оренди від 15.04.2005, зареєстрованого 29.06.2005 за №298, в редакції, за якою річна орендна плата за користування земельною ділянкою з 07.02.2012 до моменту державної реєстрації даної додаткової угоди, встановлюється відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради від 14.10.2003 №1348 (із змінами і доповненнями) (далі - Методика) у розмірі 5% (п'яти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, - прийнято відповідачем з численними порушеннями законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність пункту 2.2 прийнятого рішення від 18.06.2013 №5764 у зазначеній вище частині, належним чином не довів.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету міста Севастополя шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

До позовної заяви додано квитанцію №0510066 від 06.08.2013 (банк платника - АТ «Банк «Фінанси та Кредит») про сплату судового збору у розмірі 34,41 грн. /а.с.2/. Інших судових витрат позивача під час розгляду справи судом не встановлено. Саме у вказаній сумі належить присудити позивачеві судові витрати.

В судовому засіданні 03.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 09.09.2013 (07 і 08.09.2013 - неробочі дні).

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2.2 рішення ХІ сесії Севастопольської міської Ради від 18 червня 2013 року №5764 «Про внесення змін до договору оренди від 15.04.2005, зареєстрованого 29.05.2005 за №298, земельної ділянки загальною площею 1,4965 га, розташованої по пр-ту Октябрьської Революції, 48, переданої для будівництва та обслуговування громадсько-торгового центру ТОВ «Опт-Індустрія», в частині викладення пункту 4.1 договору в редакції, за якою річна орендна плата за користування земельною ділянкою з 07.02.2012 до моменту державної реєстрації додаткової угоди, встановлюється відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради від 14.10.2003 №1348 (із змінами і доповненнями) (далі - Методика) у розмірі 5% (п'яти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

3. Стягнути з Державного бюджету міста Севастополя, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, ідентифікаційний код 38022717) списати у безспірному порядку з рахунку Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 24872845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія» (99011, м. Севастополь, вул. Адмірала Октябрьського, б. 12, ідентифікаційний код 24696590) судовий збір у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров