Постанова

від 06.09.2013 по справі 802/3539/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 вересня 2013 р. Справа № 802/3539/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представника позивача: Данилюка В.М.,

представника відповідача: Малюти Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: приватного підприємства швейної фабрики "Зоряна"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2010 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з приватного підприємства швейної фабрики "Зоряна" (далі - ПП "Зоряна") адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в розмірі 4342,86 грн. та пеню в сумі 408,20 грн., нараховану за порушення термінів сплати таких санкцій, а всього 4751,06 грн.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у 2008 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.03.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 року, у задоволенні вказаного позову було відмовлено повністю (а.с. 27-30, 43-45).

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.07.2013 року касаційну скаргу Фонду задоволено частково, вищезазначені судові рішення скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 79-80).

На підставі проведеного автоматизованого розподілу дану адміністративну справу передано для розгляду головуючому судді, ухвалою якого від 21.08.2013 року справу прийнято до свого провадження. Цього ж дня за наслідками підготовчого провадження в порядку письмового провадження судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду (а.с. 82-83).

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними в позовній заяві обґрунтуваннями. При вирішенні справи додатково просить врахувати практику касаційного суду, який у своїх рішеннях наголошує на тому, що невиконання підприємством обов'язку з щомісячного подання в центр зайнятості звіту форми № 3-ПН свідчить про невиконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів". Крім того, спірні адміністративно-господарські санкції стосуються річного періоду і не підлягають поділу. Тому невжиття підприємством заходів щодо працевлаштування інвалідів хоча б в одному місяці вказує на незабезпечення виконання нормативу робочих місць інвалідів в цілому протягом року.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив, оскільки вважає, що у 2008 році підприємство вживало всіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів, а його вини у невиконанні передбаченого законом нормативу робочих місць інвалідів немає. Визнав ту обставину, що в період з 01 січня по 12 травня 2008 року ПП "Зоряна" не подавало звітів форми 3-ПН у Тростянецький районний центр зайнятості, однак просить врахувати, що в подальшому відповідач робив все можливе для того, щоб працевлаштувати інвалідів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити повністю з огляду на таке.

Встановлено, що 20.03.2009 року ПП "Зоряна" подало у Фонд звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 42 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 1 особа. Кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", також самостійно розрахована відповідачем і становить 2 особи (а.с. 4).

Таким чином, Фонд вважає, що оскільки відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи, до нього слід застосувати адміністративно-господарські санкції у розмірі середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а саме санкції у розмірі 4342,86 грн.

Крім того, за порушення термінів сплати зазначених санкцій ПП "Зоряна" зобов'язане сплатити пеню у розмірі 408,20 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 15.04.2009 року, по день звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно із ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 18-1 вказаного Закону інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 4 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів за рахунок нормативів робочих місць.

Проте, згідно із ч. 1 ст. 18 цього Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, з положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок відповідно до ст. 18 Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Разом із тим, в силу вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814, підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Отже, на відповідача покладено не лише обов'язок створити робоче місце інваліда, але й інформувати про це органи зайнятості щомісячно в порядку, встановленому вищезазначеним нормативно-правовим актом.

Встановлено, що ПП "Зоряна" перебуває на обліку у Фонді як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю. При цьому у відповідача в 2008 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 42 особи, серед яких за даними звіту 1 особа, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Отже, фактично відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство щомісячно починаючи з 12.05.2008 року подавало до Тростянецького районного центру зайнятості Вінницької області звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН, а також зверталося з інформаційною заявкою щодо можливості професійного навчання осіб з обмеженими фізичними можливостями за професією "швачка" (а.с. 7-16), що свідчить про вжиття ним вичерпних заходів з метою виконання обов'язку, передбаченого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Однак, за період з 01 січня по 12 травня 2008 року вищевказаних звітів до центру зайнятості ПП "Зоряна" на подавало та будь-яких інших заходів для працевлаштування інвалідів не вживало, що підтверджується наявними у справі доказами і визнається самим відповідачем.

За таких обставин суд доходить висновку, що у 2008 році підприємством не було виконано вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не забезпечено виконання нормативу робочих місцяь для працевлаштування інвалідів.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із ст. 238 цього Кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Зібраними і дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що відповідачем ПП "Зоряна" не вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене і враховуючи те, що позовні вимоги стосуються річного періоду, який не підлягає поділу, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства швейної фабрики "Зоряна" (ідентифікаційний код 34243763) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 4342,86 грн. та пеню в сумі 408,20 грн., а всього 4751 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят одну) грн. 06 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович