Рішення

від 18.06.2013 по справі 910/4956/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4956/13 18.06.13

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП УХР" простягнення 11 803,54 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Мицько Р.М. (дов. № 273/10 від 14.12.2012 року) від відповідача Сказко О.М.(дов. б/н від 01.02.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18 червня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП УХР" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 11 803,54 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року порушено провадження у справі № 910/4956/13, розгляд справи призначено на 09.04.2013 року.

У судове засіданні 09.04.2013 року представники сторін з'явились, проте вимоги ухвали суду від 21.03.2013 року не виконали.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 26.04.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 26.04.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

У судовому засіданні 26.04.2013 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 07.05.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року справу № 910/4956/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року справу № 910/4956/13 прийнято до провадження суддею Гулевець О.В., розгляд справи призначено на 18.06.2013 року.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року справу № 910/4956/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Представник позивача у судовому засіданні 18.06.2013 року надав усні пояснення по справі, в яких просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.06.2013 року заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

Протягом періоду січень-березень 2010 року між Вінницькою філією Дочірнього підприємства "Нафтогазмережі", правонаступником якого є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП УХР" було укладено договір постачання газу у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до двостороннього акту подачі - прийняття та реалізації газу за січень 2010 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято 39 805 тис. куб.м. природного газу на загальну суму 4 762,39 грн.

Згідно із двостороннього акту подачі - прийняття та реалізації газу за березень 2010 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято 47 490 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 6 849,96 грн.

У зв'язку з несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП УХР" поставленого природного газу, позивач скористався своїм правом на досудове врегулювання спору та направив на адресу відповідача вимогу № 31/18-5839/144 від 04.10.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день розгляду даної справи відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем газу не виконав.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 11 612,35 грн. основної заборгованості, 46,45 грн. інфляційних нарахувань та 144,74 грн. 3%річних.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив з тих підстав, що відповідно до даних бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП УХР" у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

Також, відповідач зазначив, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП УХР" не має можливості надати суду первинні документи, відповідно до яких здійснювались фінансово-господарські відносини з позивачем, оскільки, 05.05.2011 року на підприємстві відповідача було проведено вилучення всіх документів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України, Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 191 господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Статтею 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди;

розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

У відповідності до постанови Кабінету міністрі України від 25.12.1996 року № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, та встановлює, зокрема, граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономрозвитку; роздрібні ціни на природний газ для потреб населення; тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що поставляються споживачам України; тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу; тарифи на розподіл природного газу та його постачання;

Згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 07.08.2008 року № 977 (з наступними змінами та доповненнями) "Про затвердження тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" станом на січень 2010 року затверджено ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 99,70 грн. за 1000 м 3 , станом на березень 2010 року затверджено ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 120,20 грн. за 1000 м 3 .

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір постачання газу у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що підтверджується актами подачі - прийняття та реалізації газу за січень 2010 року та за березень 2010 року, згідно з якими позивач поставив відповідачу природний газ у розмірі 87,295 тис.куб.м. на загальну суму 11 612,35 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача повідомлення - вимогу № 31/18-5839/144 від 04.10.2012 року на суму 12 318,23 грн.

Проте, станом на момент розгляду даної справи, основна заборгованість у розмірі 11 612,35 грн. відповідачем не погашена.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 11 612,35 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП УХР" 11 612,35 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 46,45 грн. інфляційних нарахувань та 144,74 грн. 3%річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП УХР" 3% річних, проте, суд звертає увагу сторін, що право на нарахування штрафних санкцій виникло у позивача з 20.10.2012 року, тобто у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги № 31/18-5839/144 від 04.10.2012 року.

Таким чином, здійснивши перерахунок 3% річних, за період з 20.10.2012 року по 14.03.2013 року, суд приходить до висновку, що про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, а саме, у розмірі 139,35 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП УХР" інфляційних нарахувань на загальну суму 46,45 грн. є обґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП УХР" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, код ЄДРПОУ 36538750) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 11 612 (одинадцять тисяч шістсот дванадцять) грн. 35 коп. основної заборгованості, 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 35 коп. три проценти річних, 46 (сорок шість) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 1 719 (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять) грн. 71 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2013 року

Суддя С.В. Стасюк