Постанова

від 03.09.2013 по справі 910/6154/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа№ 910/6154/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Пономарьов А.О., директор,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

на рішення господарського суду міста Києва

від 02.07.2013 р.

у справі №910/6154/13 (суддя - Станік С.Р.)

за позовом Приватного підприємства "Сантім"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про стягнення 32 833,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Сантім" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 32 833,30 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (ідентифікаційний код - 31241449, місцезнаходження: 02660, м. Київ,вул. Марини Раскової, 11) на користь Приватного підприємства "Сантім" (ідентифікаційний код - 33945706, 04075, м. Київ, вул. О. Теліги, 35-г, кв. 28) 28 317 (двадцять вісім тисяч триста сімнадцять) грн. 88 коп. - основний борг, та 1 483 (одна тисяча чотириста вісімдесят три) грн. 89 коп. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Видано наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року по справі №910/6154/13 за позовом Приватного підприємства "Сантім" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" та прийняти нове рішення яким позовні вимоги про стягнення заборгованості в частині стягнення основного боргу за Договором про медикаментозне забезпечення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

14.01.2009 року між Приватним підприємством "Сантім" (виконавець), та Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" (замовник), було укладено договір про медикаментозне забезпечення №4/0/11-09, за умовами якого позивач зобов'язався забезпечувати медикаментами та медичними матеріалами застрахованих відповідачем осіб, відповідно до додатку №1 до даного договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплатити вартість медикаментів, наданих позивачем клієнтам (п. 1.1.).

Умовами договору про медикаментозне забезпечення №4/0/11-09 від 14.01.2009 року сторони погодили, що однією із підстав для видачі клієнту медикаментів є заява на медикаменти від замовника (п. 3.2.). Оплата послуг позивача здійснюється відповідачем на підставі наступних документів: рахунок позивача; акт виконаних робіт; копія рецепту за формою замовника, або оригінал рецепту за стандартною формою медичного закладу, або копії заяви на видачу медикаментів замовника згідно форми; податкової накладної (п. 4.1.). Оплата відповідачем рахунку здійснюється відповідачем протягом 7 робочих днів з моменту одержання від позивача рахунку та інших документів, зазначених у п. 4.1. даного договору (п. 4.3.).

Відповідно до заяв на відпуск медикаментів за період з березня 2012 по травень 2012 (включно) в яких зазначені застраховані особи відповідача, а також реквізити їх полісів (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи), які підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, відповідачем було здійснено замовлення на відпуск медикаментів, а позивачем, в свою чергу здійснено забезпечення клієнтів ВАТ "Страхова компанія "Нова", замовленими відповідачем медикаментами.

У зв'язку із наведеними обставинами, позивач зазначив, що ним для оплати виданих медикаментів на підставі договору про медикаментозне забезпечення №4/0/11-09 від 14.01.2009 року на адресу відповідача було направлено акти виконаних робіт №ЦБ-0000031 від 31.03.2012, №ЦБ-0000046 від 30.04.2012 та №ЦБ-0000051 від 31.05.2012, поліси (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи), а також рахунки-фактур №ЦБ-0000045 від 31.03.2012, №ЦБ-0000064 від 30.04.2012 та №ЦБ-0000082 від 31.05.2012 (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи).

Проте як зазначив позивач, оплата наданих Приватним підприємством "Сантім" відповідачу послуг, останнім здійснена не була. Натомість, відповідачем на адресу позивача було надіслано лист №479/03/12 від 07.07.2012 року, в якому відповідач підтвердив, що отримав надіслані позивачем рахунки та акти на оплату наданих послуг на суму 28 317,88 грн. та просило розстрочити оплату наданих позивачем відповідачу послуг на підставі договору про медикаментозне забезпечення №4/0/11-09 від 14.01.2009 року, однак оплата проведена так і не була.

В подальшому, внаслідок наведених обставин 21.05.2013 року позивачем на адресу відповідача було повторно надіслано акти виконаних робіт №ЦБ-0000031 від 31.03.2012, №ЦБ-0000046 від 30.04.2012 та №ЦБ-0000051 від 31.05.2012 та рахунки-фактур №ЦБ-0000045 від 31.03.2012, №ЦБ-0000064 від 30.04.2012 та №ЦБ-0000082 від 31.05.2012 на оплату наданих послуг на суму 28 317,88 грн., які відповідач отримав, про що свідчить відтиск штемпелю відповідача на супровідному листі від 21.05.2013 року, а також датування такого листа - 29.05.2013 року із присвоєнням вхідного номеру - №2655/0/16-1.

Однак, як зазначив позивач, відповідач надані позивачем послуги на суму 28 317,88 грн. не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в наведеній сумі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 28 317,88 грн. основного боргу за надані послуги.

Відповідач заперечував отримання ним у період з 01.01.2012 по 02.10.2012 рахунків-фактур та актів виконаних робіт на суму 28 317,88 грн. на оплату наданих Приватним підприємством "Сантім" послуг відповідачу. Крім того, відповідач стверджував, що позивачем не було подано до суду доказів на підтвердження того, що відповідачем було надіслано, а позивачем, в свою чергу отримано відповідні заяви на медикаменти на підставі договору №4/0/11-09 від 14.01.2009 року.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 6.2. договору про медикаментозне забезпечення №4/0/11-09 від 14.01.2009 року встановлено, що у випадку порушення замовником строків оплати, передбачених п. 4.3. даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, на виконання умов договору про медикаментозне забезпечення №4/0/11-09 від 14.01.2009 року надав відповідачу послуги на загальну суму 28 317,88 грн., що підтверджується заявами відповідача на відпуск медикаментів за період з березня 2012 по травень 2012 (включно), які містять відомості про клієнтів відповідача та реквізити полісів за якими вони застраховані. Наведені заяви підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

У зв'язку із наведеними обставинами, позивачем було складено акти про виконання робіт №ЦБ-0000031 від 31.03.2012, №ЦБ-0000046 від 30.04.2012 та №ЦБ-0000051 від 31.05.2012 та рахунки-фактур №ЦБ-0000045 від 31.03.2012, №ЦБ-0000064 від 30.04.2012 та №ЦБ-0000082 від 31.05.2012 на оплату наданих послуг на суму 28 317,88 грн. та у період з 01.01.2012 по 02.10.2012 надіслано на адресу відповідача, який, в свою чергу, листом №479/03/12 від 07.07.2012 підтвердив, що отримав надіслані позивачем рахунки та акти на оплату наданих послуг на суму 28 317,88 грн. та просив розстрочити оплату наданих позивачем відповідачу послуг на підставі договору про медикаментозне забезпечення №4/0/11-09 від 14.01.2009 року.

Проте відповідач свій обов'язок щодо оплати за надані позивачем послуги так і не виконав, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 28 317,88 грн.

Внаслідок неоплати відповідачем заборгованості на суму 28 317,88 грн. позивачем було повторно надіслано на адресу відповідача акти про виконання робіт №ЦБ-0000031 від 31.03.2012, №ЦБ-0000046 від 30.04.2012 та №ЦБ-0000051 від 31.05.2012 та рахунки-фактур №ЦБ-0000045 від 31.03.2012, №ЦБ-0000064 від 30.04.2012 та №ЦБ-0000082 від 31.05.2012 на оплату наданих послуг на суму 28 317,88 грн., які відповідач отримав згідно відтиску штемпелю Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на супровідному листі від 21.05.2013, який датований - 29.05.2013 та зареєстрований за вхідним номером - 2655/0/16-1.

Отже, враховуючи вищенаведене, оскільки умовами договору про медикаментозне забезпечення №4/0/11-09 від 14.01.2009 року сторони погодили, що оплата відповідачем виставлених позивачем рахунків здійснюється протягом 7 робочих днів з моменту одержання від позивача такого рахунку та інших документів, зазначених у п. 4.1. даного договору, відповідачем заперечено надсилання позивачем таких документів у період з 01.01.2012 до 02.10.2012, а позивачем, в свою чергу не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують протилежне, зокрема супровідного листа з яким були надіслані документи, опису вкладеного у цінний лист, фіскального чеку поштової установи тощо, а тому суд дійшов висновку, що виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг згідно актів про виконання робіт №ЦБ-0000031 від 31.03.2012, №ЦБ-0000046 від 30.04.2012 та №ЦБ-0000051 від 31.05.2012, повинно бути виконано в порядку п. 4.3. договору про медикаментозне забезпечення №4/0/11-09 від 14.01.2009 року у семиденний строк з моменту одержання від позивача наведених актів та рахунків-фактур №ЦБ-0000045 від 31.03.2012, №ЦБ-0000064 від 30.04.2012 та №ЦБ-0000082 від 31.05.2012, датою отримання яких у даному випадку судом вважається - 29.05.2013 - дата, яка зазначена відповідачем на супровідному листі від 21.05.2013, при отриманні документів від позивача.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань за договором про медикаментозне забезпечення №4/0/11-09 від 14.01.2009 року - не надав.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про медикаментозне забезпечення №4/0/11-09 від 14.01.2009 року, а також положення ст. ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 28 317,88 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в наведеній сумі є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 28 317,88 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати за надані послуги за договором про медикаментозне забезпечення №4/0/11-09 від 14.01.2009 року, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 761,13 грн. та 754,29 грн. - 3 % річних за період з 10.04.2012 до 21.03.2013.

Суд враховуючи те, що відповідач отримав документи на оплату наданих позивачем послуг за договором про медикаментозне забезпечення №4/0/11-09 від 14.01.2009 року лише 29.05.2013, вважає датою початку перебігу строку прострочення виконання зобов'язання за наведеним договором згідно п. 4.3. - 06.06.2013.

З огляду на викладене, строк виконання зобов'язання у заявлений позивачем для стягнення пені та 3 % річних, а саме з 10.04.2012 до 21.03.2013 - не настав, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 761,13 грн. - пені та 754,29 грн. - 3 % річних за період з 10.04.2012 до 21.03.2013 є безпідставними, незаконними та такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, позовні вимоги Приватного підприємства "Сантім" підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 28 317,88 грн. - основного боргу.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року у справі №910/6154/13 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року у справі №910/6154/13.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року у справі №910/6154/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.