Рішення

від 09.09.2013 по справі 901/2519/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ  КРИМ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 09.09.2013                        Справа № 901/2519/13 за позовом  Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АРК (вул. Р. Люксембург, б. 20, п. Кіровське, АР Крим, 97300) до Кіровського комунального підприємства «Алгорітм» (вул. Нова, 12, смт. Кіроваське, Кіровський район, АР Крим, 97300) про стягнення 29862.27 грн.           Суддя Радвановська Ю.А. Представники сторін: Від позивача: не з'явився, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АРК; Від відповідача: не з'явився,  Кіровське комунальне підприємство «Алгорітм»; Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АРК звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Кіровського комунального підприємства «Алгорітм» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29862.27 грн.. Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем обов'язку зі сплати платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 27 березня 2013 року по 26 квітня 2013 року, у зв'язку з чим за ним створилася сума заборгованості. Представник позивача надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутністю. Представник відповідача явку у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.   Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на адресу відповідача, повернулось із відміткою про отримання уповноваженою особою відповідача судової кореспонденції, про що свідчить підпис останнього у повідомленні (а.с. 16). Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства — свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції. Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України. Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами. Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд – встановив: Кіровське комунальне підприємство «Алгорітм» зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі АРК як платник внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (реєстраційний номер – 18-03-0194). Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2011 року порушено справу про банкрутство Кіровського комунального підприємства «Алгорітм» №5002-17/1629-2012. Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 липня 2013 року у зазначеній справі судом продовжено строк процедури санації по 16 грудня 2013 року. Як зазначає позивач, відповідач не сплачує витрати на виплату і доставку пенсій, у зв'язку з чим за ним за період з 27 березня 2013 року по 26 квітня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 29 862.27 грн., що підтверджується карткою особового рахунку підприємства та листом управління про заборгованість підприємства з виплати пенсій (а.с. 5, 8). Однак, відповідач наявну заборгованість в розмірі 29  862.27 грн. не сплатив та вона на даний час не є погашеною. Вказане з'явилося підставою для звернення Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АРК із даною позовною заявою до суду.   Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначається Законом №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Таким чином, даний спір підвідомчий господарському суду Автономної Республіки Крим. 18 січня 2013 року набрав чинності Закон України № 4212-УІ від 22 грудня 2011 року  «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно з частиною 8 статті 23 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному проваджені господарським судом, у проваджені якого перебуває справа про банкрутство. Однак, суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивач в обґрунтування своїх вимог помилково послався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. Так, в  абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23 березня 2012 року №6 «Про судове рішення» з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі. Крім того, в пункті 16 Інформаційного листа від 29 червня 2010 року N 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» на питання чи може господарський суд у вирішенні спору застосувати інші норми матеріального права, ніж ті, на які посилаються сторони та інші учасники судового процесу, Вищий господарський суд України відповів, що господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову). Так, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин,  не є порушенням статті 83 ГПК України, оскільки вихід за межі позовних вимог у даному випадку відсутній. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 року по справі № 5002-21/3634-2011. Таким чином, до правовідносин, які виникли по даній справі, повинні застосовуватись норми Господарського процесуального кодексу України. Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) страхувальниками є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності і господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (зокрема філіали, представництва, відділення і інші відособлені підрозділи вказаних підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими лицями), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності і інші особи включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які вибрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), використовуючи працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 3 статті 15 Закону № 1058- ІV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації в територіальному органі Пенсійного фонду. Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених кабінетом Міністрів України, та результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через вищевказані фонди особам, зазначеним вище, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. До набрання законної сили Закону № 1058- ІV діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 1991 року. Відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодуванню підлягали пенсії, призначені за пунктами «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства зобов'язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених, відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівником загальновстановленого пенсійного віку. Згідно з пунктом 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі - Інструкція) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. При визначенні частки сплати окремого підприємства стаж ураховується в місяцях (шляхом переведення років у місяці). Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 6.4. Інструкції передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058- ІV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Всупереч вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, відповідач не сплачує витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у повному розмірі, у зв'язку з чим за ним за період з 27  березня 2013 року по 26 квітня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 29 862.27 грн., що підтверджується карткою особового рахунку підприємства та листом управління про заборгованість підприємства з виплати та доставки пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статтею 13 Закону України «Про пенсійне забеспечення» (а.с. 5, 8). Згідно з пунктом 6.8. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Несплата витрат на виплату і доставку пенсій, що стягується за позовною заявою, порушує права Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АРК на користування і розпорядження засобами, з яких формується бюджет Пенсійного фонду України, і які спрямовуються на фінансування виплати державних пенсій і інших соціальних виплат. Невчасна сплата грошових коштів платниками внесків веде до дефіциту засобів і може спричинити за собою невчасну виплату пенсій. Інших джерел на фінансування зазначених пенсій у бюджеті Пенсійного фонду не передбачено. Пенсійний фонд вчасно і в повному обсязі виплачує пільгові пенсії, тому підприємства зобов'язані вчасно розраховуватись з Пенсійним фондом та не збільшувати податкову заборгованість. Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати платежів з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 29  862.27 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до статті  49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.   У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 10 вересня 2013 року. На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд вирішив: 1.          Позов задовольнити в повному обсязі. 2.          Стягнути з Кіровського комунального підприємства «Алгорітм» (вул. Нова, 12, смт. Кіровське, Кіровський район, АР Крим, 97300, р/р 2560470545813 в Кіровському відділенні Ощадбанку України № 5301, МФО 324805, ЗКПО 36891610) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АРК (вул. Р. Люксембург, б. 20, п. Кіровське, АР Крим, 97300, р/р 37192101000118 у ГУ Державного казначейства СУ у Кіровському районі, МФО 824026, ЗКПО 22300398) 29 862.27 грн. заборгованості. 3.          Стягнути з Кіровського комунального підприємства «Алгорітм» (вул. Нова, 12, смт. Кіровське, Кіровський район, АР Крим, 97300, р/р 2560470545813 в Кіровському відділенні Ощадбанку України № 5301, МФО 324805, ЗКПО 36891610) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 рахунок №31211206783002, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 1720.50 грн..           4. Видати накази після набрання рішенням законної сили. Суддя                                         Ю.А. Радвановська